Рішення

від 26.11.2012 по справі 15/5025/1210/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р.Справа № 15/5025/1210/12

За позовом Приватного підприємства "Прем'єрпродукт - Дніпро" м. Дніпропетровськ

до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів

про визнання договору поставки № 17п-2 від 17 вересня 2010 року недійсним

Суддя Муха М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Конусь О.М. - за довіреністю №28/10-12

від відповідача: Кучина Т.І. - за довіреністю № б/н від 14.11.12р.

Рішення приймається 26.11.12р., оскільки в судовому засіданні 14.11.2012р. та 22.11.12р. перерви оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду в якому просить визнати недійсним договір поставки №17п-2 від 17.09.10р. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не були дотримані встановлені законом вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме директору підприємства не були надані відповідні повноваження на укладання договору поставки, що тягне за собою недійсність укладеного правочину. Крім того вважає, що всупереч вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України в оспорюваному договорі поставки не зазначено такої істотної умови договору як ціна.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують та зазначають, що договір №17п-2 від 17.09.10р. підписаний зі сторони відповідача директором Однолько Т.І, який діяв на підставі статуту. Крім того, відмічають, що пунктами 1.2 та 1.3 договору сторони передбачили, що перелік (асортимент) товару, який може поставлятись за цим договором, ціни за одиницю товару, кількість та загальна вартість визначаються сторонами у видатковій накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору; загальна вартість договору визначається як сума вартості фактично поставленого товару в партіях згідно накладних на товар протягом терміну дії договору. В позові просять відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

17.09.2010р. між Приватним підприємством "Прем'єрпродукт - Дніпро" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки №17п-2 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені даним договором строки молочну продукцію та інші товари, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар і сплачувати за нього певну грошову суму за умовами цього договору. Найменування, вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до договору, протягом всього строку його дії. (п.1.2, 1.3 договору).

Договір підписано з боку відповідача директором Однолько Т.І. та з боку позивача директором Кравченко О.М. та скріплено печатками підприємств.

Позивачем на підставі накладних № ПЕ-21134 від 01.08.11р., ПЕ-19092 від 01.0711р., ПЕ-17226 від 30.06.11р., ПЕ-12622 від 13.05.11р., ПЕ-15342 від 14.06.11р., ПЕ-13525 від 25.05.11р. було відпущено, а відповідачем на підставі довіреностей №2286 від 01.08.12р., №2252 від 30.06.12р., №2238 від 14.06.12р., №2215 від 27.05.11р., №1971 від 26.04.11р., №2201 від 13.05.11р., №1971 від 11.04.11р. отримано товарів на загальну суму 3072630грн., яка відповідно до наданих до матеріалів справи платіжних доручень відповідачем сплачена.

Відповідно до п.8.3 статуту ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до компетенції директора відноситься зокрема, розпорядження майном та коштами підприємства; затвердження та виконання кошторису, укладення угод та різного роду договорів, видання доручень, відкриття та закриття банківських рахунків.

01.06.10р. між відповідачем та громадянином Однолько Т.І. укладено трудовий контракт відповідно якого Однолько Т.І. наймається на посаду директора ДП "Старокостянтинівський молочний завод". Згідно п.2.13 директор має право затверджувати та використовувати кошторис, укладати угоди та різного роду договори, в т.ч. купівлі-продажу, оренди, підряду, застави, кредитні договори і інші, видавати доручення, відкривати та закривати банківські рахунки в межах компетенції наданої статутом підприємства.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що директору підприємства відповідача не були надані відповідні повноваження на укладання договору поставки №17п-2.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Із поданого в матеріали справи договору вбачається, що останній підписано з боку відповідача директором Однолько Т.І., який діяв на підставі статуту підприємства та трудового контракту, які передбачали право останнього укладати угоди та різного роду договори, в т.ч. купівлі-продажу, оренди, підряду, застави, кредитні договори і інші.

Суду не надано доказів, які б підтверджували, що директор підприємства Однолько Т.І. не вправі самостійно вчиняти дії щодо укладення договору поставки.

Поряд із цим в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в договорі поставки №17п-2 від 17.09.10р. не зазначено такої істотної умови як ціна.

Згідно з ст. ст. 202, 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарського договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 190 ГК України та ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.(ч.1,2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріалами справи встановлено, що п.1.3 договору поставки передбачає зазначення у видатковій накладній найменування, виду, асортименту, ціни за одиницю товару, кількість, загальної вартості товару, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до договору, протягом всього строку його дії.

Судом враховується, що ПП "Прем'єрпродукт - Дніпро" здійснювались поставки товару згідно умов оскаржуваного договору про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних та довіреностей. При цьому відповідачем вартість отриманого товару сплачувалась і ця сплата приймалась позивачем.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем в порушення вищенаведених положень не надано суду доказів, які б підтверджували недосягнення сторонами згоди щодо ціни товару по договору поставки від 17.09.2010р. №17п-2, а також інших доказів на підтвердження наявності підстав, з якими законодавство пов'язує можливість визнання оспорюваногно правочину недійсним.

Отже, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Оскільки позивачем внесено судовий збір у розмірі 1118 грн. при необхідному 1 073 грн., суд вважає за необхідне повернути позивачу внесений у більшому розмірі судовий збір в розмірі 45,00 грн.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, ст.ст.82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові Приватного підприємства "Прем'єрпродукт - Дніпро" м. Дніпропетровськ до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів про визнання договору поставки № 17п-2 від 17 вересня 2010 року недійсним відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Прем'єрпродукт - Дніпро" м. Дніпропетровськ вул. Журналістів, 13 (код ЄДРПОУ 36640672) внесену в більшому розмірі суму судового збору в розмірі 45,00 грн. (сорок п'ять гривень 00 коп.), що сплачений згідно квитанції 14NB35488 від 29.10.2012 р.

Повний текст рішення складено 29.11.2012р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13), 3 - відповідачу (31104, Хмельницька область, м. Староконстянтинів, вул. І. Франка, 47).