Постанова

від 26.11.2012 по справі 10039/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 листопада 2012 р. справа № 2-а- 10039/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Семенов В.О.,

представника відповідача - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (далі - ТОВ "Електрична та тепловозна тяга") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.07.2012 року №0000252204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначені в акті перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст.3, п.п.7.2.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.185, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 153792,00 грн. є необґрунтованими та помилковими. Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення порядку заповнення податкових накладних №5 від 05.05.2011 року, №16 від 12.05.2011 року та №17 від 03.06.2011 року з огляду на відсутність у таких накладних зазначення виду цивільно-правового договору та щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Востокпневматика», нікчемності правочинів, які здійснені між позивачем та TOB "Востокпневматика", відсутності у позивача та ТОВ «Востокпневматика»як сторін правочинів наміру створення правових наслідків та здійснення вказаних правочинів з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків є такими, що не відповідають дійсності. Укладені між позивачем та його контрагентами правочини (договір), на думку позивача, повністю відповідають вимогам норм діючого законодавства, оскільки були спрямовані на реальне настання правових наслідків, вчинені у встановленій формі та відповідають волевиявленню сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена перевірка позивача, за наслідками якої було встановлено порушення позивачем положень ст.3, п.п.7.2.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.185, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252204 від 17.07.2012 року, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 162982,00 грн. Представник відповідача також зазначив, що висновки акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.01.2006 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень №492 від 28.05.2012 року, №507 від 28.05.2012 року виданих ДПІ у Київському районі м. Харкова, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, згідно наказу ДПІ у Київському районі від 17.05.2012 року №448 та відповідно до плану графіка фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова з 28.05.2012 року по 18.06.2012 року була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, у відповідності з затвердженим планом перевірки.

За результатами перевірки складено акт №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" вимог ст.3, п.п.7.2.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.185, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість всього у сумі 153792,00 грн., у тому числі у липні 2010 року на суму 19603,00 грн., у серпні 2010 року на суму 6970,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 8577,00 грн., у листопаді 2010 року на суму 317,00 грн., у грудні 2010 року на суму 961,00 грн., у сiчнi 2011 року на суму 328,00 грн., у травні 2011 року на суму 87084,00 грн., у червні 2011 року на суму 29952,00 грн.

За наслідками акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252204 від 17.07.2012 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 162982,00 грн., в тому числі за основним платежем 153792,00 та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9190,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту 117036,28 грн. за податковими накладними №5 від 05.05.2011 року (постачальник -МКП «Арта»), №16 від 12.05.2011 року (постачальник -ТОВ «Укртранспневматика») та №17 від 03.06.2011 року (постачальник -МКП «Арта»), які за висновками акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року складені з порушенням положень п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме не містять у своєму тексті посилання на вид цивільно-правового договору.

Згідно з п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з положеннями п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом були оглянуті спірні податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та встановлено, що податкові накладні №5 від 05.05.2011 року, №16 від 12.05.2011 року та №17 від 03.06.2011 року відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, вказані податкові накладні заповненні із зазначенням у графах «вид цивільно-правового договору»договорів поставки за номерами та датами, що відповідають укладеним між позивачем та ТОВ «Укртранспневматика», МКП «Арта»договорам поставки.

Представником відповідача на вимогу суду не було надано доказів, які свідчать, що під час перевірки у позивача в наявності були податкові накладні №5 від 05.05.2011 року, №16 від 12.05.2011 року та №17 від 03.06.2011 року без вказання виду цивільно-правового договору.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 117036,28 грн., сплачених при придбані товарів у ТОВ «Укртранспневматика»та МКП «Арта», підтверджених належним чином оформленими податковими накладними №5 від 05.05.2011 року, №16 від 12.05.2011 року та №17 від 03.06.2011 року.

Відповідно до акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року відповідачем також зроблено висновок про порушення позивачем положень ст.3, п.п.7.2.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.185, п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 36811,00 грн. за операціями з придбання товарів від ТОВ «Востокпневматика», код ЄДРПОУ 30962900, у тому числі у липні 2010 року на суму 19603,00 грн., у серпні 2010 року на суму 6970,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 8577,00 грн., листопаді 2010 року на суму 317,00 грн., грудні 2010 року на суму 961,00 грн., сiчнi 2011 року на суму 383,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість слугували висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №560/234/30962900 від 09.03.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Востокпневматика»(код ЄДРПОУ 30962900)», які полягають у неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Востокпневматика»та ведення вказаним суб'єктом господарювання господарської діяльності у порядку, передбаченому приписаним діючого законодавства України.

Неможливість вчинення ТОВ «Востокпневматика»господарських операцій встановлена на підставі службової записки відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова за №612 від 09.03.2011 року про здійснений робітниками податкової міліції виїзд за юридичної адресою підприємства: м. Харків, вул. Командарма Корка 44-в, кв.8, з огляду на незнаходження посадових осіб підприємства за вказаною адресою.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Востокпневматика»були укладені договори поставки №01/10/3-Р від 25.01.2010 року та №01/11/10-Р від 17.01.2011 року. Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «Востокпневматика»прийняло на себе зобов'язання поставити і передати у власність позивача комплектуючі деталі до гальмівного обладнання, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №ВП-230 від 01.07.2010 року, №ВП-239 від 13.07.2010 року, №ВП-244 від 19.07.2010 року, №ВП-247 від 20.07.2010 року, №ВП-248 від 20.07.2010 року, №ВП-302 від 20.08.2010 року, №ВП-341 від 07.09.2010 року, №ВП-381 від 27.09.2010 року, №ВП-399 від 08.10.2010 року, №ВП-421 від 22.10.2010 року, №ВП-435 від 28.10.2010 року, №ВП-444 від 29.10.2010 року, №ВП-501 від 25.11.2010 року, №ВП-528 від 13.12.2010 року та №ВП-018 від 19.01.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ «Востокпневматика»було передано ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" товар, визначений специфікаціями до договорів №01/10/3-Р від 25.01.2010 року та №01/11/10-Р від 17.01.2011 року.

Рух активів між позивачем та ТОВ «Востокпневматика»під час здійснення господарських операцій підтверджується товарно-транспортними накладними №010710-2 від 01.07.2010 року, №1/140710-2 від 13.07.2010 року, №190710-2 від 19.07.2010 року, №1/210710-2 від 20.07.2010 року, №070910 від 07.09.2010 року, №081010 від 08.10.2010 року, №221010-1 від 22.10.2010 року, №291010 від 29.10.2010 року, №251110-1 від 25.11.2010 року, №131210 від 13.12.2010 року та №3/190111 від 19.01.2011 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" розрахувалось з ТОВ «Востокпневматика»за придбаний товар у повному обсязі.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними №217 від 01.07.2010 року, №221 від 06.07.2010 року, №229 від 13.07.2010 року, №236 від 19.07.2010 року, №238 від 20.07.2010 року, №239 від 20.07.2010 року, №286 від 20.08.2010 року, №321 від 07.09.2010 року, №343 від 27.09.2010 року, №361 від 08.10.2010 року, №382 від 22.10.2010 року, №387 від 25.10.2010 року, №399 від 29.10.2010 року, №436 від 25.11.2010 року, №459 від 13.12.2010 року, №15 від 19.01.2011 року, виписаними ТОВ «Востокпневматика»було включено ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" до складу податкового кредиту, вказані податкові накладні відображені у реєстрі виданих податкових накладних, реєстр виданих податкових накладних відповідає даним декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Також, позивачем було надано до суду копії довіреностей на отримання придбаних позивачем у ТОВ «Востокпневматика»комплектуючих деталей, копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також виписки по рахунку, що підтверджують подальший продаж позивачем придбаних у ТОВ «Востокпневматика»комплектуючих для гальмівного обладнання, а також копії статистичної звітності позивача, що підтверджує зміни у структурі активів, які відповідають здійсненим між позивачем та ТОВ «Востокпневматика»господарським операціям.

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ТОВ «Востокпневматика» та ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" договорів.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «Востокпневматика» виконав вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Востокпневматика». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" по взаємовідносинам з ТОВ «Востокпневматика» не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Вищевказані норми законодавства кореспондуються з положенням підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення частини спірних правовідносин, а саме позивачеві було надано право визначати розмір податкового кредиту з урахуванням сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем були отримані від ТОВ «Востокпневматика»податкові накладні, які надавали позивачу право на включення до складу податкового кредиту 36810,58 грн. сплачених (нарахованих) у зв'язку із придбанням останнім комплектуючих з метою подальшого використання таких комплектуючих в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позивачем були надані належним чином складені та оформлені документи, що свідчать про зміни майнового стану учасників господарських операцій, рух активів в процесі здійснення господарських операцій, подальше використання придбаних товарів в оподаткованих операціях, суд доходить висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум, підтверджених отриманими позивачем від ТОВ «Востокпневматика»податковими накладними у загальному розмірі 36810,58 грн. є правомірним.

Суд зазначає, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року по справі №2-а-2524/11/2070, копія якої міститься в матеріалах справи, було визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо проведення у період з 04.03.2011 - 09.03.2011 року позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Востокпневматика»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року до 31.01.2011 року та в частині правомірності нарахування валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої актом №560/234/30962900 від 09.03.2011 року. Вказану постанову Харківського окружного адміністративного суду було залишено без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 року. Враховуючи положення частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року по справі №2-а-2524/11/2070 набрала законної сили 21.11.2011 року.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія Довідки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Востокпневматика»(код за ЄДРПОУ 30962900), щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Електрична та тепловозна тяга»(код ЄДРПОУ 34045149) за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 року № 390/2220/30962900 від 01.10.2012 року, якою підтверджується отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей вказаних у податкових накладних, зазначених відповідачем в акті перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року, включення ТОВ «Востокпневматика»сум податку на додану вартість, що зазначені у таких податкових накладних, до складу податкових зобов'язань відповідних періодів та відображення ТОВ «Востокпневматика»вказаних податкових накладних у реєстрах виданих податкових накладних.

Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якими підтверджується, що з 16.11.2009 року ТОВ «Востокпневматика»знаходиться за адресою: 61129, Харківська обл., місто Харків, Московський район, вулиця Уборевіча, будинок 44 В, квартира 8, а не за адресою: м. Харків, вул. Командарма Корка, 44-в, кв. 8, за якою відповідно до акту перевірки №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року здійснювали виїзд працівники ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Таким чином, виходячи з наведених фактів, наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" та ТОВ «Востокпневматика» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Харкова ретельно було вивчено лише акт перевірки ТОВ «Востокпневматика», а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" згідно акту №1184/224/34045149 від 25.06.2012 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкового повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 17.07.2012 року №0000252204 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не мала належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення "Електрична та тепловозна тяга" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1629,82 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року №0000252204.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (вул. Кисловодська, буд. 15, оф. 1, Харків, 61033, код 34045149) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1629,82 грн. (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять гривень 82 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03.12.2012 року.

Суддя Біленський О.О.