Рішення

від 12.11.2012 по справі 18/1809/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 р. Справа № 18/1809/12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Леніна, 75

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Плюс", 36023, м. Полтава, вул. Станіславського, 8, кв. 80

про стягнення 11138,25 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 12.11.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 11138,25 грн. боргу за договором зберігання № 3-104 від 22.09.2011 року, в т.ч. 10844,34 грн. основної заборгованості, 12,56 грн. пені, 78,07 грн. інфляційних витрат та 203,28 грн. 3% річних.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 06.11.2012 року станом на 12.11.2012 року до суду не повертались, але в судовому засіданні 11.10.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання також не направив, відзиву на позовну заяву до суду не надав, докази отримання відповідачем копії ухвали від 06.11.2012 року станом на 12.11.2012 року до суду не повертались. Разом із тим, в матеріалах даної справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 43), яке свідчить про те, що відповідач знаходиться за вказаною у позовній заяві адресою та отримує поштову кореспонденцію, внаслідок чого останній вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

22.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сегмент Плюс" (відповідач, поклажодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (позивач, підприємство) був укладений договір зберігання за № З-104 (а.с. 10-15), згідно якого підприємство зобов'язалося прийняти на склад за адресою: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Леніна, 75, та здійснити доробку (сушку, очищення), зберігання, подальше повернення переданих поклажодавцем зерна та/або насіння соняшника (далі - продукція) на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 9.1. договору зберігання № З-104 від 22.09.2011 року (далі - договір) цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення кінцевого строку зберігання, вказаного у п. 3.3. договору, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором - до моменту їх остаточного виконання.

Відповідно до п. 3.3. договору кінцевим строком зберігання вважається 01.07.2012 року.

На виконання умов договору позивачем згідно підписаного між сторонам замовлення (а.с. 16) були надані відповідачеві обумовлені даним договором послуги на загальну суму 10844,34 грн., що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткової накладної, а також виставлені рахунки-фактури на оплату послуг (а.с. 19-32).

За змістом положень п. 4.3. спірного договору оплата за виконані роботи по прийманню, сушці та очищенню, послуги по зберіганню та переоформленню проводиться щомісячно на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства протягом 5 банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт.

Як вказується позивачем у позовній заяві, відповідач в порушення взятих на себе з договором зобов'язань за надані послуги та виконані роботи не розрахувався, що мало наслідком утворення заборгованості в розмірі 10844,34 грн.

Враховуючи неналежне виконання зобов'язань за договором, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за № 497 від 25.06.2012 року (а.с. 17) про погашення заборгованості в сумі 10844,34 грн., що підтверджується наявною у справі копією фіскального чеку (а.с. 18), яка була залишена останнім без реагування.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за надані згідно договору послуги та виконані роботи в розмірі 10844,34 грн., а також нараховані на нього по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) окремо пеню за період з 06.10.2011 року по 10.08.2012 року в сумі 12,56 грн., інфляційні витрати за період з 06.10.2011 року по 10.08.2012 року в сумі 78,07 грн. та 3% річних за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року в сумі 203,28 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), та повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до положень ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно із ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, що в силу положень ч. 2 ст. 901 ЦК України може бути застосовувана і до договору зберігання, в т.ч. складського зберігання, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу надання послуг по доробці та зберіганню продукції, обсяги наданих позивачем послуг, факт наявності заборгованості в розмірі 10844,34 грн. за надані послуги, факт направлення позивачем відповідачеві вимоги про погашення заборгованості в розмірі 10844,34 грн. та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

При цьому суд звертає увагу на те, що п. 4.3. спірного договору пов'язує строк оплати наданих позивачем послуг із моментом отримання відповідачем актів виконаних робіт. Таким моментом в даному випадку суд вважає дату підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) або видаткових накладних, вказану в цих документах, оскільки будь-яких інших застережень дані документи не містять, а факт підписання зазначених документах з боку відповідача свідчить про їх отримання станом на відповідну дату підписання.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10844,34 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів п. 10.2. договору в разі затримання оплати наданих послуг та виконаних робіт поклажодавець сплачує підприємству пеню в розмірі 0,2% за кожен день від несвоєчасно сплаченої суми, вказаної в рахунку підприємства, до дня фактичного виконання зобов'язання.

Як вбачається з наведених у позовній заяві розрахунків сум пені та 3% річних, позивач при їх виконанні виходив із кількості календарних днів прострочення виконання грошових зобов'язань, у той час як спірним договором передбачено банківські дні.

Приймаючи до уваги наведене, судом з урахуванням положень ст. ст. 253, 254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року) за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено перевірку розрахунків пені та 3% річних, виконаних позивачем, за період з 08.10.2011 року по 10.08.2012 року, за результатами якої суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі як меншому за встановлений внаслідок перевірки.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат за результатами перевірки виконаного позивачем розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Плюс" (36023, м. Полтава, вул. Станіславського, 8, кв. 80, код ЄДРПОУ 36903531) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Леніна, 75 код ЄДРПОУ 00955650) - 10844,34 грн. основного боргу, 12,56 грн. пені, 78,07 грн. інфляційних витрат, 203,28 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.