Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-1670/6706/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6706/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі -Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представників позивача - Храпача О.В., Вертелецького А.Я..,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сервіс - комплект" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2012 року Приватне підприємство "Сервіс - комплект" (далі по тексту - ПП "Сервіс -комплект"; позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві; відповідач) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 №0009511502.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки від 12.09.2012 №2727/15-2/32317314 щодо завищення ПП "Сервіс-комплект" податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 4770 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 №0009511502, підлягає скасуванню. Позивач вказує, що факт придбання ним товарно-матеріальних цінностей у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" підтверджений первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема, належним чином оформленим договором, рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною та іншими документами, отже сума податку на додану вартість правомірно включена до податкового кредиту на підставі статті 198 Податкового кодексу України. Відтак, на думку позивача, при формуванні податкового кредиту у вересні 2011 року ПП "Сервіс-комплект" не допускав порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1,198.6.статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 4770 грн. Зазначав, що позивачем у вересні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість. Наполягав на недоведеності позивачем реальності операцій, яка була здійснена між ним та вказаним вище контрагентом, у зв'язку із проведенням зустрічної перевірки останнього, в ході якої встановлено порушення статей 187, 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Сервіс - комплект" зареєстровано якості юридичної особи виконавчим комітетом Полтавської міської ради 31.01.2003.

Як платник податків ПП "Сервіс-комплект" з 06.02.2003 перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 23504920.

У період 30.08.2012 по 05.09.2012 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Сервіс-комплект" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект" (податковий номер 34979064) за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

Результати перевірки оформлені актом від 12.09.2012 № 2727/15-2/32317314 (по тексту - акт перевірки) у якому відображено порушення ПП "Сервіс-комплект" пунктів 198.1,198.6.статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4770 грн. в тому числі за вересень 2011 року -4770 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом 28.09.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0009511502 яким ПП "Сервіс-комплект" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 5962,50 грн. у тому числі за основним платежем -4770 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1192,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням -рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню суд виходить з наступного.

Як слідує із акту перевірки, висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1,198.6.статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2011 року суму ПДВ у розмірі 4770 грн., що пов'язані з придбанням товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю " Монолітбудкомплект " у вересні 2011 року.

На час формування позивачем податкового кредиту в вересні 2011 року діяли норми Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-V (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин ПП "Сервіс-комплект" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" (код за ЄДРПОУ 34979064) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" відбувалися на підставі договору купівлі -продажу №180-1 від 01.07.2011.

Згідно змісту вказаного договору ПП "Сервіс-комплект" (покупець) доручає, а ТОВ "Монолітбудкомплект" (постачальник) зобов'язується на протязі дії цього Договору якісно і обумовлені з Замовником строки постачати Замовника якісними запчастинами до автомобільної техніки. Види запчастин, вартість а також строки їх поставки того чи іншого виду запчастини, які додаються до даного Договору. Сторони можуть домовитись між собою про зміни умов виконання поставок передбачених цим Договором.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у вересні 2011 року придбано у ТОВ "Монолітбудкомплект" запчастини (гідромотор 310.3.112-00, запобіжник вантажопідємності ОГБ-2 КС-2561, сигналізатор небезпечної напруги УАС-1, редуктор повороту КС-2561, розприділююча коробка КС-2561) на загальну суму 28620 грн. у тому числі ПДВ -4770 грн.

Як слідує із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ПП "Сервіс-комплект"та ТОВ "Монолітбудкомплект" з придбання запчастин, останнім виписані наступні первинні документи: рахунок на оплату №560-1 від 02.09.2011, видаткову накладну №560-1 від 02.09.2011, податкову накладну №12 від 02.09.2011.

Дослідивши податкову накладну, виписану ТОВ "Монолітбудкомплект" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПП "Сервіс-комплект" товарів, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиницю виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено по податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар проведений позивачем на користь ТОВ "Монолітбудкомплект" у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією виписки по рахунку та платіжним дорученням № 293 від 02.09.2011 з відміткою банку про проведення.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Податкова накладна №12 від 02.09.2011 підписана та скріплені печаткою ТОВ "Монолітбудкомплект", яке на момент їх виписування зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

У відповідності до представлених позивачем доказів, судом з'ясовано, що транспортування придбаного у ТОВ "Монолітбудкомплект" товару здійснювалося транспортом директора ПП "Сервіс-комплект" вантажопасажирським автомобілем марки "ИЖ" днз.ВІ9558ВВ.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей, судом встановлено, що придбані у ТОВ "Монолітбудкомплект" товари отримані уповноваженою особою ПП "Сервіс-комплект" ОСОБА_4 на підставі довіреності №161 від 30.08.2011 (дійсної до 09.09.2011).

Згідно із поясненнями позивача та наявними у справі доказами,слідує, що придбані товари у ТОВ "Монолітбудкомплект" запчастини зберігались на орендованому складі ПП "Сервіс-комплект" за адресою: м. Полтава пров. Шевченка, буд. 20 згідно договору оренди від 30.12.2010 № 6-0/11.

Крім того, позивач в ході судового розгляду справи надав пояснення, що придбані у ТОВ "Монолітбудкомплект" запасні частини використані як витратні матеріли на вантажопідіймальне устаткування замовників для виконання ремонтних робіт по операції із СТОВ ім. Духова у підтвердження чого надав первинні документи: договір, рахунок - фактуру, видаткову накладну, акт про списання комплектуючих у виробництво, акт виконаних робіт, виписку по рахунку, а гідромодератор 310.3.112-00 1 шт. знаходиться на підприємстві.

При цьому, суд відмічає, що факт зберігання товару та подальшого його використання, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався.

Висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 4770 грн. у вересні 2011 року на підставі податкової накладної виписаної ТОВ "Монолітбудкомплект" №2 від 02.09.2011 зроблено відповідачем у зв'язку із отриманням від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Монолітбудкомплект" від 23.03.2012 № 506/22-2/34979064 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар", код за ЄДРПОУ 35611991 за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" (ЄДРПОУ 36824125) та ТОВ "МК-75" код за ЄДРПОУ 36652819 за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

Так, податковий орган посилається на встановлене в ході перевірки ТОВ "Монолітбудкомплект" порушення частини першої статті 203, статей 215, 216 Цивільного кодексу України та формування податкового кредиту за вересень 2011 року у сумі 452837,80 грн. за рахунок ТОВ "МК-75" постачальником якого є ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" без проведення фактично господарських операцій з метою надання податкової вигоди третім особам, в частині надання їм права на податковий кредит.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання товару позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ "Монолітбудкомплект" оскільки таке законом не передбачено.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, варто зазначити, що на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок, тим більше щодо контрагентів подальших ланцюгів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції позивача з його безпосереднім контрагентом, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Посилання у акті від 23.03.2012 № 506/22-2/34979064 про відсутність ТОВ "Монолітбудкомплект" за місцезнаходженням, спростовуються наявним у справі витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, згідно із яким ТОВ "Монолітбудкомплект" має статус відомостей про юридичну особу -"підтверджено", стан - "зареєстровано".

Також, слід відмітити, що на запит позивача від 17.09.2012 № 139 про підтвердження взаємовідносин у вищевказаний період, ТОВ "Монолітбудкомплект" надано відповідь від 18.09.2012 № 185 за підписом директора Мізіна М.І. якою останній підтвердив взаємовідносини ПП "Сервіс-комплект" із ТОВ "Монолітбудкомплект" у вересні 2011 року.

Таким чином, аналізом вищевказаних первинних документів та податкової накладної судом встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.

Доводи податкового органу у підтвердження, на його думку, нікчемності операції між ТОВ "Монолітбудкомплект"та позивачем ґрунтуються на тому, що: в рахунку від №560-1 від 02.09.2011, видатковій накладній №560-1 від 02.09.2011, відсутні прізвища та ініціали осіб, підписи яких поставлені на вказаних документах.

Оцінюючі вказані доводи суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, в розумінні статті 1 зазначеного закону активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Із досліджених даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі і зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тому недоліки документів (як то відсутність прізвищ та ініціалів посадових осіб) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції та не вплинули на належне виконання умов договору.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПП "Сервіс-комплект" та ТОВ "Монолітбудкомплект" з придбання товару. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 4770 грн.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 №0009511502 не довів, а відтак позовні вимоги ПП "Сервіс-комплект" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору (у розмірі 107,30 грн.), які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сервіс - комплект" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року №0009511502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сервіс - комплект" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 107,30 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 3 грудня 2012 року.

Суддя С.О. Удовіченко