Рішення

від 30.11.2012 по справі 3302-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2012Справа №5002-7/3302-2012

За позовом Агропромислового кооперативу «Степ»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»

про стягнення 12 000,00 грн.

Суддя Дворний І.І.

Представники:

Від позивача - Афанасієвська М.М., представник, довіреність № 56 від 05.06.2012.

Від відповідача - Кабанцов Р.О., представник, довіреність № 4-2012 від 03.01.2012

СУТЬ СПОРУ: агропромисловий кооператив «Степ» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» 12 000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 198, 220 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору за № 302/465 від 19.01.2009, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, несплата якої у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її примусове стягнення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2012 позовну заяву було прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Відповідач, у свою чергу, заперечує проти позовних вимог та вказує на те, що рішенням 10 сесії 6 склику Миколаївської селищної ради «Про визнання безхазяйним гідротехнічних споруд на ставках-накопичувачах №110-к, №111-к», у зв'язку із відсутністю у фактичного користувача (позивача по справі) споруд та ставків-накопичувачів правовстановлюючих документів на це майно, вказані об'єкти визнані безхазяйним майном.

Так, відповідач вважає, що визнання гідротехнічних споруд на ставків-накопичувачі № 110-к, № 111-к безхазяйним майном ставить під сумнів правомірність укладання між сторонами по справі договору про надання послуг з накопичення умовно-очищених вод взагалі, та, зокрема, обґрунтованість отримання позивачем коштів по ньому.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 за клопотанням позивача розгляд справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 27.11.2012 представником відповідача надано клопотання про витребування від позивача доказів на підтвердження знаходження на його балансі ставків-накопичувачів.

В судовому засіданні 27.11.2012 оголошена перерва до 30.11.2012. після перерви судове засідання продовжено.

Представником позивача надані витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи, зокрема, Акт № 53 від 07.07.2005, Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 - розподільний баланс АПК «Степ» на 01.06.2000, а також пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 агропромисловий кооператив «Степ» (за договором виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (за договором замовник) уклали договір № 302/465 про надання послуг з накопичення в ставках-накопичувачах АПК «Степ» умовно-очищених вод, що надходять від станції біологічної очищення Миколаївської енергетичної ділянки Сакських теплових мереж, розташованої в смт. Миколаївка Сімферопольського району (а.с. 8).

20.01.2009 сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору № 302 від 19.01.2009 (а.с. 9-12).

01.01.2010 сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, якою було продовжено терміну дії договору до 31.12.2010 (а.с.14).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна/тариф на прийом 1м.куб стоків встановлена Рішенням 32 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради та становить 1,50 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що обсяг фактично скинутих за розрахунковий період зі станції замовника у ставок виконавця умовно очищених вод встановлюється Актом спільного зняття показань приладу обліку. У разі відсутності приладу обліку обсяг фактично скинутих за розрахунковий період зі станції замовника у ставок виконавця умовно очищених вод визначається згідно з встановленими лімітами за відповідний період (додаток 2 до договору). Розрахунковим є період з 01 по останнє число місяця, в якому здійснювалися послуги.

У зв'язку з відсутністю приладу обліку вод, що скидаються, обсяг таких вод визначається згідно з додатком № 2 до договору та в листопаді 2010 року склав 8000 м.куб. (а.с.15)

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата замовником послуг виконавця здійснюється протягом восьми календарних днів на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок виставляється до 10 числа поточного місяця, в якому здійснюється скидання умовно очищених вод.

Так, на виконання умов договору позивач рекомендованим листом направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ - 0000025 від 30 жовтня 2010 року за вих. № 88 від 30.10.2010, на сплату послуг за листопад 2010 року на загальну суму 12 000,00 грн. (а.с. 16)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач послуги, визначені договором виконав в повному обсязі, що підтверджується надісланим актом № ОУ - 0000011 від 30.11.2012 здачі-приймання робіт з накопичення умовно-очищених вод (а.с. 17-20).

Матеріали справи свідчать й про те, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 20.01.2011 звертався до відповідача з претензією (вих. № 6), в якій вимагав від товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» у десятиденний строк від отримання претензії погасити суму заборгованості за отримані послуги у розмірі 12 000,00 грн. (а.с. 21).

Вказана претензія була отримана відповідачем 25 січня 2011 року, про що свідчить підпис на корінці поштового повідомлення (а.с. 22).

Втім, відповідь на вказану претензію від відповідача не надійшла, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що послуги позивачем за договором №302/465 від 19.01.2009 були виконані в повному обсязі, заборгованість, яка виникла у зв'язку з цим, у добровільному порядку відповідачем погашена не була, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 12 000,00 грн. у примусовому порядку.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на укладений між позивачем та відповідачем 19 січня 2009 року договір за №302/465 правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання з надання послуг.

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору, а саме, не здійснив сплату отриманих послуг за користування ставками - накопичувачами за листопад 2010 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідач вказує на те, що договір №302/465 від 19 січня 2009 року суперечить нормам цивільного законодавства і при укладанні вказаного договору, позивач не мав необхідного обсягу дієздатності. При цьому, відповідач посилається на рішення 10 сесії 6 скликання Миколаївської селищної ради «Про визнання безхазяйними гідротехнічних споруд на ставках-накопичувачах №110-к, №111-к».

Однак, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року по справі № 2а-5302/12/14/0170 за позовом прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим до Миколаївської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Агропромисловий кооператив «Степ» про визнання протиправним та скасування рішення вказане рішення Миколаївської селищної ради було визнано протиправним та скасовано. При цьому, суд вказав, що ставки-накопичувачі №110-к, №111-к і гідроспоруди перейшли до неділимого фонду Агропромислового кооперативу «Степ» (майно, яке не підлягає паюванню) від колективно - пайового господарства «Шлях Леніна» в 2000 році у зв'язку з реорганізацією в порядку правонаступництва, про що складений відповідний акт прийому передачі. Балансова вартість ставків-накопичувачів № 11-к, № 111-к і гідроспоруд становить 897 035,17 грн.

На підтвердження того, що спірні гідроспоруди перейшли до неділимого фонду Агропромислового кооперативу «Степ», останнім суду було надано розподільний баланс, складений станом на 01.06.2000 (а.с. 102-103) та копія відомостей (а.с. 104).

Посилання відповідача на те, що договір був укладений між сторонами з порушенням норм частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на що, він є нікчемним правочином та недійсним в силу закону з моменту його вчинення, суд спростовує та зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» зверталось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Агропромислового кооперативу «Степь», згідно якого просило суд визнати недійсним договір від 19.01.2009 «Про надання послуг з накопичення в ставках-накопичувачах АПК «Степ» умовно-очищених вод № 302/465».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 у справі № 5002-19/1674-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» до Агропромислового кооперативу «Степь», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Миколаївської селищної ради, Сімферопольської райдержадміністрації, Республіканського комітету АР Крим з охорони довкілля та природного середовища про визнання недійсним договору у задоволені позову відмовлено.

Вказане рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року, в якій суд касаційної інстанції вказав про те, що фактичне надання послуг накопичення в ставках-накопичувачах агропромислового кооперативу «Степ» умовно очищених вод, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як надання послуг - «річ» безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Договір № 302/465 від 19.01.2009 припинив свою дію з 01.01.2011. Позовні вимоги зводилися до визнання недійсним договору, який вже припинив свою дію, і визнання його недійсним на майбутнє є неможливим.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Разом з тим, доказів повного або часткового виконання зобов'язання, встановленого договором, станом на час розгляду справи, відповідач у порядку статті 33 Господарського процесуального Кодексу України суду не надав.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.

З врахуванням викладеного, та приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді доказів, які б підтвердили факт погашення заборгованості відповідач не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 30.11.2012 оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 30.11.2012.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (вул. Кримська, 7, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, 97501, р\р 2600305451 в ФКД АБ «Кліринговий Дім», м. Сімферополь, МФО 384920, ЄДРПОУ 32417960) на користь агропромислового кооперативу «Степ» (вул. Леніна, 36, смт. Миколаївка, Сімферопольський район, 97546, р\р 26003198843 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 03759725) заборгованість у розмірі 12 000,00 грн. та судовий збір в розмірі

1609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний