Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а-13716/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року 10:25 № 2а-13716/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Баумана Ю.Т., відповідача - Блажко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року № 0002592240/10910, № 0002602240/10909, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 жовтня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К»(далі -ТОВ «ВЕЛЕС-К», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року № 0002592240/10910, № 0002602240/10909.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-13716/12/2670 призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2012 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К»(код за ЄДРПОУ 36214734) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 29 жовтня 2008 року за № 10651020000011765 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 408571). Вказане товариство розташоване за адресою: 02068, м. Київ, вулиця О.Пчілки, будинок 3-А, квартира 198.

ТОВ «ВЕЛЕС-К»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31 жовтня 2008 року за № 1433-08 та перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100149655 від 07 листопада 2008 року ТОВ «ВЕЛЕС-К»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 362147326511).

До видів діяльності ТОВ «ВЕЛЕС-К»за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 193993 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 29.24.4 Ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, 45.44.0 Малярні роботи та скління.

В період з 13 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-К»(код ЄДРПОУ 36214734) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»(код ЄДРПОУ 36644829) за період діяльності з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р., за результатами якої складено Акт № 4166/2240/36214734 від 27 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 159 440 грн., яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27), а саме по періодам:

жовтень 2010 р. -21 339 грн.;

листопад 2010 р. -9 640 грн.;

грудень 2010 р. -128 461 грн.;

- п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що призвело до заниження об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 797 203,85 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 199 301 грн., а саме по періодам:

IV квартал 2010 р. -199 301 грн.

31 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 4166/2240/36214734 від 27 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 07 вересня 2012 року № 10809/10/22-417, висновки, викладені в акті № 4166/2240/36214734 від 27 серпня 2012 року залишено без змін.

12 вересня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 4166/2240/36214734 від 27 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002602240/10909 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 199 300 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 159 440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -39 860 грн.

12 вересня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 4166/2240/36214734 від 27 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002592240/10910 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 249 126,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 199 301 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -49 825,25 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, які знайшли своє відображення в податкових повідомленнях-рішеннях, вважає рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, а тому такі рішення мають бути скасованими.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що спірні суми податкового кредиту були сформовані виключно за результатами господарських операцій між ТОВ «ВЕЛЕС-К»та контрагентами (ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест») за реально укладеними договорами.

Позивач стверджує, що аналіз укладених з контрагентами договорів свідчить про те, що вони мають чітко визначений предмет, з якого вбачається, що підприємство позивача здійснило закупку товарів для здійснення реальної господарської діяльності.

Наявністю у сторін правочинів (договорів) волі на укладення договорів та підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій, є підписані ТОВ «ВЕЛЕС-К»та контрагентами акти виконаних робіт та видані контрагентами податкові накладні.

Крім того, між ТОВ «ВЕЛЕС-К»та контрагентами (ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест») були повністю проведені розрахунки за виконані роботи, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. При цьому, ПДВ було сплачено позивачем у складі вартості товару.

Відтак, придбання товарів підприємством позивача у контрагентів (ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест») документально підтверджується.

З цих підстав, позивач стверджує, що зазначені правочини між ним та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «ВЕЛЕС-К»та контрагентами (ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест») є, на думку позивача, абсолютно незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і як наслідок порушує права та законні інтереси позивача.

Окрім цього, факт подальшого використання підприємством позивача у власній господарській діяльності придбаної у контрагентів (ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест») продукції, свідчать наявні видаткові накладні, з яких вбачається, що придбана у контрагентів продукція в подальшому реалізовувалася позивачем третім особам, зокрема, ТОВ «Техкомресурс», ТОВ «Епіцентр-К».

З огляду на викладене, ТОВ «ВЕЛЕС-К»вважає, що в нього було достатньо приводів і підстав для правомірного формування податкового кредиту за наслідками реальних (дійсних) господарських операцій, що були здійсненні між ТОВ «ВЕЛЕС-К» та ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест».

В своєму позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС від 12 вересня 2012 року № 0002592240/10910, № 0002602240/10909.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕЛЕС-К»відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до абз. четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 ЦК України).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2012 року, відповідно до Наказу «Щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки»від 07.08.2012 року № 819-П, на підставі направлення на перевірку від 07.08.2012 р. № 1106 відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-К»(код ЄДРПОУ 36214734) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»(код ЄДРПОУ 36644829) за період діяльності з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р.

Окрім цього, судом встановлено, 03 липня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2010 р. по 31.03.2011 р. № 1578/22-222/32377965.

04 липня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»(код ЄДРПОУ 36644829) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 20.10.2009 р. по 31.12.2011 р. № 395/3-22-70-36644829.

Дослідивши їх в судовому засіданні, судом встановлено, що згідно даних Акту від 03.07.2012 року № 1578/22-222/32377965, стан платника ТОВ «Ізумруд» «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», а згідно даних Акту від 04.07.2012 року № 395/3-22-70-36644829, з 03.03.2011 року стан ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Також, в провадженні старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 54-3414, порушена відносно ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб): ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд».

При цьому, ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд»мали фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ВЕЛЕС-К».

З наданого в судовому засіданні відповідачем письмово доказу -протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 -засновника та директора ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «РД Сервіс», ТОВ «Гранд Альянс Плюс»вбачається, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_3 та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.

Таким чином, вищезазначені факти свідчать, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «ВЕЛЕС-К»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному правочину з ТОВ «ВЕЛЕС-К» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд»створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в постанові старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві, винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414 та дані, добуті під час допиту обвинуваченого (Протокол допиту обвинуваченого від 25.05.2012 року), які проведені органами податкової міліції у відповідності до вимог КПК України.

Отже, відомості відображені у вказаних постанові та протоколі допиту, разом з іншими матеріалами були правомірно використані податковим органом в ході документальної виїзної перевірки ТОВ «ВЕЛЕС-К»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»(код ЄДРПОУ 36644829) за період діяльності з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. в частині питань визначених постановою ст. слідчого від 25.06.2012 року.

В своєму акті податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ВЕЛЕС-К»з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»та ТОВ «Ізумруд» носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Досліджені докази, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цими контрагентами.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування, у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0002592240/10910, № 0002602240/10909 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-К»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.11.2012 р.