Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2-а/1570/5299/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р.Справа № 2-а/1570/5299/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В. при секретаріПилипчук М.І. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за позовом колективної фірми «ВЕСТТ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси скасування податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року, -

встановиЛА:

13 липня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси скасування податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю висновків відповідача про безпідставне формування податкового кредиту у розмірі 242457,00 грн. за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним позивачу ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ І «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд», ТОВ «БК «Рубікон»які не мають статусу юридично значимих, у зв'язку з тим, що угоди на виконання яких були виписані дані накладні є нікчемними. Данні висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Реальність господарських операцій підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами. За наявності всіх первинних документів, передбачених законодавством які оформлені належним чином, доводи податкового органу про неможливість контрагентів реально поставити товар, послуги, укладення договору з метою несплати податків є лише припущенням.

У судовому засіданні першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що при проведенні перевірки колективної фірми «ВЕСТТ»встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 242457,00 грн. на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ПГІ «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд», ТОВ «БК «Рубікон», які не створюють юридичних наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на суму 242457,00 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 08 грудня 2011 року адміністративний позов колективної фірми «ВЕСТТ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси скасування податкового повідомлення рішення №0001262301 від 29.06.2011 року - задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0001262301 від 29.06.2011 року про збільшення колективній фірмі «ВЕСТТ»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 303 071,25 грн., з яких за основним платежем - 242457,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60614,25 грн.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.04.2011 року по 06.06.2011 року на підставі направлень №№820/17-1, 822/23-1, 842/24-1, 821/23-1 від 20.04.2011, направлення №872/23-1 від 21.04.2011 року, направлень №№1073/23-1, 1074/23-1, 1075/23-1, 1076/17-1 від 24.05.2011 року, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, наказу від 04.04.201 року № 662, наказу на продовження термінів перевірки №1055 від 23.05.2011 року, посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку колективної фірми «ВЕСТТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №2645/23-1/20975376 від 14.06.2011 року з додатками.

На підставі висновків акту перевірки №2645/23-1/20975376 від 14.06.2011 рогу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення - рішенню №0001262301 від 29.06.2011 року яким колективній фірмі «ВЕСТТ»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 242457,00 грн. та штрафні (фінансові) санки: сумі 60614,25 грн.

Підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року став висновок ДПІ у Суворовському районі Одеси, зазначений у акті перевірки №2645/23-1/20975376 від 14.06.2011 року про порушення колективною фірмою «ВЕСТТ»ст. ст. 5,7 Господарського Кодексу України п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону - України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з заниженням колективною фірмою - «ВЕСТТ»податку на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 242457,00грн., оскільки у перевіряемому періоді колективною фірмою «ВЕСТТ»отримано послуги (субпідрядні роботи), матеріали, від підприємств по яких визнано правочини нікчемними, на загальну суму 41202637,00 грн. у тому числі ПДВ - 6867106,00 грн., у зв'язку з чим, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по сумнівним контрагентам «Будуніверсал СКС»(код ЄДРІІОУ 36110539), ПП «Будівельна фірма «Володимит-В»(код СДРПОУ 36110565), ТОВ «Південна будівельна компанія 9»(код СДРП 36110591), ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД»(код 35749545), ТОВ «Профстройплюс ЛТД»(код 34944204), ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД»(код 37305586), ПП «Білдпрофкомпані» (код 36796235), ТОВ «ТД Інвестрейд»(код 37109587), ТОВ «БК «РУБІКОН 32096495) по яким операції зазначених підприємств не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених колективною фірмою «ВЕСТТ»з контрагентами - постачальниками, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача».

В ході проведення аналізу посадовими особами ДПІ підприємств, контрагентів матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наявних у справі документів між позивачем та його контрагентами були укладені договори які містяться в матеріалах справи та були перевірені судом першої та апеляційної інтонації.

Судом першої інстанції встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами зазначених правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинам зі сторони податкового органу ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки спірні договори були укладені між дієздатними юридичними особами, то сторони мають правовий статус платників ПДВ, з даним висновком суду першої інтенції колегія суддів погоджується та вважає, що в даному випадку не має підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних, довідок вартості виконаних робіт, актів здачі - приймання виконаних робіт, підсумкових відомостей, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних документів та банківських виписок по особовим рахункам засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та робіт за зазначеними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Крім цього, наявними в матеріалах справи копіями договорів, податкових та видаткових накладних та інших первинних документів, платіжних документів та банківських виписок по особовим рахункам, укладених КФ «ВЕСТТ»з ТОВ «Дельта Вілмар СНД», ТОВ «Іллічівський Зерновий Термінал», ТОВ «Компанія Укрмілл», ПАТ «Іллічівський паливний термінал», ТОВ «Гамма Трансбан», ТОВ «Компанія Укрмілл», ТОВ «Южтехнострой», ТОВ «Термінал 2», ТОВ «СП Рисоил Терминал», ТОВ «НЕРУМ», ТОВ «Рубікон-ІІ», ТОВ «Морський технічний центр», ТОВ «Бізнес центр Маршал», ТОВ «Южтехнострой», КП «Міське капітальне будівництво», ТОВ «Кронас», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ГТСП «Дружба», ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод», КП «Іллічівськводоканал»підтверджується отримання КФ «ВЕСТТ»від ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет Л'ГД», ГШ «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інзестрейд», ТОВ «БК «Рубікон»товарів та послуг, згідно вищезазначених договорів, та у подальшому* використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності.

З приводу викладеного в акті перевірки №2645/23-1/20975376 від 14.06.2011 року висновку суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності вищезазначених правочинів. укладених між позивачем та ТОВ «Будуніверсал СКС», ПГІ «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ГІГІ «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд», ТОВ «БК «Рубікон», колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дослідивши акт перевірки №2645/23-1/20975376 від 14.06.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком, що ДПІ не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. При цьому, слід взяти до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч. 1 ст. 228 зазначеного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім цього, перевіряючи обґрунтованість тверджень податкового органу про нікчемність спірних правочинів, колегія погоджується з судом першої інстанції, що необхідно керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ : визнання правочинів недійсними»(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна - незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки твердження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб КФ «ВЕСТТ»,

ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», «ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ІІП «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд»та ТОВ «БК «Рубікон», або за викладеними в акті фактами діяльності даних платників податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України або ст. 212 КК України, хоча саме діяння платників податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року, суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч. З ст. 228 ЦК України, спірні правочини не

оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсним.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо висновку про виконання зобов'язань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач - колективна фірма «ВЕСТТ»та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності даних платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд»та ТОВ «БК «Рубікон»є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. З ст. 2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України «Про податок на додану вартість», висновок суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди. За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення позивачем ст. ст. 5,7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є твердження податкового органу стосовно нікчемності спірних правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд»та ТОВ «БК «Рубікон». Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року, не покладено, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), У тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5.1. п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6. та пп. 7.2.6. п. 7 вказаного закону).

Як передбачено п. 7.5.1. Закону датою виникнення права платника податку на оподатковуваний кредит є дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних його контрагентами: ТОВ «Будуніверсал СКС», ПП «Будівельна фірма «Володимир - В», ТОВ «Південна будівельна компанія 9», ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД», ТОВ«Профстройплюс ЛТД», ТОВ «ТД «Інтермаркет ЛТД», ПП «Білдпрофкомпані», ТОВ «ТД Інвестрейд»та ТОВ «БК «Рубікон».

Як вже судом першої інстанції встановлено, на підтвердження реальності укладених з вищезазначеним контрагентами правочинів позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, довідок вартості виконаних робіт, актів здачі - приймання виконаних робіт та підсумкових відомостей, які є підставою для формування позивачем валового доходу, валових витрат, податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними договорами. В зв'язку з чим, колективною фірмою «ВЕСТТ»правомірно віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 242457,00 грн., а тому податкове повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року, яким колективній фірмі «ВЕСТТ»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 242457,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 60614,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за позовом колективної фірми «ВЕСТТ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси скасування податкового повідомлення - рішення №0001262301 від 29.06.2011 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан