Рішення

від 27.11.2012 по справі 3357-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2012Справа №5002-7/3357-2012

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

до приватного підприємства «Куракин»

про стягнення 277 445,33 грн.

Суддя Дворний І.І.

Представники:

Від позивача Щеглов Д.А., юрисконсульт, довіреність № 20-3/5897/2 від 20.12.2011, посвідчення № 478 від 22.11.2012

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: у жовтні 2012 року орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до приватного підприємства «Куракин» про стягнення заборгованості за договором поставки теплової енергії № 800 від 27.01.2003 та договором № 800 від 30.10.2009 у загальному розмірі 11 188,30 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 216, 275-276 Господарського кодексу України, статей 530, 611, 632 Цивільного кодексу України, положеннях Закону України «Про теплопостачання», приписах Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що незважаючи на повне виконання позивачем зобов'язань за договорами №800 про постачання теплової енергії у вигляді опалення та підігріву води, укладених між сторонами, відповідач порушив свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2012 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку відповідача у судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали господарського суду від 18.10.2012 та 06.11.2012).

У свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2003 орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» (за договором постачальник) та приватне підприємство «Куракин» (за договором споживач) в письмовій формі уклали договір № 800 на поставку теплової енергії (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник приймає на себе обов'язок поставити споживачу теплову енергію у необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам у строк, обумовлений договором (а.с. 6-8).

У пункті 1.1 договору сторони дійшли згоди, що теплова енергія поставляється споживачеві в обсязі та по температурному графіку, затвердженому заявкою споживача (додатки 1 та 2 до даного договору). Кількість теплової енергії, що постачається споживачу для опалення встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що споживач укладає договори з орендарями, власниками квартир та інших приміщень (абонентами), про надання послуг з теплопостачання у відповідності з правилами, затвердженими постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497 та Правилами користування тепловою енергією.

Права та обов'язки визначені сторонами у розділах III, IV договору.

Порядок розрахунків сторони узгодили у розділі VI договору.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2, розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць, сплата за який вноситься до 25-го числа наступного за розрахунковим місяцем за затвердженими тарифами. Підставою для сплати є рахунок постачальника.

Договір укладений строком на п'ять років та діє з 27.01.2003 по 26.01.2008 (пункт 10.1 договору).

У пункті 10.3 договору, сторони узгодили, що припинення договору не звільняє споживача від обов'язку повної плати споживаної теплової енергії.

Також, судом встановлено, що 30.10.2009 орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» (за договором продавець) та приватне підприємство «Куракин» (за договором покупець) в письмовій формі уклали договір № 800 купівлі-продажу теплової енергії (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, продавець приймає на себе обов'язок продати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій даним договором, з урахуванням температурного графіку, а споживач зобов'язується прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у строк, обумовлений договором (а.с. 11-14).

Умови та порядок надання теплової енергії сторонами узгоджені у розділі 2 договору.

Згідно з пунктом 3.2.2 договору від 30.10.2009, покупець взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в строки передбачені даним договором, з цією метою завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Розрахунки за теплову енергію, що покупається, здійснюються в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі, щомісячно, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим (пункт 6.1 договору). Розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць. Підставою для сплати є рахунок постачальника.

Договір укладений строком на п'ять років та діє з 30.10.2009 по 29.10.2014 (пункт 10.1 договору).

Так, на виконання умов вищезазначених договорів позивачем були виставлені відповідачу рахунки (а.с. 36-73)

Послуги з постачання теплової енергії за обома договорам надавалася і отримані споживачем (відповідачем), що останнім спростовано не було. Жодних претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від відповідача також не надходило. Докази зворотного сторонами представлені не були та в матеріалах справи відсутні, отже, суд дійшов висновку про те, що свої зобов'язання щодо поставлення відповідачу теплової енергії в об'ємах та у строки встановлені договором позивач виконував належним чином.

Позивач наполягає на тому, що за період з 01.11.2006 по 30.04.2012 заборгованість відповідача перед ним складає 11 188,30 грн., з яких за договором № 800 від 27.01.2003 у розмірі 4782,76 грн. (за період з 01.11.2006 по 28.02.2010) та за договором № 800 від 30.10.2009 у розмірі 6405,54 грн. (за період з 01.11.2009 по 30.04.2012).

У свою чергу, відповідач не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами та не надав суду жодних доказів, які б спростували встановлені факти.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань і несплата заборгованості у добровільному порядку стала підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення богу в примусовому порядку.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в договірних відносинах з поставки теплової енергії, та купівлі продажу теплової енергії отже, на виниклі між ними правовідносини поширюються положення глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 599 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, та припиняється, згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, обставини щодо дійсності договорів поставки і купівлі-продажу теплової енергії та відповідно виникнення обов'язку з їх оплати відповідачем не спростовано, факт того, що приватне підприємство «Куракин» несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату споживаної теплової енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість, є підтвердженим, доказів зворотного, а також доказів погашення заборгованості за отримані послуги відповідачем не надано.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки.

Підсумовуючи викладені обставини, встановлені шляхом дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про те, що розрахунок позивача суми заборгованості відповідача на підставі укладених між сторонами договорів є правомірним. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.11.2012 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 30.11.2012.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Куракин» (вул. Гагаріна, 13/1, кв. 21,

м. Сімферополь, АР Крим, 95026, п\р 260072834 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20738765) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, 3-А, місто Сімферополь, АР Крим, 95026, р\р 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 11 188,30 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний