Рішення

від 30.10.2012 по справі 18/1733/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 Справа № 18/1733/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леваневського, 4", вул. Леваневського, 4, м. Полтава, 36000

про стягнення 1 234,57 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Міняйло Г.Ю., довіреність № 19-04/25 від 04.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явилися.

30.10.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леваневського, 4" 1 234,57 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 23.04.2008 р. договору № 135/1 на опалення місць загального користування, з яких 1 079,14 грн. основний борг, 25,58 грн. пеня за період з 11.03.2012 р. по 15.06.2012 р., 5,11 грн. 3% річних за період з 11.03.2012 р. по 15.06.2012 р., 0,14 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р..

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві. Крім того, останній надав суду клопотання № 19/01/1733 від 29.10.2012 р. (вх. № 14365д від 30.10.2012 р.) про припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 343,99 грн., оскільки відповідач 12.10.2012 р. провів часткову сплату основного боргу (в розмірі 343,99 грн.). На підтвердження цієї обставини позивач надав суду банківську виписку по його рахунку за 12.10.2012 р..

Судом вищезазначене клопотання задовольняється за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення..

Відповідач представництво в судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки (за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд

встановив :

23.04.2008 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (далі - теплопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Леваневського, 4" (далі - споживач) було укладено договір № 135/1 на опалення місць загального користування (далі - Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася надавати споживачу послуги теплопостачання для опалення МЗК, а споживач зобов'язувався оплачувати спожиті послуги відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- витрати теплової енергії на опалення МЗК 15,69 ГКал/опалювальний період розраховані на середню нормативну температуру зовнішнього повітря опалювального періоду (для м. Полтава - (-1,9 С 0 ). Після закінчення опалювального періоду робиться перерахунок на фактичну середню температуру опалювального періоду за даними центру з гідрометеорології по формулі : вартість* ((t мзк - t ф.оп.пер. )/ (t мзк - t ср.оп.пер. )). Розрахунок витрат теплової енергії за опалення МЗК вказаний у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 - п. 1.4 Договору);

- розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця (п. 2.1 Договору);

- споживач вносить плату за опалення МЗК відповідно до виставлених та надісланих на адресу споживача рахунків (п. 2.2 Договору);

- вартість 1 ГКал/тепла складає 166,75 грн.. Нарахування вартості послуг по даному договору здійснюється помісячно в опалювальний сезон, починаючи з сезону 2007-2008 р.р. (п. 2.3 та п.2.4 Договору);

- даний договір діє з 23.04.2008 р. по 23.04.2010 р.. Якщо до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не висловила наміру про розірвання або внесення змін до договору, він вважається щорічно продовженим (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

01.07.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, згідно якої сторони внесли зміни, зокрема, до п. 1.2 Договору та викладено у наступній редакції :"Витрати теплової енергії на опалення МЗК 14,23 ГКал/опалювальний період розраховані на середню нормативну температуру зовнішнього повітря опалювального періоду (для м. Полтава - (-1,9 С 0 )".

За даними позивача даний договір є діючим відповідно до п. 6.2 Договору, оскільки сторонами не було вчинено будь-яких дій спрямованих на розривання даного Договору.

Позивачем за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг відповідачу на загальну суму 1 719,92 грн..

На виконання умов Договору позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих від позивача послуг, а саме : № 1967 від 29.02.2012 р. на суму 687,97 грн. (за лютий 2012 р.), № 1967 від 31.03.2012 р. на суму 687,97 грн. (за березень 2012 р.) та № 1967 від 23.04.2012 р. на суму 343,98 грн. (за квітень 2012 р.) (копії рахунків наявні у матеріалах справи).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не у повному обсязі було проведено оплату вартості отриманих послуг і на момент подання позову заборгованість відповідача за отримані послуги складає 1 079,14 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 1 234,57 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 23.04.2008 р. договору № 135/1 на опалення місць загального користування, з яких 1 079,14 грн. основний борг, 25,58 грн. пеня за період з 11.03.2012 р. по 15.06.2012 р., 5,11 грн. 3% річних за період з 11.03.2012 р. по 15.06.2012 р., 0,14 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо надання послуг теплопостачання для опалення МЗК. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову складала 1 079,14 грн..

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено часткове погашення основного боргу за отримані ним послуги по Договору в сумі 343,99 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки від 12.10.2012 р. по рахунку позивача.

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 343,99 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 735,15 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі порушення відповідачем п. 3.1 та п. 3.2 Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір неустойки у разі порушення споживачем строків оплати отриманих послуг, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 25,58 грн. пені.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5,11 грн. 3% річних за період з 11.03.2012 р. по 15.06.2012 р. та 0,14 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 343,99 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припинення в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача 735,15 грн. основного боргу, 5,11 грн. 3% річних та 0,14 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 25,58 грн. пені задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леваневського, 4", вул. Леваневського, 4, м. Полтава, 36000), код ЄДРПОУ 35360294, р/р 26002902863 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030 -735,15 грн. основного боргу, 5,11 грн. 3% річних та 0,14 грн. інфляційних втрат.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 343,99 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припинення в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України

4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25,58 грн. пені відмовити.

Повне рішення складене 05.11.2012 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.