Постанова

від 05.11.2012 по справі 24/42-48/226-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2012 № 24/42-48/226-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.07.2012 року

у справі № 24/42-48/226-2012 (головуючий суддя - Бойко Р.В., судді - Івченко А.С., Ягічева Н.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ

до комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва, м. Київ

про стягнення 627951,88грн.,

за участю представників:

від позивача: Герасименко І.В. - представник (дов. №302 від 01.10.2012р.),

від відповідача: Перепигіна О.А. - представник (дов. №66 від 02.10.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва (надалі - КП «Господар») 627951,88грн., у т.ч. 607665,15грн. заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 9504,64грн. інфляційних втрат, 1748,45грн. 3% річних, 9033,64грн. пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення по договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 року.

Справа № 24/42-48/226-2012 неодноразово розглядалась судами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 24/42-48/226-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43164,42грн. заборгованість, 944,32грн. пені, 512,08грн. інфляційних втрат, 182,77грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем за зобов'язань по сплаті заборгованості частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року в частині відмови у стягненні 583148,29грн. та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судовому засіданні на 15.10.2012 року.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. розгляд справи у відповідності до ст.77 ГПК України був відкладений до 05.11.2012р.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 583148,29грн. та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

05.11.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11.12.1996 року між державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в тексті договору - постачальник) та державним комунальним підприємством «Господар», правонаступником якого є комунальне підприємство «Господар» Дарницького району міста Києва (в тексті договору - абонент) укладено договір на послуги водопотачання та водовідведення № 03991/1-5-09 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (т.1 а.с.7-10).

До договору сторонами укладено додаткову угоду та протокол узгодження розбіжностей до додаткової угоди (т.2 а.с.63-75).

Відповідно до п. 2.2.1 договору (в редакції додаткової угоди та протоколу узгодження розбіжностей до додаткової угоди) постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Згідно п. 2.2.2 договору (в редакції додаткової угоди та протоколу узгодження розбіжностей до додаткової угоди), у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом шляхом розщеплення платежів населення Головним інформаційно-обчислювальним центром та безпосередньо абонентом за послуги отримані для господарських потреб.

Згідно пунктів 5.1., 5.2 договору, договір укладений строком з 11.12.1996р. по 31.12.1997р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Доказів припинення договору в установленому порядку суду надано не було.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладення ПАТ «АК «Київводоканал» та КП «Господар» договору №03991/1-5-09 від 11.12.1996 року було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за №936/15627, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує, що за період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 3174321,04 грн. КП «Господар» за надані послуги з водопостачання та водовідведення розрахувався лише частково на суму 2566751,98 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 607655,15 грн.

Як вірно встановлено місцевим судом, відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість питної води, яка пішла на підігрів (т.1 а.с.11-12). Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що згідно облікових документів така вода надходила на теплові пункти (бойлери), які знаходяться як на балансі відповідача, так і АЕК «Київенерго».

Згідно зазначеного розрахунку позовних вимог позивачем застосована наступна класифікація послуг:

- «питна вода, що йде на підігрів (стоки)», «питна вода, що йде на підігрів (вода)» постачалася на теплові пункти, які знаходяться на балансі АК «Київенерго»;

- «питна вода, що йде на підігрів (вода+стоки)» - підприємства.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Отже, вартість спожитої води, яка йде на підігрів, має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у позивача відсутні підстави нарахування відповідачу заборгованості за послуги з надання води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти, на суму 564404,64 грн. (161865,44 грн. за листопад 2010 року, 205660,59 грн. за грудень 2010 року та 196878,61 грн. за січень 2011 року). Посилання позивача на те, що зазначене нарахування здійснюється на підставі умов договору, а обов'язок оплати у відповідача виникає в зв'язку з підписанням сторонами актів наданих послуг не є обґрунтованими.

Посилання позивача, як на підставу визнання зазначеної суми заборгованості, на факт здійснення відповідачем часткової оплати вартості наданих у період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. послуг колегія суддів також вважає необґрунтованими. Оплата послуг за спірний період здійснювалась з посиланням на договір без конкретизації призначень платежів, а відповідно відсутні докази визнання відповідачем заборгованості в частині оплати послуг з надання води, що була поставлена для підігріву на теплові пункти, які перебувають на балансі АК «Київенерго».

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на виконання договору за період з 01.11.2010 р. по 01.02.2011 р. відповідачу були надані послуги на загальну суму 2609916,40 грн. (3174321,04 грн. - 564404,64 грн.).

Отримання послуг відповідачем на виконання договору на суму 2609916,40 грн. в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку надання послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

На виконання договору відповідачем отримані послуги оплачені частково у розмірі 2566751,98 грн., що підтверджується розшифровками рахунків абонента, платіжними вимогами-дорученнями та дебетовими інформаційними повідомленнями з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.43-137).

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження КП «Господар» не надано доказів на підтвердження оплати зазначених послуг в повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 43164,42 грн. (2609916,40 грн. - 2566751,98 грн.).

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 43164,42грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9033,64грн., інфляційні втрати в сумі 9504,64грн. та 3% річних в сумі 1748,45грн.

Пункт 4.2 договору передбачає, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з КП «Господар» на користь ПАТ «АК «Київводоканал», у перерахованому місцевим господарським судом розмірі, 944,32грн. пені, 512,08грн. інфляційних втрат та 182,77грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ПАТ «АК «Київводоканал» до КП «Господар» про стягнення 43164,42грн. основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення, 944,32грн. пені, 512,08грн. інфляційних втрат та 182,77грн. 3% річних. В частині задоволення позовних вимог рішення місцевого суду не оскаржено сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 24/42-48/226-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 24/42-48/226-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 24/42-48/226-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Пономаренко Є.Ю.