Рішення

від 24.10.2012 по справі 1111/3408/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2677/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Тищук Н.О.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого -Черниш Т.В.,

суддів Кривохижі В.І., Карпенка О.Л.,

при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і договором поруки, за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»як правонаступник ВАТ КБ «Надра»(далі-Банк), звернулось до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 4 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра»та ТОВ «Яромір»укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 146000 грн. під 17% річних строком до 15 вересня 2009 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 того ж дня був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за виконання ТОВ Яромір»усіх зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки за час користування кредитом позичальник систематично порушував умови договору щодо погашення суми боргу та відсотків у встановлені договором строки, кредит не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 15 березня 2012 року складає 259655 грн. 52 коп., позивач просив стягнути зазначену суму боргу з відповідача як поручителя.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2012 року позов задоволено. Ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 259655 грн. 52 коп. та судовий збір в сумі 2596 грн.56 коп.

Відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставила питання про скасування рішення. Зазначала, зокрема, що суд розглянув справу у її відсутності, відмовив у перегляді заочного рішення, що позбавило її права надати докази на спростування позовних вимог; суд не врахував, що порука фактично припинилася, оскільки Банком не дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 УК України строк для пред'явлення до неї як поручителя вимоги. Крім того, існує рішення господарського суду про стягнення з позичальника-ТОВ «Яромір»на користь КБ «Надра» заборгованості за спірним кредитним договором.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 повністю підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ці доводи заперечувала, стверджуючи про відповідність покладеного в основу рішення висновків вимогам закону та доказам.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 4 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ»Надра», та ТОВ «Яромір»було укладено кредитний договір №847753/А/980, за яким останньому надано кредит в сумі 146 000 грн. на строк до 15 березня 2009 року під 17% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним в строки та в порядку, встановленими договором. (а.с.20-21).

Того ж дня з метою забезпечення зобов'язань за цим договором Банк, ОСОБА_2 та ТОВ «Яромір» уклали тристоронній договір поруки №847753/А/980, за умовами якого ОСОБА_2 виступила поручителем ТОВ «Яромір»та зобов'язалась відповідати по його зобов'язаннях, що витікають з умов кредитного договору, в повному обсязі зазначених зобов'язань як солідарний боржник (а.с.19-20).

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання за цим договором, не пізніше 3(трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.

В порушення умов кредитного договору ТОВ «Яромір»не виконував графіку погашення суми кредиту та відсотків, обумовлених договором платежів не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 15 березня 2012 року кредитором визначено в 259655 грн.52 коп.(з урахуванням індексу інфляції), в тому числі: 145400 грн. основного боргу, 63140 грн.77 коп. заборгованості по відсотках, 31359 грн. пені, 10426 грн.04 коп. штрафу, 1326 грн.66 коп. заборгованості по комісії(а.с.6).

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором і відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, оскільки інше не встановлено договором поруки, а право кредитора вимагати виконання обов'язку від поручителя передбачене ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Однак такий висновок зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору за вимог закону. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною 4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зі змісту договору поруки, укладеного між сторонами 4 липня 2008 року, вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору (п.5.2) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України (п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». В такому разі, згідно правової позиції Верховного Суду України, сформульованої в постанові від 18 липня 2012 року(справа 6-78 цс 12), підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі №847753/А/980 від 4 липня 2008 року строк виконання основного зобов'язання чітко визначений-строк повного погашення кредиту є 15 березня 2009 року.

За таких обставин у ПАТ КБ «Надра»виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника-ТОВ «Яромір»щодо повернення кредиту, починаючи з 15 березня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст.559 ЦК щодо пред'явлення вимоги до поручителя, представник Банку посилався на адресовані ОСОБА_2 листи від 17 лютого, 14 квітня, 9 вересня та 29 грудня 2009 року.

Між тим жоден з них не містить ні рекомендації, ні повідомлення про необхідність ОСОБА_2 як поручителя погасити заборгованість ТОВ «Яромір»перед банком за кредитним договором, як передбачено п.2.1, 2.2 договору поруки.

Зазначені в цих листах попередження поручителя про право банку, в разі несплати боржником протягом трьох днів заборгованості, висунути до неї як поручителя вимогу про стягнення заборгованості, в тому числі і шляхом звернення до суду, по своїй суті не є вимогами Банку до поручителя в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України та як передбачено п. 2.1, 2.2 договору поруки.

При розгляді справи судом першої інстанції ці докази не досліджувались, відповідної оцінки з урахуванням вимог чинного законодавства їм не надано. Питання щодо наявності обставин, які є правовою підставою для покладення відповідальності за невиконання кредитного договору на поручителя, не з'ясовувались. Встановивши, що спір виник з приводу невиконання договорів кредиту та поруки, суд не визначився з правовими нормами, які поширюються на спірні правовідносини, не взяв до уваги положення ст.559 ЦК.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму ВСС, наведеними в п. 24 вищезазначеної постанови, пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/ вручення/ йому вимоги про погашення боргу(залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому у разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як встановлено при перегляді справи в порядку апеляційного провадження, належного змісту вимогу з пропозицією в 14-денний строк погасити в повному обсязі суму боргових зобов'язань ТОВ «Яромір»перед ПАТ КБ «Надра»банк пред'явив поручителю лише 4 квітня 2012 року, а з позовом до ОСОБА_2 звернувся 9 квітня 2012 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК 6-місячного строку, по закінченню якого і право кредитора і обов'язок поручителя за договором поруки припиняються., що свідчить про припинення спірного договору поруки.

Враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову , заявленого з наведених в позовній заяві мотивів.

Посилання апелянта на наявність рішення господарського суду від 13 жовтня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника не заслуговує на увагу, оскільки зобов'язання припиняється не внаслідок ухвалення судового рішення , а в результаті належного виконання грошового зобов'язання, яке, як підтверджено матеріалами справи, боржником не виконане.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 253, п.4 ст.559 ЦК України, ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді