Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-14186/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року № 2а-14186/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інгул-Плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання відсутності компетенції

за участю:

представника позивача -Бондаря І.Г. (довіреність № 98-10 від 08.10.2012),

представника відповідача -Литвиненко Л.В. (довіреність № 60/10-02/ від 14.08.2012)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.11.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгул-Плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби встановлювати актом перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012 нікчемність правочину.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до набрання законної сили рішенням суду, яким визнано певний правочин недійсним, такий правочин вважається дійсним та податковий орган не може визнавати його нікчемним та застосовувати до нього наслідки нікчемності правочину, оскільки здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини. Також позивач зазначив про те, що відповідач дослідивши дійсність укладених позивачем правочинів, фактично здійснив контроль за дотриманням позивачем цивільного законодавства, повноваження на здійснення якого в нього відсутні.

У судовому засіданні 21.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 19.11.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що позовні вимоги щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції можуть бути заявлені в адміністративному позові сторонами за яким є суб'єкти владних повноважень, а предметом - реалізації їхньої компетенції у сфері управлення, а тому оскільки позивач не є суб'єктом владних повноважень, то він не наділений повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень.

У судовому засіданні 21.11.2012 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі направлення № 553/23-50П від 11.04.2012 та наказу № 365 від 11.04.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Т ЕНД Т УКР»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 та з 01.10.2011 по31.10.2011.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 123/22-60/32919595 від 23.04.2012.

На сторінках 5-6 вказаного акту зазначено наступне: "У результаті порушення ТОВ «Макротренд»(код ЄДРПОУ 32895070) своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт. послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу є нікчемним. "

На сторінці 9 акту № 123/22-60/32919595 від 23.04.2012 вказано наступне: "Факти викладені в акті перевірки ТОВ «Макротренд»співробітниками Бориспільської ОДПІ свідчать про відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 на адресу ТОВ «Т ЕНД Т УКР»та в свою чергу відсутність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Т ЕНД Т УКР»в адресу наступного суб'єкта господарювання: ТОВ «Інгул-Плюс»(код ЄДРПОУ 32919595), що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Т ЕНД Т УКР»та покупцем здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ".

В пункті 1 висновку зазначеного акт перевірки вказано наступне: "ч.5 ст. .203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інгул-Плюс»(код ЄДРПОУ 32919595) при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Т ЕНД Т УКР" (код за ЄДРПОУ 34350484) ".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгул-Плюс" вважаючи, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби актом перевірки № 123/22-60/32919595 від 23.04.2012 було встановлено нікчемність правочинів з перевищенням наданих їй повноважень, звернулось до суду з позовом про визнання відсутності компетенції Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби встановлювати актом перевірки № 123/22-60/32919595 від 23.04.2012 нікчемність правочину.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адмінстративного суду Украни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адмінстративного суду Украни від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати відсутність компетенції (повноважень) відповідача встановлювати актом перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012 нікчемність правочину.

Як на обгрутувння позовних вимог позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те, що відповідачем неправомірно визнано в акті перевірки правочини нікчемними та застосовувано до них наслідки нікчемності правочину, оскільки здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу, способу їх реалізації та свідчить про перевищення відповідачем компетенції

Отже, позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо викладення в акті перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012 певних власних суб'єктивних висновків щодо зафіксованих обставин, які були втановлені ним підчас перевірки, тобто оскаржуються дії відповідача щодо змістового наповнення акту перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем фактично оскаржуються дії відповідча щодо змістового наповнення акту перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки,оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже спори з приводу реалізації суб'єктами владних повноважень їхньої компетенції у сфері управління можуть бути подані лише суб'єктом владних повноважень щодо суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки позивач не є суб'єктом владних повноважень, то він не наділений повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дішов висновку про те, що позовні вимоги необгрнутовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгул-Плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби встановлювати актом перевірки №123/22-60/32919595 від 23.04.2012 нікчемність правочину - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2012.