Постанова

від 26.11.2012 по справі 7/5007/800/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 7/5007/800/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. у справі № 7/5007/800/12

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро"

про стягнення 531416,09 грн.

за участю представників:

позивача - Куляша О.І.,

відповідача - Кушнір Р.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Агро" про стягнення з відповідача 531416,09 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №6-10-408 стз-фл/603 від 26.08.10р., з яких: 168368,83 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів, 4805,45 грн. - пеня, 963,72 грн. - 3% річних, 64162,84 грн. - неустойка в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу, 293115,25 грн. - штраф згідно п.п. 7.6 договору за неповернення або/та користування предметом лізингу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 року (суддя Кудряшова Ю.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" стягнуто 415998,42 грн. заборгованості, з яких : 52951,16 грн. - основний борг по сплаті лізингових платежів, 4805,45 грн. - пеня, 963,72 грн. - 3% річних, 64162,84 грн. - неустойка за користування предметом лізингу, 293115,25 грн. - штраф за неповернення та/або користування предметом лізингу, а також 10628,32 грн. - сплаченого судового збору. В частині стягнення 115417,67 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів провадження у справі припинено. Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту розірвання договору фінансового лізингу з 01.06.2012 року та на підставі ч.1 ст. 806 ЦК України, п. 3 ч. 2 ст. 11, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 3.4.3. договору щодо обов'язку лізингоодержувача вчасно сплачувати лізингові платежі у порядку встановленому договором, встановивши факт часткової оплати заборгованості відповідачем, стягнув з останнього 52951,16 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів та припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 115417,67 грн.. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті основного боргу, суд на підставі п. 7.1. договору, ст. ст. 549,611,624,625 ЦК України та ст. ст. 230,231 ГК України стягнув з відповідача 4805,45 грн. пені, 963,72 грн. 3% річних. Суд також встановив, що відповідач в порушення п. 8.5. договору не повернув лізингодавцю предмет лізингу та не сплатив заборгованість згідно чергових лізингових платежів, а також неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу, а тому на підставі п.п. 7.6. договору за неповернення та/або користування предметом лізингу з дати, зазначеної п.п. 3.4.4. або п.п. 8.5. договору суд визнав обов'язок лізингоодержувача сплатити подвійну плату з розрахунку, що проведений на підставі графіку сплати лізингових платежів та штраф у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу, що становить 64162,84 грн. та 293115,25 грн., відповідно.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що договір лізингу є розірваним, оскільки відповідач не отримував лист позивача про відмову від договору від 22.05.2012 року, тому суд безпідставно застосував положення ст. 785 ЦК України та стягнув з відповідача 61162,84 грн. неустойки,293115,25 грн. штрафу за неповернення предмету лізингу. Крім того вважає, що на підставі ст. 233 ГК України суд безпідставно не реалізував своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, не врахував, що відповідач сплатив 30% вартості предмета лізингу, та що предмет лізингу повернуто позивачу.

Позивач своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Його представник у судовому засіданні вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, й прийняте за наслідком повного і об'єктивного розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 26.08.2010 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та сільськогосподарським товариством з обмеженим відповідальністю "Еталон-Агро" укладено договір фінансового лізингу № 6-10-408 стз-фл/603 від (далі договір) з додатками, згідно якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.п. 1 договору) (а.с. 7-14).

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу №6-10-408стз-фл/603 від 26.06.2010 року предметом лізингу є комплект обладнання для утримання підсосних свиноматок з поросятами типу СТМ (175*12261,03), вартість якого разом з ПДВ становить 2145680,25 грн. Постачальником предмету лізингу є ТОВ "ВО "Техна".(а.с. 15).

24.09.10р. між ТОВ "ВО "Техна", НАК "Украгролізинг" та СТОВ "Еталон - Агро" підписано акт приймання - передачі комплекту зазначеного обладнання (а.с. 17).

Згідно з п.п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.

Пунктом 3.4.3. договору визначено обов'язок лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 4.1. договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.п. 4.4. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, тому на підставі арифметично вірного розрахунку позивача, врахувавши часткове погашення боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність у відповідача боргу за лізинговими платежами в сумі 52951,16 грн. та припинив провадження в частині боргу в сумі 115417,67 грн..

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 963,72 грн. за розрахунком позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4805,45 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за цей же період.

У договорі сторонами було погоджено обов'язок лізингоодержувача повернути лізиногодавцеві предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані в разі несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця, надіслану згідно п.п. 8.5. договору, протягом 17 календарних днів. (п.п. 3.4.4. договору). З моменту відправлення лізингодавцем цінного листа з повідомленням про відмову від договору, лізингоодержувач протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу лізингодавцем (п.п. 8.5. договору).

Пунктами 4 та 5 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачене право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу, а також його ж обов'язок прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу.

Відповідно до п.п. 8.3. договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомлення про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п.п. 9.2. договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.2012 року (справа №16/5007/156/11) у спорі між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року встановлено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договором за період з 24.12.2010 року по 24.12.2011 року, який і було стягнуто на користь позивача.

Зазначені обставини в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню у даній справі.

Отже, колегія суддів вважає доведеною наявність визначеної ч. 2 ст. 7 Закону та п. 8.3 договору підстави для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою лізингодавця.

Судом першої інстанції на підставі оцінки листа позивача №14/1207 від 22.05.2012 року про відмову від договору фінансового лізингу з вимогою про повернення його предмету, а також копії квитанції про відправлення зазначеного листа способом, що відповідає вимогам п. 8.5. договору, зроблено правильний висновок про те, що на підставі п. 8.3 договору договір вважається розірваним з 01.06.2012 року.

Згідно п.п. 7.6. договору за неповернення та/або користування предметом лізингу з дати, зазначеної п.п. 3.4.4. або п.п. 8.5. договору, лізингоодержувач сплачує подвійну плату з розрахунку, проведеного на підставі графіку сплати лізингових платежів та штраф у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом, договір фінансового лізингу припинив свою дію 01.06.2012 року, проте лізингоодержувач свого обов'язку щодо негайного повернення предмета лізингу не виконав. Згідно актів державного виконавця, предмет лізингу в примусовому порядку був повністю вилучений у відповідача лише 19.09.2012 року.

За наведених обставин, на підставі ст. 785 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача 64162,84 грн. неустойки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що невідшкодована вартість предмета лізингу станом на дату розірвання договору, тобто лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу за період з 24.06.2012 року по 24.09.2017 року, які на дату розірвання договору не наступили у лізингоодержувача, відповідно до розрахунку становить 1465576,27грн..

Враховуючи встановлений судом факт невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу, суд першої інстанції з урахуванням положень п. 7.6. договору, правомірно стягнув з відповідача неустойку у виді штрафу за період з 16.04.2010 року по лютий 2012 року (включно) в сумі 293115,25 грн..

Виходячи зі змісту положень ст. 101 ГПК України, колегія суддів не може прийняти до уваги подані представником відповідача суду апеляційної інстанції платіжні доручення №310, №311 від 23.11.2012 року про часткову оплату боргу за договором лізингу, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення місцевого господарського суду станом на день його прийняття. Оскільки зазначені обставини на момент прийняття рішення не існували, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Щодо доводів апелянта про відмову у зменшенні суми штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначене право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним нормам, відповідач обґрунтованого письмового клопотання про зменшення неустойки суду першої інстанції не подав, доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності не надав, як не надав і доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, не вказав причин тривалого прострочення виконання зобов'язання, не вжив будь-яких заходів для добровільного та негайного усунення порушення прав позивача та його наслідків, оскільки повернення предмету лізингу було проведене внаслідок примусових дій державного виконавця, а не внаслідок виконання відповідачем зобов'язання в добровільному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в частині нереалізації права на зменшення неустойки, дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення її розміру.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. у справі №7/5007/800/12 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - Агро" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Саврій В.А.