Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2а-442/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 145528/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Рибачука А.І.,

судді Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

За участю представників сторін:

Апелянта (відповідача у справі): Бобечко Т.В.

Позивача у справі: Панішко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові

апеляційну скаргу Державного підприємства "Санаторій "Кришталевий палац", м.Трускавець Львівської обл.

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. у справі № 2а-4442/12/1370

за позовом Державного підприємства "Санаторій "Кришталевий палац",м.Трускавець Львівської обл.

до Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24.05.2012р. Державним підприємством "Санаторій Кришталевий палац", м.Трускавець, Львівської обл. подано до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2012р. №0000242301 та №0000462308.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених ним у позовній заяві.

Відповідачем: Державною податковою інспекцією у м.Трускавці Львівської обл. Державної податкової служби позовні вимоги заперечено повністю, правова позиція викладена у письмовому запереченні № 2519/9/10-009 від 08.06.2012р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. №2а-4442/12/1370 позовні вимоги задоволено повністю.

В обгрунтування позовних вимог позивач: Державне підприємство "Санаторій "Кришталевий палац" посилався на те, що Державною податковою інспекцією у м. Трускавці Львівської обл. Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Санаторій "Кришталевий палац" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., результати якої відображено в Акті № 73/22-20/01981968 від 23.04.2012р. та зафіксовано слідуючі порушення:

- п.п. 4.1.1, 4.1.6, п. 4.1 ст.4, п.5 і. п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, шо перевірявся на загальну суму 99 343,00 грн., в тому числі, за період II-III квартали 2010р. (III квартал) в сумі 58 084,00грн. II -IV квартали 2010р. в сумі 71388,00грн. (III квартал - 58084,00грн. IV квартал -13 304,00грн.). І квартал 2011р. в сумі 27175,00грн., II квартал 2011р. - 260.00грн.. II- III квартали 2011р -520.00грн. , II квартал -260.00грн., III квартал - 260,00грн.), II -IV квартали 2011р. в сумі - 780,00грн. (II квартал 260,00грн.) III квартал - 260,00грн., IV квартал 2011р. - 260, 00грн.);

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 41 351.00грн.. в тому числі, за серпень 2010р. в сумі 4 9944,00грн, за вересень 2010р. - в сум 18 290,00грн. за березень 2011р. - в сумі 18117,00грн.

- п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004р. № 637- несвоєчасно оприбутковано готівку в розмірі 864,00грн.

Податковим органом встановлено, що ДП "Санаторій "Кришталевий палац" прийнято будівельні роботи від ТзОВ "Віктор і Ко", м.Львів на загальну суму 116169,00грн. та від ПП "Пірует", м.Львів на загальну суму 198 701,00грн.

При проведенні перевірки податковим органом використані дані, отримані ДПІ у Залізничному районі м. Львова під час проведення перевірки діяльності ТзОВ "Віктор Ко" (Акт перевірки: №3282/23-2/20799703 від 30.12.2010р.).

Так, у процесі проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТзОВ "Віктор Ко" не мало у власності та користуванні офісних і складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок, у підприємства відсутні виробничі потужності, основні фонди, фахівці, які би приймали участь у здійсненні господарської діяльності між даним підприємством та його контрагентами. Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Залізничному районі м.Львова встановлено завищення податкового зобов'язання на суму вартості товару та завищення податкового кредиту за рахунок проведення безтоварних операцій.

Також відповідачем: ДПІ у м.Трускавці використано дані Акту перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова №772/23-4/35009709 від 16.06.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Пірует". Так, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП "Пірует" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського та технічного персоналу, відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, податковий орган прийшов до висновку про те, що оскільки у ТзОВ "Віктор Ко" та ПП "Пірует" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, то, відповідно, угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами, мають ознаки нікчемності.

Також відповідачем встановлено, що ДП "Санаторій "Кришталевий палац" 13.07.2011р. було отримано на підставі заяви ОСОБА_5 кошти за продовження путівки в сумі 864.00грн., про шо свідчить штамп "погашено". Вищезазначена сума була оприбуткована в касу підприємства, згідно із записом у касовій книзі 14.07.2011р. на підставі прибутковою касового ордера № 4041 від 14.07.2011р. При цьому, записи у касовій книзі за 13.07.2011р. на вищевказану суму відсутні. Відтак, підприємством не дотримано вимог з регулювання обігу готівки, як зазначено відповідачем: ДПІ у м.Трускавці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби від 10.05.2012р. №0000232301, N0000242301 і №0000462308, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Кришталевий Палац" (ЄДР 01981968) 1686,72грн. судового збору.

На зазначену постанову суду першої інстанції Державною податковою інспекцією у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги апелянт (відповідач у справі) обґрунтовує тим, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не взято до уваги того, що СВ ПМ ДПА у Львівській області 01.11.2010р. було порушено кримінальну справу відносно осіб, які створили центр(ПП "Львівкомфортгруп - К" (ЄДРПОУ 35383018), ТзОВ "Іртас" (ЄДРПОУ 4419121), ТзОВ "Віктор Ко" (ЄДРПОУ 20799703), ТзОВ "Екопласт-Львів", (ЄДРПОУ 33196220) ПП "Універсалбуд" (ЄДРПОУ 23974897) щодо фіктивного підприємства, службового підроблення та використання підроблених документів, тобто вчинили злочини, передбачені ч. 2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України.

Відносно контрагента ПП "Пірует", ДПІ у Франкському районі м.Львова проведено аналіз з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р по 31.03.2011р., про що складено Акт від 16.06.2011р. №772/23-4/55009707.

За результатами проведених матеріалів податкової звітності встановлено, що у ПП "Пірует" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Апелянт:ДПІ у м.Трускавці вважає, що ПП "Пірует" здійснювалась діяльність, спрямована на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вбачається незаконне формування податкового кредиту у взаємовідносинах з підприємствами-постачальниками та, відповідно, податкових зобов'язань з підприємствами-покупцями.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0000462308, згідно з яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 4320,00грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки, апелянт зазначив, що згідно з пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 1512.2004р. №637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005р. за №40/10320 із змінами та доповненнями. - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватись.

Заслухавши суддю-доповідача, правову позицію представника апелянта(відповідача у справі) та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Між ДП "Санаторій Кришталевий Палац" (Замовник) та ТзОВ "Віктор КО" (Підрядник) укладено договір від 04.08.2010р. за №74 на виконання підрядних робіт по заміні вікон ДП "Санаторій Кришталевий Палац" корпус 2.4. лікувальний корпус, плавальний басейн(а.с. 167).

Згідно із вимогами ст.837 ЦК України, одна сторона зобов'язується на свій ризик виконувати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виготовлення іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Згідно із вимогами ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи за договором інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи. Згідно із ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду та, згідно із ст.854 ЦК України, зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну, після останньої здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Підрядник за Договором:ТзОВ "Віктор Ко" свої зобов'язання за Договором підряду від 04.08.2012р. за №74 виконав і ДП "Санаторій Кришталевий Палац", як замовником, прийнято дані роботи без застережень відносно якості виконання, що стверджується актами виконаних робіт №1/08 від 20.08.2010р., №1/09 від 23.09.2010р., №2/09 від 23.09.2010р., №3/09 від 23.09.2010р.(а.с. 209-212, 218-220, 226-228, 234-237) та оплатив виконані роботи, що підтверджується податковими накладними №0945 від 16.08.2010р., №0013 від 05.09.2010р., №0014 від 05.09.2010р., №0015 від 05.09.2010р.(а.с. 241-244).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Керуючись вимогами ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1,2,3,5 та 6 ст.203 ЦК України. Вказана стаття Кодексу поділяє недійсні правочини на нікчемні: недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані: недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду).

Під час перевірки позивачем було надано весь пакет первинних документів, а саме: установчі документи, Договір від 04.08.2010р. за №74, акти виконаних робіт, кошториси, платіжні доручення, які підтверджують факт перерахування коштів за надані послуги. Дані первинні документи містять всі реквізити, які зазначено в ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку та фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. за №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 також зазначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники(у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Доводи податкового органу про відсутність у ТзОВ "Віктор Ко" умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт,послуг) обгрунтовано не було прийнято судом першої інстанції до уваги, відповідно до положень ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з приписами якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Віктор Ко" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Всі ці вимоги було дотримано також щодо Договору підряду, укладеного між позивачем та ПП "Пірует" від 01.03.2011р. за №0103-1/53.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечено представниками апелянта (відповідача у справі) та позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних, ТзОВ "Віктор Ко" та ПП "Пірует" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників податків на додану вартість, які не були анульовано.

Також судом встановлено і підтверджено матеріалами справи наступне:

Позивачем здійснено господарські операції та підтверджено валові витрати відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, відповідно до вимог пп. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що спростовує безпідставність тверджень апелянта щодо неправомірності формування валових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із вимогами ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимога пункту 1.8. статті Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платнику, стосується саме цього платника і сплати ним податку у цієї придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Також, відповідно до вимог ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочнном. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до вимог ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стор. 4

Аналізуючи наведені норми, суд прийшов до висновку про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТзОВ "Віктор Ко" грунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договорів між позивачем та ТзОВ "Віктор Ко" порушено приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження податкового органу про нікчемність/недійсність таких правочинів є безпідставними.

Відносно зазначення апелянтом: ДПІ у м.Трускавці Львівської обл. того, що проведеною перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТзОВ "Віктор Ко" у період серпень-вересень 2010р. ДП санаторій "Кришталевий палац" здійснювало розрахунки з ТзОВ "Віктор Ко", яке входило до "конвертаційного центру", діяльність якого полягала в наданні послуг по мінімізації та навмисного ухилення від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання шляхом "конвертації" грошових коштів, а також те що судом не взято до уваги те, що СВ ПМ ДПА у Львівській області 01.11.10р. було порушено кримінальну справу відносно осіб, які створили "конвертаційний" центр (ПП "Львівкомфортгруп-К", ЄДРПОУ 35383018, ТзОВ "Іртас", ЄДРПОУ 34419121, ТзОВ "Віктор Ко", ЄДРПОУ 20799703, ТзОВ "Екопласт-Львів", ЄДРПОУ 33196220, ПП "Універсалбуд", ЄДРПОУ 23974897) щодо фіктивного підприємництва, службового підроблення та використання підроблених документів, тобто вчинили злочини, передбачені ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України, - колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне:

Організаторів конвертаційного центру, в який входили ТОВ "Віктор Ко" (директор Луцик Я.М.), ТОВ "Іртас", ПП "Універсалбуд", ТОВ "Екопласт-Львів" судом визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, однак звільнено від кримінальної відповідальності за Законом України "Про амністію" (постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12. 2011р.).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як уже зазначалось судом, частиною четвертою статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Відповідно, висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду шодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і прийти до власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Судом апеляційної інстанції заслухано та розглянуто у судовому засіданні мотивацію та підстави відображенняення в Акті перевірки № 73/22-20/01981968 та у прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні №0000462308, згідно з яким визначено штрафні санкції в розмірі 4320,00грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки позивачем в сумі 864.00грн., чим порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 1512.2004р. №637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005р. за №40/10320 із змінами та доповненнями(Положення).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.07.2011р. ОСОБА_5 подано заяву про продовження терміну дії путівки з 02.07.2011р. по 13.07.2011р. На вказаній заяві позивачем зроблено відмітку "погашено" 13.07.2011р. За вказаним фактом позивачем дано пояснення про те, що касиром помилково проставлено на заяві дату 13.07.2011р., однак, за виписаним касовим ордером № 4041 від 14.07.2011р. сума 864,00грн. оприбуткована в касі санаторію 14.07.2011р., що підтверджено записом у касовій книзі і 14.07.2011р. здано до банку з виручкою.

У своїй роботі працівники розрахункових відділів, бухгалтерій, касири та інш. повинні керуватись Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004р. із відповідними змінами та доповненнями.

Керуючись вимогами п.2.8. Положення, підприємства можуть тримати у позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для зарахування її на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств-юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може бути здана до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 цього Положення, - є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковується, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Як свідчить розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі ДП "Санаторій "Кришталевий палац" на 2011рік та матеріали справи, - ліміт залишку готівки в касі встановлено в сумі 73000,00грн., - однак, апелянтом (відповідачем у справі): ДПІ у м.Трускавці вказане не взято до уваги.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 4.2. Положення передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відповідно до пункту 4.3. Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

В матеріалах справи наявна ксерокопія сторінки 3 касової книги ДП "Санаторій "Кришталевий палац", на якій відображено всі касові операції за 14 липня 2011р., серед яких зазначено операцію щодо одержання готівки від ОСОБА_5 З вказаної сторінки касової книги видно, що сума 864,00грн. була одержана від ОСОБА_5 14.07.2011р., про що їй було видано прибутковий касовий ордер від 14.07.2011р. № 4041, а не 13.07.2011р., як про це зазначено у згаданому вище Акті перевірки.

Наявність на заяві ОСОБА_5 дати 13.07.2011р. біля штампу "погашено" свідчить лише про помилку касира при написанні дати та не може бути підставою для застосування до ДП "Санаторій "Кришталевий палац" штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України від 12.06.1995 року № 436/95.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем(апелянтом) не доведено, хоча відповідно до вимог ст.71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Розглядаючи спір, судова колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив правовідносин і закон, який їх регулює.

Зважаючи на зазначене вище, суд першої інстанції обгрунтовано задоволив позовні вимоги.

Таким чином, оцінюючи докази, які є у справі, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до вимог ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись вимогами ст. ст. 195, 1967, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби, м.Трускавець залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. у справі № 2а-4442/12/1370 за позовом Державного підприємства "Санаторій "Кришталевий палац"", м.Трускавець до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби, м.Трускавець про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Р.Б. Хобор

Ухвала складена у повному обсязі 29.10.2012р.