Справа №2/0550/1877/2012р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
28 листопада 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючої-судді Труханової Л.М.,
при секретарі-Чикаленковій Я.А., Ільїної Л.В.,
захисника- Кашлакової Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки її виплати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду , пов»язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін , на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст.10,11,30,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК ум. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016) на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зугресу , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1 заборгованості по заробітній платі, за січень-лютий 2011 року в сумі 1616,39 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати в сумі 19,91 грн., середній розмір заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 1500 грн. та моральну шкоду в сумі 300 грн., а всього 3436 (три тисячі чотириста тридцять шість гривень) 30 коп..
Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК ум. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016 ) судовий збір на користь держави в сумі 214,60 грн.( р/р31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»символ звітності 206, код суду 02895679).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.
З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 3 грудня 2012 року.
Суддя:
Копія:
Справа №2/0550/1877/2012р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючої-судді Труханової Л.М.,
при секретарі-Чикаленковій Я.А., Ільїної Л.В.,
захисника- Кашлакової Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за час затримки її виплати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
25.07.2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ( надалі-Відділ) , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробтій плат1 в сум1 1972,64 грн., компенсащю за порушення строків виплати заробітної плати в сум1 19,91 грн., компенсацію за порушення строків виплати по день фактичного розрахунку в сумі 17575,48 , моральну шкоду -10000 грн. .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає , що у період з 01.07.2008р. по 10.02.2011 року вона працювала на посаді дв1рника ДЮСШ м.Зугрес .
Наказом від 10.02.11 р. № 17 вона була незаконно звільнена. На даний час в1дносно кер1вника школи в Харцизькому міському суд1 з лютого 2011 року розглядаеться крим1нальна справа, і вона визнана по справ1 потерпілою. Цивільний позов в межах кримінальної справи не може бути розглянутий, бо відповідачем є юридична особа, а не обвинувачений у скоенн1 злочину.
Добровільно в1дпов1дач виплатити їй зароб1тну плату та розрахуватися з нею не бажає, посилаючись на те, що виплати будуть проведені на пщстав1 р1шення суду.
Згіно ст.115 КЗпП Укршни зароб1тна плата прац1внику виплачується в терміни ,встановлен1 колективним договором, але не менш ніж два рази на місяць через пром1жок часу, який не перевишує 16 календарних днів.
Відповідач не виконав вимоги ст.115 КЗпП України, всю заробітну плату своєчасно їй не виплачував, чим грубо порушив законодавство про працю, колективний та трудовий догов1р.
Згідно дов1дки в1дпов1дача заборгован1сть по зароб1тній платі складає: за грудень 2010 року-471,75 грн., компенсація за час затримки-4,76 грн.; за січень-2011р.-1035,10 грн., компенсація- 10,45 грн.; за лютий 2011 року- 465,79 грн. , компенсація- 4,70 грн., а всього заробітна плата- 1972,64 грн, компенсація за час затримки- 19,91 грн..
Згідно ст. 116 КЗпП Укрїни в день звільнення працівнику повинні виплатити вс1 належні йому суми. Розрахунок у встановлений законом строк не відбувся.
Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини власника працівнику сум в строки, вказані в ст. 116 КЗпПУ ,піприемство повинно сплачувати працівнику його середній зароб1ток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Просить стягнути середню зароб1тну плату за весь час затримки по день фактичного розрахунку 1 винесення ргшення судом 1з розрахунку її середньої зароб1тної плати за день .
Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»не проведения розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на робот1, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальност1, передбаченої ст. 117 КЗпПУ. У цьому раз1 переб1г тримаючного строку звернення до суду починаеться з наступного дня після проведения зазначених виплат незалежно від тривалост1 затримки розрахунку.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року ,справа № 1-5/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпПУ у взаемозв'язку з положениями статей 117,237-1 цього КЗпПУ вирішено, що в аспекті конституційного звернення положения частини першої статт1 233 у взаемозв'язку з положениями статей 116,117,237-1 цього кодексу, слід розум1ти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього зароб1тку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненш та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, переб1г якого розпочинаеться з дня, коли звільнений прац1вник д1знався або повинен був д1знатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати вс1х належних при звшьненн1 сум, фактично з ним розрахувався .
Діями відповідача їй запод1яна моральна шкода, яку оцінює в 10000 грн., бо її с1м'я страждала матер1ально, був порушений нормальний спос1б її життя, явона перенесла нервово-емоційні переживания.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_6 доводи і вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позові . Просить стягнута з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 1972,64 грн., компенсацію за порушення строків виплати заробітної платі в сумі 19,91 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за 463 дні в сумі 17575,48 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн..
Представник відповідача Відділу - Солодка Т.М. позов не визнала та пояснила , що відповідно до вимог статті 233 КЗпроП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськраионного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 закріплено в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012, «В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».
Тобто, на підставі вищезазначеного, законодавче обгрунтування вимог щодо виплати компенсацій за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі відсутні.
Статтею 47 КЗпроП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Відповідно до позовної заяви та трудової книжки позивача, вона була прийнята на посаду сторожа в Зугреську дитячо-юнацьку спортивну школу , яка є окремою юридичною особою, яка несе відповідальність згідно вимог діючого законодавства України. Директором якого був Бутенко С.Г., який і є роботодавцем, а тому несе повну відповідальність по даному позову.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ЗЗ ЦПК України вважаємо, що позов подано до неналежного відповідача.
ДЮСШ м. Зугресу є юридичною особою , однак банківського рахунку не має, нарахування та виплату заробітної плати працівникам ДЮСШ провадить Відділ , на підставі наказів та табелів обліку робочого часу , що надаються ДЮСШ. Оскільки колишній директором ДЮСШ до Відділу не надав наказ про звільнення позивача , табель обліку робочого часу працівників ДЮСШ за січень та лютий 2011 року , у Відділу були відсутні підстави щодо нарахування та виплати належних позивачу сум.
Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62 Конституції України.
Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Заслухавши пояснення представників сторін , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов є обґрунтованим та таким , що підлягає частковому задоволенню.
Судом установлено , що позивач у період з 01.07.2008 р. по 10.02.2011 року працювала двірником у Дитячо-юнацькій спортивній школі м. Зугресу , що підтверджується наказом №41 від 30.06.2008р. про прийом на роботу, наказом №17 від 10.02.2011р. про звільнення, та копією трудової книжки позивача.
Згідно довідки Відділу позивачу за період з 01.01.2011о. по 10.02.2011 р. нарахована заробітна плата в сумі 1972,64 грн. , у тому числі : заробітна плата за січень 2011 р. -135,10 грн., за лютий- 465,79 грн., компенсація за невикористана відпустку -471,75 грн.. Утримання із нарахованого доходу складають 356,25 грн.. Залишок заробітної плати складає 1616,52 грн (а.с.7).Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 37,96 грн., згідно даним довідки відповідача від вересня 2012 року за 09/334 ( а.с.23). Викладені дані в зазначених довідках сторонами не спростовуються.
Відповідно до положення Відділу основними завданнями його є керування діяльністю установ фізичної культури та спорту , що належать територіальній громаді міста : ДЮСШ м. Зугрєса та інші.
Відповідно до п.3.8 зазначеного положення Відділ затверджує у встановленому порядку штатні розписи , кошториси витрат і доходів , навчальні плани установ спорту , що перебувають у комунальній власності територіальної громади.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств , установ , організацій незалежно від форм власності , виду діяльності і галузевої належності , а також осіб , які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу , що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП україни у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У судовому засіданні відповідачем не доведене відсутність його вини з приводу несвоєчасної виплати заробітної позивачу.
Суд встановив, що позивач виконував професійні обов"язкі , але відповідач , в порушення статті 21 КЗпП України , оплату праці не здійснив.
Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи , організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.
З урахуванням довідок , виданих відповідачем , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 1616,39 грн. за січень та лютий 2012 року.
Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та "Порядком проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженим постановою КМ України від 21.02.2001 року №159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу. Нарахування компенсації провадиться у разі затримки на один місяць і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період виплати доходу.
Згідно п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Із довідки відповідача вбачається , що компенсація заробітної плати становить 44,51 грн., за лютий-15,37 грн.. Загальний розмір компенсації вищий за розмір компенсації , яку просить стягнути позивач на свою користь. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог , вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 19,91 грн.
Суд вважає, що компенсація заробітної плати на несвоєчасну її виплату відноситься до структури заробітної плати, зазначених в п.2 ст2 Закону України "Про оплату праці", оскільки із вказаних сум проводяться відрахування податків та обов'язкові платежі, як з заробітної плати. Оскільки компенсація заробітної плати відноситься до структури заробітної плати і регулюється трудовим законодавством, тому,відповідно до вимог ст. 238 КЗпП України задоволення грошових вимог не обмежені будь-яким строком.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір , підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи , що передують події , з якої пов"язана відповідна виплата.
Відповідно даним довідки відповідача про розмір заробітної плати позивача за два останніх місяці перед звільненням ,виходячи із розміру заробітної плати , яка нарахована позивачу за 26 робочих днів листопад 2010 року в сумі 997,70 грн. і за грудень 2010 року в сум1 1014,20 грн. за 27 робочих днів , розмір середньоденної заробітної плати становить 37,96 грн..
Виходячи з графіку роботи за період з 11.02.2010р. по 28.11.2011 року позивач мала би відпрацювати 453 робочих днів .
Таким чином , суд вважає , розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 17195,88 грн..(453 дні х 37,96 грн.) без урахування податків і обов»язкових платежів.
Проте суд вважає , що зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні від підприємства, установи , організації суми в день звільнення , коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підстав ст. 177 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку , а при не проведенні його до розгляду справи- по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини .
У разі не проведення розрахунку у зв»язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі , якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу . При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми , на яку той мав право , частки , яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оскільки між сторонами виник спір про наявність між сторонами трудових відносин і підстав для виплати нарахованих сум заробітної плати , суд вважає за необхідне врахувати матеріальний стан відповідач , який є неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність за кошти , отримані від держави, та виходячи з принципу розумності та співмірності , зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 1500 грн.. Зазначене зменшення відповідатиме завданням як цивільного судочинства , визначеним ст..1 ЦПК України -справедливому розгляду цивільних справ , так і засадам цивільного законодавства, які визначені ст.. 3 ЦК України- справедливість, добросовісність та розумність.
Таку ж правову позицію висловив і Верховний Суд України в постановах від 24.10.2011р. по справі №6-39 цс 11 та від 21.11.2011 р. по справі №6-60 цс 11 при розгляді аналогічних справ за заявами про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах , зазначивши , що розмір відшкодування за час затримки розрахунку суд визначає з урахуванням спірної суми, на яку позивач мала право , частки , яку вона становила у заявлених вимогах , істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення х мотивів неоднакового застосуваннями судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд, вирішуючи питання про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди приходить до висновку, що позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати була спричинена моральна шкода. Однак вважає вимоги позивача в цій частині занадто завищеними і з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України вважає за необхідне задовольнити їх частково, при цьому суд враховує ступень спричинених позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати моральних страждань, їхній характер і тривалість, глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, те, що невиплата заробітної плати вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що потребувало матеріальних затрат. З урахуванням зазначеного суд вважає за доцільним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 300 грн., що є справедливою компенсацією.
Суд не може погодитись з думкою представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині стягнення середнього заробітку за час затримки.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року ,справа № 1-5/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпПУ у взаемозв'язку з положениями статей 117,237-1 цього КЗпПУ вирішено, що в аспекті конституційного звернення положения частини першої статт1 233 у взаемозв'язку з положениями статей 116,117,237-1 цього кодексу, слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього зароб1тку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненш та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, переб1г якого розпочинаеться з дня, коли звільнений прац1вник д1знався або повинен був д1знатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати вс1х належних при звшьненн1 сум, фактично з ним розрахувався .
Тому , на думку суду , позивач звернулася до суду з даним позовом в межах строку , передбаченого ст.. 237-1 КЗпП України.
Також, суд не може погодитись з доводами представниками відповідача в частині того , що Відділ не зобов»язаний в нести матеріальну відповідальність перед позивачем.
Як встановлено в судовому засіданні , сторони не спростували факт того , що відповідач здійснював нарахування та виплату заробітної плати , що і підтверджується довідками відповідача про розмір заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати в розмірі 214,60 грн..
Керуючись ст.ст. 115,116,117,237-1 КЗпП України, 23, 1159 ЦК України, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та "Порядком проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" затвердженим постановою КМ України від 21.02.2001 року №159, ст.ст.10,11,30,209,212,214-215 ЦПК України, суд,-
В И Р ІШ И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК ум. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016) на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зугресу , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1 заборгованості по заробітній платі, за січень-лютий 2011 року в сумі 1616,39 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати в сумі 19,91 грн., середній розмір заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 1500 грн. та моральну шкоду в сумі 300 грн., а всього 3436 (три тисячі чотириста тридцять шість гривень) 30 коп..
Стягнути з Відділу з питань фізичної культури та спорту виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області ( м. Харцизьк, вул. Краснознаменська , 87-а, р/р35415007002654 УДК ум. Харцизьку код ОКПО 02933084, МФО 834016 ) судовий збір на користь держави в сумі 214,60 грн.( р/р31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»символ звітності 206, код суду 02895679).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.
Повне рішення суду складене 30.11.2012 року.
Суддя:
Суд | Харцизький міський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2012 |
Оприлюднено | 08.12.2012 |
Номер документу | 27810468 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харцизький міський суд Донецької області
Труханова Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні