Рішення

від 27.11.2012 по справі 2609/21023/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-5830/12

2690/21023/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Володар», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 3-я особа Відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

07.09.2012 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою, в якій просять визнати недійсними виконавчі написи, вчинені 14.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотечного договору -квартири АДРЕСА_1, для задоволення вимоги Кредитної спілки «Володар» на суму 903526,60 грн.

Свої вимоги мотивують тим, що, на їх думку, виконавчі написи вчинено з порушенням чинного законодавства, оскільки не відповідають вимогам ст. 87 Закону України «Про нотаріат», т. я. вчинені не на документі, який встановлює заборгованість, а на документі, який є засобом виконання зобов'язання та не містить усіх істотних умов, які містяться в документі, який визначає основне зобов'язання; розрахунок у виконавчому написі щодо сплати підвищених відсотків в сумі 308219 грн. не відповідає умовам договору іпотеки ; а також всупереч ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»не направлення вимоги про усунення порушень основного зобов'язання на адресу іпотекодавців.

Представник позивачів в судовому засіданні просив заявлений позов задовольнити, як з підстав наведених у позовній заяві, так і з додаткових підстав, а саме, що збільшення процентів за умовами п.п.5.2.2. кредитного договору було передбачена як штрафна санкції, що є неустойкою, тобто до вимог про стягнення якої застосовується позовна давність строком в один рік.

Однак виконавчі написи були видані на заборгованість , визначену з врахуванням підвищених відсотків за період з грудня 2008 року, що знаходиться за межами установленого законом для неустойки строку позовної давності.

При цьому, посилається представник, поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_3 не були обізнані про обов'язок боржника ОСОБА_4 сплатити підвищенні відсотки та свою згоду на їх оплату не надавали і угод про оплату підвищених відсотків як іпотекодавці та поручителі не укладали, а також не отримували письмових вимог про усунення порушень основного зобов'язання.

Представник відповідача КС «Володар»в судовому засіданні не погодилась з позовними вимогами та вважала їх безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що при вчиненні виконавчих написів були повністю дотримані вимоги чинного законодавства.

Зокрема, дотримані вимоги ст.88 Закону України «Про нотаріат», згідно з якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Щодо передбаченого в п.п. 5.2. Договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року підвищення відсотків, то представник вважає, що це є нарахуванням процентів за користування Кредитом у збільшеному розмірі, які нараховуються на суму неповернутого кредиту. Тому підвищені проценти, на її думку, не можна ототожнювати з неустойкою, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Представник відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 просила відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем по даному спору.

Разом з тим вказувала , що КС «Володар»обґрунтовано звернулась із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було дотримано усіх вимог законодавства, що ставляться до вказаної нотаріальної дії.

Зазначає, що всі посилання позивачів на порушення норм Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про іпотеку», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безпідставними, надуманими, невірно трактованими та такими, що направлені на уникнення відповідальності по Договору іпотеки квартири від 12.05.2008 року щодо повернення боргу.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.05.2008 року між відповідачем КС «Володар»та позивачем ОСОБА_4 був укладений Договір про надання фінансового кредиту №- ДЗ-101/10-01, строк повернення якого встановлений 12.05.2010 року, під забезпечення виконання зобов'язання у формі іпотеки та поруки.

Так, 12.05.2008 року між відповідачем КС «Володар»та позивачами було укладено Договір іпотеки належної іпотекодавцям на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1, яким згідно з умовою його п.1.1 забезпечувались вимоги іпотекодержателя, які витікають з договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року та можливих змін та доповнень до нього, за умовами якого ОСОБА_4 у строк до 12.05.2010 року зобов'язався сплатити іпотекодержателю суму кредиту, а також будь-якого збільшення цієї суми відповідно до можливих змін, що будуть внесені у майбутньому в договір про надання кредиту, та нарахованих відсотків 22% річних за користування кредитом, пені та штрафів - у разі прострочення повернення грошових коштів, що разом становить розмір основного зобов'язання .

Також 12.05.2008 року між відповідачем КС «Володар»та позивачкою ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № ДЗ-101/10-01, відповідно до умов якого остання згідно з п. 1.1. цього договору у випадку невиконання боржником ОСОБА_4 зобов'язань по Договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року в частині повернення суми фінансового кредиту, погашення процентів за користування ним та сплати штрафних санкцій, зобов'язується сплатити кредитору борг боржника відповідно до розрахунку, наданого кредитором.

Крім того, відповідно до п. 1.2. Договору поруки за невиконання боржником зобов'язань, вказаних в п.п. 3.3.2., 3.3.3., 3.3.6. договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року, поручитель відповідає як солідарний боржник в тому обсязі, що і боржник всім належним йому майном, грошовими коштами, майновими правами.

12.05.2008 року було укладено на аналогічних умовах Договір поруки № ДЗ- 101/10-01-1 між відповідачем КС «Володар»та позивачкою ОСОБА_2 і Договір поруки № ДЗ-101/10-01-2 між відповідачем КС «Володар» та позивачкою ОСОБА_3

Відповідно до умов п.п. 1.1, 2.3, 3.1. Договору про надання фінансового кредиту №-ДЗ-101/10-01 кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, забезпеченості та цільового характеру використання фінансовий кредит в сумі 500000 грн., оплата за користування якими передбачена в розмірі 22% річних.

У разі порушення виконання зобов'язання з боку позичальника у ст. 5 Договору про надання фінансового кредиту передбачена відповідальність сторін, зокрема, на позичальника покладаються штрафні санкції, визначені п .п. 5.2.1 - 5.2.7, якими передбачене нарахування збільшених процентів за користування кредитом ніж ті, що передбаченні в п.п. 3.1. Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, підвищенні відсотки, зазначені у ст. 5 Договору, як за визначенням самого договору, так і за наданим цивільним законодавством, є неустойкою у формі пені та штрафу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Позивач ОСОБА_4 не виконав вчасно свої зобов'язання за кредитним договором від 12.05.2008 року, що призвело до утворення заборгованості, а тому у відповідача КС «Володар»на підставі п. 4.3.1 Договору виникло право вимагати дострокового повернення кредиту, а у позивача виник відповідний обов'язок достроково повернути кредит.

Так, умовами п. 4.3.1. кредитного договору сторони домовились про можливість розірвання договору за вимогою кредитора у разі порушення зобов'язань позичальником. Таким чином, з моменту настання такої обставини, тобто прострочки боржника, цей договір вважається розірваним, а строк виконання зобов'язання за таким договором вважається таким, що наступив.

Отже, у зв'язку з порушенням боржником п. 3.3.,4.2.2. договору щодо погашення коштів відповідач КС «Володар»направив на адресу останнього 18.08.2009 року та 16.02.2010 року повідомлення про заборгованість по сплати процентів по кредиту та про збільшення розміру відсоткової ставки по кредиту згідно з умовами п. 5.2.2- 5.2.4 даного договору, на що боржник жодним чином не відреагував.

В зв'язку з цим на підставі п. 4.3.1 договору відповідач КС «Володар»06.03.2010 року прийняв рішення про дострокове розірвання Договору про надання фінансового кредиту.

Станом на 06.03.2010 року заборгованість боржника за розрахунком відповідача КС «Володар» становила 903 52660 грн. та складалась з суми неповерненого кредиту у розмірі 500 000 грн., нарахованих процентів у розмірі 95 307,42 грн. та нарахованих процентів у збільшеному розмірі згідно з п. 5.2.2- 5.2.4 договору у розмірі 308 219,18 грн.

Виходячи з того, що кредит не був повернутий позивачем ОСОБА_4 як позичальником у встановлений Договором строк, відповідач КС «Володар» як кредитор надіслав 24.03.2010 року позивачам як боржнику та поручителям на адреси їх місця проживання вимоги про усунення порушень протягом 30 днів, надавши, таким чином, строк для повернення кредиту та сплаті заборгованості по відсоткам по ньому. Вимога містила також попередження, що у разі невиконання цієї вимоги відповідач КС «Володар» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1., 4.4. Договору іпотеки право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог відповідно до цього договору виникає у стягувача у випадку невиконання боржником умов кредитного договору, зокрема, у разі порушення ним терміну повернення кредиту або сплати відсотків за користування кредитом більше як на п'ять робочих днів від дати повернення кредиту або сплати відсотків за користування кредитом, та здійснюється, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, у разі, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дії нотаріусами України вчинення виконавчого напис в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: строк, за який має провадиться стягнення, інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягають витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Виконавчий напис на іпотечному договорі вчиняється у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору.

Згідно з п.284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визначається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України №1172 від 29.06.1999 року.

Згідно з п.1 цього Переліку виконавчий напис вчинюється на нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Так, 14.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчі написи №1476, №1477, №1478, №1479, предметом яких є звернення стягнення на у квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить позивачам на паві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1993 року.

Для вчинення виконавчого напису нотаріусу кредитором були надані документи, передбачені Переліком, а саме : заява про вчинення виконавчого напису з усіма необхідними реквізитами, відповідно до п. 283 Інструкції; відомості про направлення вимоги про усунення порушень всім позивачам з наданням терміну для погашення заборгованості більше 30 днів; отримані зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень; оригінал нотаріально посвідченої угоди; оригінали договорів поруки; первинні документи щодо видачі кредиту, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором № ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року терміном до 12.05.2010 року на підтвердження безспірності заборгованості боржника та встановлення прострочення виконання зобов'язання.

Твердження позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що відповідачі не мали правових підстав на вчинення щодо них виконавчих написів на умовах виникнення у боржника обов'язку сплатити підвищенні відсотки, оскільки кредитний договір вони не підписували і не були ознайомленні з його умовами, а тому про умову про сплату підвищених відсотків не були обізнані та свою згоду на їх сплату не надавали, не укладаючи самостійно ніяких угод про підвищення відсотків , суд не приймає до уваги, зважаючи на те, що, підписуючи Договори поруки та Договір іпотеки квартири, вони попередньо ознайомлювалися з умовами Договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року, посилання на який містяться в п.1.1. як Договорів поруки, так і Договору іпотеки.

Тож, поручителі як солідарні боржники, підписавши Договори поруки, зобов'язались у випадку невиконання боржником зобов'язань по договору про надання фінансового кредиту в частині повернення суми кредиту, погашення процентів за користування ним та сплати штрафних санкцій сплатити кредитору борг боржника відповідно до розрахунку, наданого кредитором.

Тому не можна вважати, що вони не були ознайомлені зі ст. 5 Договору про надання фінансового кредиту або були позбавлені права відмовитися від підписання забезпечувальних виконання основного зобов'язання угод, а також, що за таких обставин закон вимагає укладення окремих угод про оплату підвищених відсотків.

Також посилання про не надсилання на адресу позивачів поштових відправлень з вимогами про усунення порушень спростовується наданими відповідачем доказами відправлення позивачам письмових вимог про виконання зобов'язання листами, про відправлення яких свідчать фіскальні чеки та поштові повідомлення з відмітками відділення поштового зв'язку.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору інотекодержатель надсилає іпотекодацю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Слід також звернути увагу на те, що Закон не зобов'язує іпотекодержателя передавати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення в нотаріальному порядку. Тому є можливим прийняття нотаріусом в якості підтвердження безспірності стягнення докази повідомлення іпотекодержателя та боржника у простому письмовому вигляді, але за наявності документів, що безспірно підтверджують факт передачі іпотекодавцем такого повідомлення (копія повідомлення, надісланого іпотекодавцеві та боржникові, поштове повідомлення про вручення відправлення особисто іпотекодавцеві та боржникові, опис вложення поштового відправлення та ін.).

При цьому виконавчий напис без повідомлення боржника може бути вчинений нотаріусом у разі, коли боржник відмовився від одержання повідомлення або взагалі не звернувся за отриманням поштового відправлення, про повинна свідчити відмітка органу зв'язку, зроблена на зворотному повідомленні.

Оскільки вказані листи повертались до КС «Володар»без вручення адресатам за закінченням терміну зберігання, то можна вважати виконаними КС «Володар» вимоги, передбачені ст. 35 Закону України «Про іпотеку», щодо надсилання іпотекодавцям письмової вимоги про усунення порушення.

Щодо доводів позивачів, що договір іпотеки квартири, хоча і посвідчений нотаріально, але є лише засобом виконання зобов'язання, яке виникло згідно з умовами договору кредиту від 12.05.2008 року, який не був погоджений з поручителями та не є нотаріально посвідченою угодою, і тому для вчинення виконавчого напису не є документом, що встановлює заборгованість, то вони суперечать встановленим ст. 87 Закону України «Про нотаріат»правилам, якими передбачено, що виконавчий напис вчинюється нотаріусом виключно на документі, що встановлює заборгованість згідно з Переліком.

Згідно з п. 1 Переліку такими документами, як зазначалось вище, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Отже, вказані вище доводи позивачів, що кредитор неправомірно скористався свої правом звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчих написів для звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими та безпідставними.

Однак посилання позивачів на те, що виконавчі написи вчинено згідно з документами, що не встановлюють безспірну заборгованість при вчинені виконавчого напису, слід прийняти до уваги.

Так, за змістом виконавчих написів вбачається, що сума боргу у 903526 грн. складається з суми неповернутого кредиту 500000 грн., процентів, нарахованих за користування кредитом, в сумі 95307 грн. та процентів у збільшеному розмірі в сумі 308219 грн.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача КС «Володар»на те, що розмір процентів за кредитним договором і порядок їх сплати є договірними умовами, узгодженими сторонами договору згідно з діючим на час укладення договору законодавством, в тому числі і щодо збільшення кредитором в односторонньому порядку розміру процентів, що є платою за користування кредитними коштами, а не неустойкою.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12.12.2008 року Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056 1 , за змістом якої розмір процентів, узгоджений сторонами в договорі, може змінюватися, виходячи із різних факторів.

Однак в будь-якому випадку така зміна має бути узгоджена кредитором та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору, а збільшення розміру процентів кредитором в односторонньому порядку не допускається. При цьому така заборона діятиме і у випадку, якщо сторони узгодили відповідну можливість кредитора змінювати проценти в односторонньому порядку в самому договорі. Однак така умова договору буде нікчемною.

Викладене лише зайвий раз спростовує доводи представника відповідача КС «Володар»про правомірність наданого кредитором розрахунку заборгованості.

Разом з тим, як зазначалося вище, підвищенні відсотки, передбаченні ст. 5 договору про надання фінансового кредиту від 12.05.2008 року, відповідають визначенню неустойки, передбаченого ст. 549 ЦК України, відповідно до якої неустойкою штрафом (пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, як пояснила в судову засіданні представника відповідача КС «Володар», проценти збільшувались у розмірі за кожне порушення боржника: у грудні 2008 року, в липні, вересні 2009 року та з лютого по квітень 2010 року, тобто нараховувались за період з грудня 2008 року та загалом склали суму 308219 грн., що підтверджується змістом розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року станом на 06.03.2010 року.

Між тим, відповідно до вимог ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Також згідно з п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перебіг строку вчинення виконавчого напису за загальними правилами починається з наступного дня після дня виникнення права вимоги, як це передбачено у ст. 253 ЦК України. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом на свій розсуд. У таких випадках, нотаріус зобов'язаний роз'яснити стягувачу (кредитору), що пропуск строку для вчинення виконавчого не позбавляє права на звернення до суду з позовом про його поновлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавчі написи 14.07.2010 року були вчинені поза межами строку спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо сплати фактичної неустойки, нарахованої за період з грудня 2008 року.

Крім того, з направленої 24.03.2010 року відповідачем КС «Володар»позивачам вимоги про усунення порушень вбачається то, що кредитор прийняв рішення про дострокове розірвання Договору з 06.03.2010 року. А за поданим розрахунком вимагає від боржника та поручителів повернути суму кредиту у розмірі 500000 грн. та суму нарахованих процентів, в тому числі процентів нарахованих у збільшеному розмірі відповідно до п.5.2 Договору за квітень 2010 року.

Отже, вирішуючи справу, суд звертає увагу, що виконавчий напис міг бути вчинений лише у разі наявності безспірної заборгованості, підтвердженої відповідними доказами, розрахунками.

Разом з тим, з наданої нотаріусом нотаріальної справи щодо виконавчих написів від 14.07.2010 року вбачається, що кредитором нотаріусу був наданий лише розрахунок заборгованості за кредитним договором і не надано ані виписки по рахунку позичальника, ані будь-яких платіжних документів, ані детального розрахунку з визначенням підстав збільшення розміру відсотків.

Викладене свідчить, що твердження позивачів щодо вчинення нотаріусом виконавчих написів на підставі розрахунків, які беззаперечно не встановлювали та не підтверджували безспірну заборгованість боржника, не є безпідставними. А виходячи з того, що розрахунок заборгованості був наданий КС «Володар» для вчинення виконавчих написів з порушенням вимог чинного законодавства, не які не звернув уваги нотаріус, тому суд знаходить позовні вимоги позивачів в частині цих доводів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за вказаних підстав .

Разом з тим, суд звертає увагу, що задоволення вимог за даним позовом не є перешкодою для реалізації права кредитора та іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Щодо визначення позовних вимог як визнання виконавчих написів недійсними, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не само по собі формулювання вимоги та посилання на певні норми права. Тому під час розгляду справи суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, оскільки правом на застосування закону наділений саме суд, виходячи з публічності цивільного процесуального права.

Отже, виходячи, з викладених позивачами обставин в обґрунтування позову та встановлених обставин, суд визнає виконавчі написи №№ 1476, 1477, 1478, 1479, вчинені 14.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимоги Кредитної спілки «Володар» на суму 903526,60 грн., такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, ст. 50 Законом України «Про нотаріат»встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду; право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти .

Таким чином, одним із способів захисту права, встановленого законом, є оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту.

Також відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.5, п.6, п. 13 постанови від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»( зі змінами згідно з постановами Пленуму Верховного Суду від 13.01.1995 року № 2, від 01.11.1996 року № 12) спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до кредитора (стягувача).

В справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні нотаріуси беруть участь як заінтересовані особи; оскарження нотаріальних дій або відмова в їх вчиненні розглядаються за умови, що відсутній спір про право; спір про право, оснований на вчиненій нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження.

Отже, в справах позовного провадження про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, нотаріус має брати участь лише як третя особа, тому звернення з даним позовом до приватного нотаріуса як відповідача є необґрунтованими .

Таким чином, приватний нотаріус є неналежним відповідачем по даному спору.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 253, 258, 526, 549 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Володар» задовольнити.

Визнати виконавчі написи №№ 1476, 1477, 1478, 1479, вчинені 14.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимоги Кредитної спілки «Володар» на суму 903526,60 грн., такими, що не підлягають виконанню.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору - 107,30 грн.

Стягнути з Кредитної спілки «Володар» в дохід держави судовий збір в розмірі 321,90 грн.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: