Рішення

від 03.12.2012 по справі 20/5005/8845/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.12р. Справа № 20/5005/8845/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "УКРГІДРОПРЕСМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 220 грн. 86 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: представник Біднина О.І., довіреність № 147 від 29.12.10р.

від відповідача: представник Шуненко Н.Ю., довіреність № 17 від 20.11.12р;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Укргідропресмаш" суму основного боргу у розмірі 20412,00 грн., 3% річних - 442,85 грн., інфляційні - 111,23 грн., пеню - 2254,78 грн. та судовий збір.

Відповідач надав відзив (вх. 67863/12 від 27.11.12р.), в якому позовні вимоги визнає частково в частині основного боргу у розмірі - 20 412,00 грн., 3% річних - 442,85 грн., інфляційних - 111,23 грн. та пені у розмірі 1069,51 грн. за період стягнення з 15.05.12р. по 01.09.12р. Пеню у сумі 1185,27 грн., нараховану за період з 01.12.11р. по 16.05.12р., відповідач не визнає, посилаючись на роз'яснення Вищого господарського суду України, наданого у п. 4 Інформаційного листа від 17.07.12р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2010р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс»(орендар) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укргідропресмаш»(суборендар) був укладений договір суборенди № 9-3 (далі - договір) за яким Позивач надав Відповідачу частину нежилого приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106-а, для використання цього приміщення для виробничих потреб.

На виконання умов договору позивач передав Відповідачу за актом приймання-передачі нежилі приміщення загальною площею 324,0 кв.м.

Згідно умов п.7.2.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі. Відповідно до умов п.5.2 договору орендна плата повинна сплачуватися Відповідачем не пізніше 10 числа поточного місяця на наступний місяць.

Згідно п. 1 додаткової угоди №3 від 01.06.11р. до договору та п. 5.1.1.договору вартість орендної плати складає 21,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, вартість оренди всього приміщення 324х21,00 грн. = 6804,00 грн.

16.03.12р. сторони підписали додаткову угоду № 5, згідно п. 1 якої припинили договір суборенди №9-3 від 01.03.2010р. Згідно акту приймання -передачі з суборенди від 16.03.2012р. відповідач повернув об'єкт оренди позивачу.

У відповідача за період з грудня 2011р. по березень 2012р. утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 20 412,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (вих. №17/юр від 08.02.2012р. та вих. № 2 від 15.02.2012р., вих. № 47 від 18.04.2012р., вих. № 143 від 02.07.2012р.) з вимогою оплатити борг.

Згідно з п.1 ст. 286 Господарського Кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 9.1. договору відповідач зобов'язався за прострочення оплати орендних платежів сплатити позивачу пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2254,78 грн. за період прострочення з 01.12.2011р. по 20.09.2012р.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні у розмірі 111,23 грн. за період прострочення грудень 2011р. -березень 2012р., 3% річних у розмірі 442,85 грн. за період прострочення з 01.12.12р. по 20.09.12р.

Відповідач надав відзив (вх. 67863/12 від 27.11.12р.), в якому позовні вимоги визнає частково в частині основного боргу у розмірі - 20 412,00 грн., 3% річних - 442,85 грн., інфляційних - 111,23 грн. та пені у розмірі 1069,51 грн. за період стягнення з 15.05.12р. по 01.09.12р. Пеню у сумі 1185,27 грн., нараховану за період з 01.12.11р. по 16.05.12р., відповідач не визнає, посилаючись на роз'яснення Вищого господарського суду України, наданого у п. 4 Інформаційного листа від 17.07.12р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, наданого у п. 4 Інформаційного листа від 17.07.12р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня

За розрахунком суду, розмір пені що підлягає стягненню складає 1548,11 грн. за період прострочення з 01.12.2011р. по 01.08.20012р.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі основного боргу -20412,00 грн., пені у розмірі 1548,14 грн., інфляційних -111,23 грн., 3% річних -442,85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Укргідропресмаш" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 106-а (юридична адреса), 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, оф. 430, код ЄДРПОУ 35807313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпрокрансервіс" (49033, м. Дніпропетровськ, бул. Героїв Сталінграда, 142, код ЄДРПОУ 36573894) основний борг - 20412 (двадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп., пеню - 1548 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн. 14 коп., інфляційні втрати - 111 (сто одинадцять) грн. 23 коп., 3% річних - 442 (чотириста сорок дві) грн. 85 коп., 1560 (одну тисячу п'ятсот шістдесят) грн. 52 коп. -судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В.Пархоменко Повне рішення складено

30.11.2012р.