Рішення

від 12.11.2012 по справі 18/47/5022-849/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р.Справа № 18/47/5022-849/2012

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Раштовецької сільської ради, с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області

про cтягнення 5 337,85 грн. заборгованості, з яких: 4 190 грн. основного боргу, 265 грн. - 3 % річних, 169 грн. інфляційних втрат, 570,77 грн. пені та 143,08 грн. штрафу.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_3, довіреність від 24.10.2012 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -Раштовецької сільської ради про cтягнення 5 374,08 грн. заборгованості, з яких: 4 190 грн. основного боргу, 265 грн. - 3 % річних, 169 грн. інфляційних втрат, 607 грн. пені та 143,08 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору поставки № 15/02/1 від 15.02.2011 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку, відповідно до умов договору, нараховані штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні нарахування. В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки № 15/02/1 від 15.02.2011 р., видаткову накладну №11 від 15.02.2011 р., довіреність серії ЯПД №143081 від 14.02.2011 р., банківські виписки з рахунку позивача, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 29.10.2012 р.

У судовому засіданні 29.10.2012 р. представником позивача зменшено розмір позовних вимог в частині пені, а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 337,85 грн., з яких: 4 190 грн. основного боргу, 265 грн. - 3 % річних, 169 грн. інфляційних втрат, 570,77 грн. пені та 143,08 грн. штрафу, які підтримав в повному обсязі. Крім того, зазначив, що між ФОП ОСОБА_1 та Раштовецькою сільською радою було укладено лише єдиний договір № 15/02/1 від 15.02.2011 р. та здійснено одну поставку товару на загальну суму 10 190 грн. згідно видаткової накладної № 11 від 15.02.2011 р. по даному договору, а тому, відповідачем у розрахунковому документі помилково вказано призначення платежу "за світильники для вуличного освітлення згідно ВН №3 від 27.02.2012 р. згідно договору № 1 від 27.02.2012 р.", оскільки такий між сторонами не укладався.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд приймає її до розгляду як таку, що подана в межах прав сторони, визначених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відтак розгляд справи здійснюється з урахування зменшених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 12.11.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення із датою вручення 31.10.2012 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

15.02.2011 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1, в подальшому постачальник, та Раштовецькою сільською радою, в подальшому покупець, був укладений договір поставки товару №15/02/1 (надалі -договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання постачати покупцю, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, кількість і асортимент якого вказані у накладних, що є невід'ємними частинами договору (п. 1.1. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 60 днів.

Зобов'язання покупця по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів перерахованих покупцем на поточному рахунку постачальника в банківській установі (п.п. 2.4., 2.5. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., однак остаточне припинення договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар згідно видаткової накладної №11 від 15.02.2011 р. через ОСОБА_4 згідно довіреності серії ЯПД №143081 від 14.02.2011 р. на загальну суму 10 190 грн.

Оплата за отриманий товар відповідачем була проведена частково, 29.04.2011 р. сплачено 3 000 грн. та 29.02.2012 р. -3 000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Таким чином, всупереч умов договору поставки та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 4 190 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

09.08.2012 р. відповідачу було надіслано вимогу від 09.08.2012 р. про необхідність сплати боргу, що підтверджується копією фіскального чеку №7261 від 09.08.2012 р. та описом вкладення у цінний лист, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, можуть стягуватись одночасно, що простежується в судовій практиці Вищого господарського суду України.

Згідно п. 6.1. договору у разі порушення термінів оплати винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми неоплати за кожен день прострочення. У випадку порушення термінів оплати більше ніж на 60 днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 2% (п. 6.2. договору).

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за прострочення відповідачем оплати товару становить 143,08 грн., а сума пені -570,77 грн. за період з 17.04.2011 р. по 17.10.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 265 грн. 3% річних за період з 17.04.2011 р. по 02.10.2012 р. та 169 грн. інфляційних втрат за травень 2011 року -квітень 2012 року.

Розглянувши та перевіривши представлені розрахунки штрафних санкцій, 3 % річних, встановивши, що період нарахування пені відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а облікова ставка -розміру, визначеному приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується суми інфляційних нарахувань в розмірі 169 грн. за період травень 2011 року -квітень 2012 року, суд задовольняє їх частково з огляду на таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р).

Оскільки позивачем не врахований індекс інфляції місяців липня, серпня 2011 року, невірний індекс квітня 2012 року, судом здійснено власні розрахунки, за якими інфляційні втрати сум заборгованості за заявлений період становлять 34,14 грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Раштовецької сільської ради, с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393048 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- 4 190 (чотири тисячі сто дев'яносто) грн. основного боргу;

- 34 (тридцять чотири) грн. 14 коп. інфляційних втрат;

- 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 3% річних;

- 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 77 коп. пені;

- 143 (сто сорок три) грн. 08 коп. штрафу;

- 1 568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 134 грн. 86 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 13.11.2012 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька