Рішення

від 27.11.2012 по справі 5024/1599/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р. Справа № 5024/1599/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона", м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", м. Каховка Херсонської області,

про стягнення 25610,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Жила В.В., представник, довіреність від 26.07.2012р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 23100,00 грн., суми пені у розмірі 1798,12 грн. та суми 3% річних у розмірі 711,99 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 23-10/тп від 02.01.2010р., положення ст.ст. 193, 229, 231 ГК України та положення ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України.

26.11.2012р. представник відповідача надіслав до суду витребувані ухвалою суду від 08.11.2012р. документи. Дані документи прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та підтвердив, що відповідно до платіжного дорученням № 4240 від 15.11.2012р. сплачено суму основного боргу у розмірі 23100,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Справа розглядається без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 02 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" (виконавець) та відкритим акціонерним товариством "Каховський завод електрозварювального устаткування" (замовник) було укладено договір № 23-10/тп (надалі договір).

Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір № 23-10/тп від 02.01.2010р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по підготовці та реалізації проекту Технопарку (надалі проект) (п. 1.1).

Згідно п. 4.1 договору за надані послуги замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток № 1) винагороду в розмірі 25200,00 грн. щоквартально, в т.ч. ПДВ (п. 4.1).

Замовник авансує виконання робіт по договору в розмірі 100% квартальної вартості до 10 числа кожного першого місяця наступного кварталу (п. 4.3).

Замовник у 10-денний строк з дня одержання двостороннього акту здачі-приймання робіт повинен надіслати виконавцю затверджений акт або вмотивовану відмову від прийому (п. 4.6).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику консультації з особливостей існуючого українського законодавства, стосовно функціонування Технопарку та підготовки виконання проекту Технопарку, а також необхідну допомогу при розробці проекту Технопарку (п. 2.2) на загальну суму 23100,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30.12.2011р. (а.с. 9). Даний акт підписаний уповноваженими представниками виконавця та замовника без зауважень та скріплені печатками обох сторін.

Проте, всупереч договірним зобов'язанням (п. 4.3) відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги згідно акта здачі-приймання робіт від 30.12.2011р..

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 23100,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представником відповідача у судовому засіданні 27.11.2012р. відповідно до платіжного доручення №4240 від 15.11.2012р. надано суду докази сплати суми основного боргу у розмірі 23100,00 грн., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки відповідачем надано докази сплати основної суми боргу у розмірі 23100,00 грн., суд вважає, що в цій частині спір відсутній, а тому, в цій частині позовних вимог суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Станом на 27.11.2012р. ціна позову становить 2510,11 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Доказів сплати нарахованої суми 3% річних, відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 3% річних у розмірі 711,99 грн. підлягає задоволенню, оскільки погоджена в установленому законом порядку.

Позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 1798,12 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону, пеня стягненню не підлягає.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 1798,12 грн. задоволенню не підлягає, оскільки договором № 23-10/тп від 02.01.2010р. сторони не встановили відповідальності застосування штрафної санкції у вигляді пені.

Посилання позивача на п. 5.5. договору в обґрунтування вимоги про стягнення суми пені, є помилковим, оскільки умовами п.5.5. договору та іншими умовами договору, не встановлено конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також при вирішенні даного спору суд приймає до уваги ту обставину, що 14.06.2012р. відбулися зміни в назві відповідача, які не впливають на його процесуальний статус, як сторони у справі, що підтверджується Довідкою АБ №501073 з ЄДРПОУ про державну реєстрацію публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" від 14.06.2012р. та витягом із статуту відповідача, у зв'язку з чим, відповідно до ЗУ "Про акціонерні товариства" повна назва відповідача - Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування".

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Пушкіна, 109, код ЄДРПОУ - 00213993) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" (03680, м. Київ, вул. Боженка, 11, код ЄДРПОУ - 31303997) суму 3 % річних у розмірі 711,99 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 1798,12 грн.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 23100,00 грн.

5. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.11.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко