Рішення

від 04.12.2012 по справі 2/5005/8442/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.12р. Справа № 2/5005/8442/2012

За позовом Дочірнього підприємства "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком", м. Керч АРК Крим

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

про стягнення 37 870, 87 грн. заборгованості за Договором поставки товарів

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: не з"явився

Від Відповідача: Забара А.В., довіреність № 962/к-032 від 30.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком", м.Керч АРК, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м.Дніпропетровськ про стягнення 37 870,87 грн. заборгованості за Договором поставки товарів.

Позивач представника в судове засідання не направив, у судовому засіданні 05.11.2012 році позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Надав до суду докази сплати частини заборгованості в сумі 7 472,92 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, господарський суд -

Встановив:

01.10.2010 р. між Дочірнім підприємством «Фторопластові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»та Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина»був укладений Договір № 590/10/01.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити фторопластові вироби.

Згідно пункту 4.1. Договору, одиниці виміру і кількості товару зазначаються в специфікації до Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 26.03,2012 р. до Договору, Позивач взяв на себе обов'язок поставити Відповідачу товар на загальну суму 37 870 грн. 64 коп. з ПДВ.

Як підтверджується видатковими накладними № 231, 232 від 27.03.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2095 від 26.03.2012 р., Позивач поставив, а Відповідач отримав товар на загальну суму 37 870 грн. 64 коп. з ПДВ. Претензій з приводу кількості і якості поставленного Позивачем товару у Відповідача не було.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника впродовж 20 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем.

Строк оплати товару настав 24.04.2012 р., але Відповідачем заборгованість не сплачена. Позивачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 р. порушено провадження у справі № 29/5005/10405/2011 про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Згідно з абзацом 23 статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до пункту 5.4. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»»№ 04-5/1193 від 04.06.2004 р. мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону про банкрутство).

Дія мораторію, серед іншого, не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів. Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), конкурсні кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З аналізу наведених норм слідує, що мораторій поширюється на вимоги конкурсних кредиторів та не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Право вимоги Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за поставлений згідно Договору товар виникло 24.04.2012 р., а провадження у справі про банкрутство Відповідача порушено 15.08.2011 р., тому Позивач є поточним кредитором Відповідача і на його вимоги не поширюється дія мораторію, що був введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 р. по справі №29/5005/10405/2011. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 р. по справі № 29/5005/10405/2011 було введено процедуру санації Відповідача строком на 12 місяців до 06.02.2013 р.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

Відповідно ч. 1,2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови Договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар у строки, вказані в Специфікації до даного Договору.

Договір №590/10/01 ДП «Фторопластові технології»Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімком»підписано генеральним директором Олейникової Н.К.

Генеральний директор позивача діє на підставі Статуту.

Відповідно до розділу 6 Статуту ДП «Фторопластові технології»ТОВ «Хімком»генеральному директору не надано права підписувати угоди від імені підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оскільки Договір №590/10/01 від 01.10.2010р. підписано особою без достатніх повноважень, тому він, на думку Відповідача, є недійсним.

Позивач надав пояснення щодо повноважень генерального директора на укладання договорів від імені Позивача, в яких повідомив суд, що відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 6.3. Статуту Позивача генеральний директор вирішує всі питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що відносяться до виняткової компетенції Власника.

Згідно пункту 6.2. Статуту Позивача підписання договорів не належить до виключної компетенції Власника.

Відповідно до пункту 6.3. Статуту Позивача генеральний директор діє від імені Підприємства в межах, встановлених чинним законодавством і даним Статутом, зокрема:

а) без довіреності діє від імені Підприємства;

в) підписує зобов'язання;

ж) встановлює порядок підписання документів, договорів, угод.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, генеральний директор Позивача згідно Статуту уповноважений укладати від імені Позивача та підписувати договори та інші правочини.

Генеральним директором Позивача не встановлено особливого порядку підписання договорів, а останній здійснюється на підставі загальних положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, ще у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Обставини, викладені Відповідачем у відзиві на позов, суд не вважає підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд встановив правомірність позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 30 397,95 грн. заборгованості, в решті позову провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, в зв"язку з відсутністю предмету спору. На Відповідача належить покласти судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись викладеним, ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (49033, м.Дніпропетровськ, вул.Б.Кротова,24, код ЄДРПОУ 05768898, п/р 260080003307 в філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 305675) на користь Дочірнього підприємства "Фторопластові технології" Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімком" (98300, АРК, м.Керч, вул.Кірова,11, оф.409, код ЄДРПОУ 36022249, п/р 26000500535541 у Керченському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 324010) 30 397,95 грн. (тридцять тисяч триста дев"яносто сім грн. 95 коп.) заборгованості;

- 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев"ять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя М.М. Боділовська Повне рішення підписано 04.12.12р.