Рішення

від 03.12.2012 по справі 5004/1391/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5004/1391/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж", м. Ковеза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж", м. Ковель

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Рожище

про стягнення 12 366,21грн.

Суддя: Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П. -представник, довіреність №36 від 10.10.12р.;

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12366,21 грн. з них: 12 239,60 грн. основної заборгованості,114,37 грн. -3% річних, 12,24 грн. інфляційних втрат, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов усної домовленості в частині оплати щодо здійснених підрядних робіт Виконавцем (позивачем) по монтажу електрообладнання і електропроводок в соціально-культурному центрі в с. Карпилівка, Камінь- Каширського району, Волинської області.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, явку повноважних представників сторін було визнано обов'язковою та призначено розгляд останньої в судовому засіданні на 28.11.2012 р.

В судовому засіданні 28.11.2012р. представником позивача подано заяву згідно якої останній надає суду виписку по рахунку з «Райффайзен Банк Аваль»про оплату відповідачем 4000грн. за монтаж електрообладнання; письмове пояснення №47 від 28.11.2012р. про наявність у відповідача заборгованості в сумі 12239,60грн. станом на 28.11.2012р. та підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Відповідач фізична особа підприємець ОСОБА_1 вимог ухвали суду від 06.11.2012р. не виконав, компетентного представника в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа за № 4510100298417 (а.с.16).

Господарським судом зроблено спеціальний витяг з ЄДРПОУ за №15269910 на відповідача -ФОП ОСОБА_1, з якого вбачається, що юридична адреса відповідача: АДРЕСА_1, тобто відрізняється від адреси, зазначеної позивачем в позовній заяві.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі поклавши при цьому на відповідача судовий збір.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані стороною докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими обставинами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТзОВ «Ковельелектромонтаж»(Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) в грудні 2009 року була досягнута усна домовленість про виконання підрядних робіт, за якою позивач зобов'язався здійснити комплекс робіт по монтажу електрообладнання і електропроводок в соціально-культурному центрі в с. Карпилівка, Камінь- Каширського району, Волинської області.

На виконання відповідних робіт відповідачем була проведена передоплата позивачу в сумі 4 000,00 грн., що стверджується поданою в судовому засіданні 28.11.2012р. випискою по рахунку з «Райффайзен Банк Аваль»(а.с.19).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено в ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийнятого до виконання замовлення.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В серпні 2010 року, ТзОВ «Ковельелектромонтаж»згідно усної домовленості в обумовлені строки та на належному рівні здійснило роботи по монтажу електрообладнання і електропроводок в соціально-культурному центрі в с. Карпилівка.

Факти виконання та прийняття Замовником робіт, а також погодження їх вартості підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за серпень 2010р. (а.с.9-10) та Довідкою про вартість виконаних робіт (а.с.8), які підписані та скріплені печаткою Замовника ФОП ОСОБА_1, на підставі чого суд приходить до висновку, що відповідач прийняв виконанні роботи від позивача в повному обсязі, відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт укладення між сторонами усної домовленості з приводу виконання комплексу підрядних робіт в соціально-культурному центрі в с.Карпилівка, Камінь-Каширського району, Волинської області та факт його реального виконання сторонами.

Тобто сторони в добровільному порядку без заперечень оформили свої правовідносини з підряду шляхом підписання акту прийомки виконаних підрядних робіт, який є письмовою формою оформлення спірних правовідносин. Такого ж висновку дійшов ВГСУ в постанові від 05.12.2011 року № 33/85.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно положень ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом, виконані позивачем роботи за договором підряду на загальну суму 16 239,60 грн. вважаються прийнятими відповідачем, як вже зазначалось, згідно акту приймання виконаних робіт.

Також, з метою досудового врегулювання спору, позивачем відправлено відповідачу вимогу про оплату заборгованості на суму 12 239,60 грн. №18 від 02.07.2012 року (а.с.11), направлення та вручення якої підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення 06.07.2012р. (а.с.12).

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 отримав дану вимогу 06.07.2012р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, то виконані позивачем роботи зобов'язувався оплатити в строк до 13.07.2012 включно.

Відповіді на вказану вимогу позивачем не отримано, заборгованість відповідачем не погашено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач в свою чергу за виконані роботи не розрахувався, отже враховуючи те, що замовником була проведена передоплата в сумі 4 000,00 грн., то основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду становить 12 239,60 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене відлік строку для виконання вимоги 7 днів щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних розраховується з 14.07.2012р, оскільки ФОП ОСОБА_1 отримав претензію (вимогу) 06.07.2012р. про що свідчить копія повідомлення про вручення (а.с.12), грошове зобов'язання мало бути виконано протягом 7 днів (ч.2 ст. 530 ЦК України) = 13.07.2012 р. до 24.00 год., тобто останній день виконання грошового зобов'язання.

Отже, право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України), тобто з 14.07.2012р., а 14.07.2012 р. -субота, вихідний день, тому відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України днем з якого виникає право для нарахування є 16.07.2012 р.

Суд встановив, що індекс інфляції в межах позовних вимог буде нараховуватись з 16 липня 2012р. по 01 листопада 2012р.(включно) та становить 0,998, що свідчить про дефляцію(протилежність інфляції) в цьому періоді. Суд провів власний розрахунок нарахування відповідачу 3 % річних з 16.07.2012р. - 01.11.2012р., тобто за 109 днів, що в сумі становить 109,65 грн. Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають до задоволення, а 3% річних в межах заявлених вимог підлягають частковому задоволенню в сумі 109,65 грн.

Розрахунок проводився за допомогою програми «Ліга Закон ».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. слід покласти на нього, а надміру сплачений судовий збір в розмірі 67 грн. 50 коп. слід повернути позивачу.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (фактична адреса -АДРЕСА_2; юридична адреса -АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельелектромонтаж»(Волинська область, м.Ковель, вул. Варшавська, 3, код ЄДРПОУ 31533323) 12 349,25 ( дванадцять тисяч триста сорок дев'ять гривень двадцять п'ять копійок) грн., з них 12 239,60 ( дванадцять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень шістдесят копійок) грн. -основна сума заборгованості, 109,65 (сто дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок) грн. -3% річних та 1 609, 50(одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) грн. сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 12,24 грн. та 3% річних в сумі 4,72грн. відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Ковельелектромонтаж»(Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 3, код ЄДРПОУ 31533323) 67,50грн. (шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок) надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням №394 від 01.11.2012 року.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення

складено 03.12.12

Суддя А. С. Вороняк