Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а-8254/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. Справа № 2а-8254/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.,

за участю представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2011 року №0001902320/14568 та №0001912320/14568,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львові, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 року №0001902320/14568 та №0001912320/14568. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Аурум консалт», ТзОВ «Айрон консалт», ТзОВ «Аурум проспект»за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року необґрунтовано прийшов до висновку про заниження податку на прибуток на суму 364 719,00грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 291 775,00грн., оскільки дані висновки спростовуються первинними документами, які підтверджують факт придбання сої.

На адресу суду представник позивача подав клопотання в якому просив адміністративний позов розглядати без повноважного представника, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що відповідно до представлених до перевірки документів встановлено, що Підприємством придбано сою пізню у ТзОВ «Аурум Консалт», ТзОВ «Айрон консалт», ТзОВ «Аурум Проспект», договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей до перевірки не представлено. Придбання сої здійснювалось за готівкові кошти згідно авансових звітів. До перевірки не представлено наказів про відрядження працівників до місця знаходження постачальників - м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, за яким зареєстровані ТзОВ «Аурум Консалт», ТзоВ Айрон консалт», ТзОВ «Аурум Проспект», не представлено відрядних посвідок з відмітками прибуття працівника Підприємства, не представлено до перевірки жодних документів, що підтверджують переміщення вантажу (шляхові листи чи товарно-транспортні накладні) від постачальника до покупця. Окрім того, місце знаходження контрагентів Підприємства не встановлено, а аналіз податкової звітності контрагентів та з врахуванням інформація з інших джерел, свідчить про відсутність у вищезазначених суб'єктів господарювання трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для розвантажувально-завантажувальних робіт, а також транспортування ТМЦ у значних кількостях. Для перевірки Підприємство не надало актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, наказів на відрядження працівників, які приймали б участь у прийманні продукції у вказані в накладних терміни в зазначених обсягах від постачальника і навантажували її та перевозили на склади Підприємства, в журналі реєстрації довіреностей не зазначено виписки довіреностей на отримання ТМЦ від вище зазначених контрагентів, що підтверджує неможливість фактичного отримання і доставки сої пізньої. В ході проведення перевірки Підприємством не представлено сертифікатів (посвідчень) якості (відповідності) на отримання від вище зазначених контрагентів товаро-матеріальних цінностей, що свідчить про відсутність мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, отримання безпідставної податкової вигоди. Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасника процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»зареєстроване 17.01.2004р. виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради . Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.02.2004р. за № 6228 , станом на момент перевірки перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Личаківському районі м.Львові. У період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львові проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Аурум консалт»(код ЄДРПОУ 37044075), ТзОВ «Айрон консалт» (код ЄДРПОУ 37044169), ТзОВ «Аурум проспект»(код ЄДРПОУ 37046826) за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року за наслідком якої складено Акт 01.06.2011р. №352/23-2/32800960 в якому встановлено, що Підприємством порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями (далі-Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 364 719,00грн., у тому числі за ІІІ кв. 2010 року на суму 118 791,00грн., за IV квартал 2010 року в сумі 245 927,00грн. та порушено 1.7 ст.1, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 291 775,00грн. в тому числі за вересень 2010 року на суму 95 033,00грн., за жовтень 2010 року на суму 120 833,00грн. за листопад 2010 року на суму 75 908,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011р. №0001902320/14568, яким Підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 455 898,75 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 364 719,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 91 179,75 грн. та від 21.06.2011р. №0001912320/14568, яким Підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 364 780,75 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 291 775,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 72 943,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протяг звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акта перевірки, відповідно до представлених до перевірки Підприємством документів: накладні, податкові накладні, оборотно сальдові відомості по балансових рахунках 631 «розрахунки з відчизняними постачальниками», 372 «розрахунки з підзвітними особами» авансових звітів, прибуткових касових ордерів, касових книг встановлено, що Підприємством придбано сою пізню у ТзОВ «Аурум Консалт»на суму 570 199,20грн. в тому числі ПДВ 95 033,20грн., ТзОВ «Айрон консалт»на суму 725 000,00грн. в тому числі ПДВ 120 833,33грн., ТзОВ «Аурум Проспект»на суму 455 450,00грн. в тому числі ПДВ 75 908,33грн. Вартість придбаних ТМЦ у вищезгаданих контрагентів віднесено ТзОВ «Компанія «Данило Галицький» до складу валових витрат та відображено у р.04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації з податку на прибуток в сумі 1 458 784 грн. за ІІІ кв. 2010 року в сумі 475 166 грн., за IV кв. 2010 року в сумі 983708 грн. які були подані до ДПІ у Личаківському м. Львова та включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну в 291 775,00грн. в тому числі за вересень 2010 року на суму 95 033,00грн., за жовтень 2010 року на суму 120 833,00грн. за листопад 2010 року на суму 75 909,00грн. Договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей не представлено.

До матеріалів справи позивачем представлено типові договори, укладені між Підприємством (Покупець) та ТзОВ «Аурум Консалт», ТзОВ «Айрон консалт», ТзОВ «Аурум Проспект» (Постачальник), від 01.09.2010р., від 01.10.2010р., від 04.11.2010р. відповідно. Згідно до п.2.2 умов типових Договорів, місце здійснення поставки продукції Постачальником є м.Львів-Винникт ТзОВ «Компанія «Данило Галицький». Згідно п.3.2 типових Договорів, розрахунки здійснюються шляхом отримання готівкових коштів від Замовника. Пункт 3.3 Договору передбачає, що Постачальник надає Покупцеві наступні документи: накладну, податкову накладну, квитанції щодо отримання готівкових коштів.

Даючи аналіз представлених договорам суд зауважує, що в них не зазначено прізвище директорів як уповноважених осіб на укладення договорів, а також в таких відсутні будь-які дані про підприємство -Постачальника.

Як зазначено в акті перевірки, Підприємство придбавало товарно-матеріальні цінності у вище зазначених контрагентів за готівкові кошти згідно представлених до перевірки авансових звітів, складених в період з 02.09.2010р. по 30.11.2010р., перелік яких наведено на аркуші 3 акта перевірки, проте таких до матеріалів справи не долучено.

Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами Підприємства не представлено до перевірки наказів про відрядження працівників до місця знаходження постачальників сої пізньої м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, за яким зареєстровано ТзОВ «Аурум Консалт», ТзоВ Айрон консалт», ТзОВ «Аурум Проспект», не представлено відрядних посвідок з відмітками прибуття працівника Підприємства. До матеріалів справи також не було долучено відрядних посвідок з відмітками прибуття працівника Підприємства.

Постановою правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 9.02.2005р. №32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

З долучених до матеріалів справи податкових накладних вбачається, в таких в графі «форма проведених розрахунків»зазначено -готівка.

Даючи аналіз переліченим в акті перевірки авансовим звітам підзвітної особи ОСОБА_5 та податковим накладним вбачається, що підзвітною особою в авансових звітах зазначався прибутковий касовий ордер на суму, яка перевищувала 10 000,00грн., що є порушенням вищезгаданих нормативних документів.

До матеріалів справи Підприємством долучено накладні на відвантаження сої, в яких в порушення ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та розділі 2 Положення відсутні відомості про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від Постачальника.

Окрім того, в податкових накладних, виписаних від імені ТзОВ «Аурум Проспект»не вказано прізвище особи, яка такі податкові накладні виписувала.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Пунктом 11.3 передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

До матеріалів справи долучено подорожні листи транспортного автомобіля, хоч такі до перевірки не подавались, в яких ряд граф, які відображають факт перевезення не заповнені, що ставить під сумнів приналежність їх до вищезгаданих господарських операцій.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

До перевірки Підприємством не надано документів: актів приймання продукції, транспортних документів з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, документів, які б засвідчували передачу ТМЦ на склади ТзОВ «Компанія «Данило Галицький», не представлено сертифікатів (посвідчень) якості (відповідності) на отримані від вище зазначених контрагентів сої пізньої, таких первинних документів не надано і суду, що ставить під сумнів фактичне отримання від вище перелічених контрагентів ТМЦ.

В порядку ст.11 КАС України судом в попередньому судовому засіданні вимагались докази в підтвердження факту придбання ТМЦ, оприбуткування на складі, переробку чи реалізацію, проте позивачем таких не надано, що дає суду можливості дійти висновку про те, що договори укладені між ТзОВ «Компанія «Данило Галицький» та ТзОВ «Аурум Консалт», ТзОВ «Айрон консалт», ТзОВ «Аурум Проспект»не спричинили реального настання правових наслідків.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»чинний на момент виникнення спірних правовідносин визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством укладало договори без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реального товарного характеру.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 24.11.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.