Постанова від 29.11.2012 по справі 2а/0470/13466/12

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/13466/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» жодного запиту на надання документів щодо підтвердження фінансово-господарських операцій, здійснених позивачем у 2012 році, не отримувалось, у зв'язку з чим у підприємства була відсутня можливість надати первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. Позивач зазначає, що відсутність інформації у податкового органу стосовно наявності виробничих та складських потужностей у підприємства в жодному разі не свідчить про їх фактичну відсутність. Так, позивачем укладено договір оренди №11/А від 01 лютого 2012 року з ПП «Южторгпоставка» та договір оренди №65 від 25 вересня 2012 року з цим же підприємством, за умовами якого позивачем орендовано офісні приміщення за адресою: мДніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 2, а також договір оренди №77 від 01 грудня 2011 року з ТОВ «ДНЕПР АБ», відповідно до умов якою орендовано складське приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів, 1.

Також позивач вказує на те, що відповідач вважає всі договори, укладені позивачем нікчемними враховуючи відсутність підтвердження будь-якими документами факту здійснення реальних господарських операцій. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Зі змісту акта перевірки не вбачається жодних підстав, які б свідчили про наявність умислу посадових осіб позивача на порушення податкового законодавства, а також наявність складу правопорушення в їх діях.

За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) за січень-червень 2012 року, яке відбулось на підставі акта перевірки «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-червень 2012 року» №1578/22-517/35268134 від 11.10.2012 року та зобов'язатисуб'єкта владних повноважень поновити показники податкової звітності ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) за січень-червень 2012 року, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. До суду 23 листопада 2012 року від представника позивачанадійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами./а.с.208 том VІ/.

Представник відповідача в судове засідання з'явилась, пред'явлені позовні вимоги не визнала та надала документи проте, що «СТБ» отримувало поштою лист щодо надання інформації по господарських відносинам з ПП «Вестра» та копію акту податкової інспекції та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження./а.с.230-233 том VІ/.

Раніше від відповідача надійшлоклопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення на позов, в якому він зазначив наступне. ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» отримувало поштою запит про надання документів та копію акту податкової інспекції. На запит щодо надання документів на підтвердження обставин реальності господарських операцій, від підприємства жодної відповіді не надійшло. В процесі перевірки встановлено, що за податковою адресою позивач не знаходиться, за податковою адресою відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкової інспекції, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська вважає, що підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. /а.с.199-204, 206 том VI/.

В силу ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, зазначені норми надають суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) зареєстроване у якості юридичної особи, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, буд.2. /а.с.182-192 том І/.

Судом також встановлено, що працівниками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ТД «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134), з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-червень 2012 року. За наслідками даної перевірки складено акт №1578/22-517/35268134від 11 жовтня 2012 року. В акті також зазначено, що у періоді, за яким проводилась перевірка, підприємство було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 08.04.2010 р. №100277110.

У висновках акту перевірки встановлено, що ПП «ТД «СТБ» порушено:п.185.1. ст.185, п.188.1. ст.188, п.187.1. ст.187, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), дані відображені підприємством у деклараціях за січень-червень 2012 року з контрагентами постачальниками;п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ТД «СТБ» зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, враховуючи вищевикладене, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПП «ТД «СТБ» за січень-червень 2012 року./а.с.18-104 том І/.

Позивач подавав до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів:

-за січень 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 531521 грн. та суму податкового кредиту - 514744 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 16747 грн.;

-за лютий 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 1 031805 грн. та суму податкового кредиту - 999672 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 32133 грн.;

-за березень 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 1 187236 грн. та суму податкового кредиту - 1 150973 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 36263 грн.;

-за квітень 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 1 389378 грн. та суму податкового кредиту - 1 345893 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 43485 грн.;

-за травень 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 453264 грн. та суму податкового кредиту - 438965 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 14299 грн.;

-за червень 2012 року, де визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 666173 грн. та суму податкового кредиту - 662953 грн., а також суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 308021 грн./а.с.117-151 том І/.

Так судом встановлено, що у відповідь на лист ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» від 19.10.2012 р. за вих.№1210-03 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська 22.10.2012 р. за вих.№ 17336/10/15-220, надала інформацію щодо наявних розбіжностей по податковій звітності з ПДВ згідно Додатку 5 відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за січень-червень 2012 року по підприємству згідно додатку.З вищевказаного листа податкової інспекції вбачається, що відповідачем було проведено коригування показників податкової звітності позивача за січень-червень 2012 року та зведено показники податкового кредиту підприємства до нуля. /а.с.152-181 том І/.

З наявних в матеріалах справи документів також вбачається, що між ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» та Приватним виробничим і торгово-комерційним підприємством «Южторгпоставка» 25 вересня 2012 року було укладено договір оренди нерухомого майна №65, а саме приміщення, яке розташоване за адресою: 49089, м.Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 2, загальною площею 10 кв.м. /а.с.109-111 том І/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про відсутність ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки адреса за якою підприємство зареєстроване є адресою вищевказаного орендованого приміщення.

Додатково суду були надані копію договору оренди №77 від 01 грудня 2011 року, укладеного між ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» та ТОВ «ДНЕПР АБ», щодо оренди нежитлового приміщення площею 250 кв.м., розташованого на 6-му поверсі шестиповерхового будинку (літ.А1-6) за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів, 1. /а.с.113-116 том І/.

Зі змісту ст.75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст.79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п.79.1. цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пп.78.1.4. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2. ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За таких обставин, відповідач в силу вказаних норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення. Доказів направлення на адресу позивача вказаного наказу та повідомлення суду не було надано.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та третіми особами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів відповідача не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно змісту п.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 р. акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового законодавства.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також, контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності, є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю, визначається нормативними документами Державної податкової служби (адміністрації) України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій, створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу №266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Міністерства фінансів України№1492 від 25.11.2011 р. «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання.

Також, цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких, передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Таким чином, Деталізована база співставлення, є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України, з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларації з податку на додану вартість з відповідними розшифровками.

Відповідно до п.4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року №516, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.

З наведених нормативних актів, вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ, узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків, податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме, у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки, така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» та його контрагентами за період за січень-червень 2012 року є необґрунтованими та такими, що не підтверджені фактичними обставинами.

У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності ПП «ТД «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) за січень-червень 2012 року, яке відбулось на підставі акта перевірки №1578/22-517/35268134 від 11.10.2012 року та зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності позивача за цей період.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.ДніпропетровськаДніпропетровської області щодо коригування показників податкової звітності Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) за січень-червень 2012 року, яке відбулось на підставі акта перевірки «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-червень 2012 року» №1578/22-517/35268134 від 11.10.2012 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області поновити показники податкової звітності Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) за січень-червень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТБ» (код ЄДРПОУ 35268134) судовий збір по справі в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя К.С. Кучма