Рішення

від 28.11.2012 по справі 19пд/5014/2638/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.12 Справа № 19пд/5014/2638/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „ЮНИОН-УГЛЕГАЗОДОБЫЧА", м.Сніжне Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка", м.Луганськ

про розірвання договору купівлі-продажу №030211/1 від 03.02.2011 та стягнення 465629 грн. 31 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -Кашин В.Є., представник за довіреністю № б/н від 12.11.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про розірвання договору купівлі-продажу №030211/1 від 03.02.2011 та стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 430525 грн. 00 коп. та пені в сумі 94778 грн. 61 коп.

14.11.2012 позивач звернувся до суду з заявою № б/н від 14.11.2012 про зменшення позовних вимог, в якій просить зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, до 35104,31 грн.

Судом розглянута заява про зменшення розміру позовних вимог, встановлено, що вона не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого дана заява прийнята до розгляду. Тобто, розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.

В судовому засіданні 28.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9105509077087. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з п.3.9.2 цієї ж постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.13 зазначеної вище постанови неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Пункт 3.14 постанови передбачає, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Малим підприємством „ЮНИОН-УГЛЕГАЗОДОБЫЧА" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка" (продавець, відповідач) 03.02.2011 був підписаний договір купівлі-продажу №030211/1, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити фронтальний колісний одноковшовий дизельний завантажувач моделі „PN 936" (об'єм ковша 2м 2 , вантажопідйомність 3 тони) в кількості 1 шт. (далі-товар) відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.

Згідно п.2.1 договору продавець передає у власність, а покупець придбає товар на загальну суму 450000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 75000 грн. 00 коп. Розрахунки по договору здійснюються в українській гривні.

В п.2.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаній в п.2.1 цього договору, на поточний рахунок продавця в наступному порядку: передплата в розмірі 30%, що складає 135000 грн. 00 коп. протягом 3 днів з моменту підписання договору (п.2.2.1); оплата в розмірі 70%, що складає 315000 грн. 00 коп., протягом 3 календарних днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (п.2.2.2).

Відповідно до п.2.3 договору зобов'язання по оплаті товару покупцем вважаються виконаними з моменту зарахування 100% грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Поставка товару на склад продавця здійснюється протягом березня 2011 року з дати зарахування передплати за товар, вказаної в п.2.2.1 на поточний рахунок продавця (п.3.1 договору).

Згідно п.3.3 договору днем виконання продавцем зобов'язання з поставки товару вважається дата передачі товару в пункті поставки, вказаному в п.3.2 цього договору, по акту приймання-передачі товару, який підписується повноважними представниками і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. Разом з товаром продавець зобов'язується передати документацію на товар.

Як зазначив позивач, він 09.03.2011 на виконання умов договору купівлі-продажу №030211/1 від 03.02.2011 перерахував відповідачу оплату у розмірі 70% в сумі 315000 грн. 00 коп. (а.с.12), а 10.03.2011 позивач перерахував ще 30% в сумі 135000 грн. 00 коп. (а.с.13).

Відповідач свої зобов'язання по договору в частині поставки товару не виконав, фронтальний колісний одноковшовий дизельний навантажувач у власність позивачу не передав, тому 12.05.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 450000 грн. 00 коп.

05.09.2011 відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 5000 грн. 00 коп. та 07.03.2012 ще 20000 грн. 00 коп.

Таким чином, як зазначив позивач, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 425000 грн. 00 коп., за стягненням якої він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №030211/1 від 03.02.2011 є договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Позивач, що підтверджується матеріалами справи (а.с.12, 13) перерахував відповідачу 100% передплату в сумі 450000 грн. 00 коп. за вказаний у договорі товар.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на дату розгляду справи в суді товар, обумовлений договором №030211/1 від 03.02.2011 відповідач в передбачений цим договором строк позивачу не поставив.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було встановлено судом при розгляді, підтверджено позивачем документально і не осопрено відповідачем, останній частково повернув суми передплати в загальній сумі 25000 грн. 00 коп., тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 425000 грн. 00 коп. та про їх задоволення.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.3 договору сторони передбачили, що продавець несе відповідальність за несвоєчасність поставки товару. У випадках прострочення поставки товару, вказаних в п.3.1 цього договору, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.04.2011 по 01.10.2011 в сумі 35104 грн. 31 коп. (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 14.11.2012) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тобто позивач обгрунтовано нарахував відповідачу інфляційні нарахування за період з квітня 2011 року по липень 2012 року, але при здійсненні розрахунку допустився помилки, у зв"язку з чим сума, яка підлягає до стягнення буде складати 4597 грн. 97 коп.

Вірним є наступний розрахунок: 425000 (сума боргу)х,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,00х1,001х1,002х1,002х1,002х1,003х1,00х0,997х0,997х0,998 (індекси інфляції за період з квітня 2011 року по липень 2012 року)=429597 грн. 97 коп. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції); 429597 грн. 97 коп. -425000 грн. 00 коп.=4597 грн. 97 коп. (інфляційні нарахування).

Що стосується вимоги про розірвання договору купівлі-продажу №030211/1 від 03.02.2011, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як було встановлено судом, відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання в частині поставки товару на протязі тривалого часу і позивач втратив інтерес до його виконання.

Таким чином, вказана вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В абз.5 п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. Тобто позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1193,49 грн., сплачений за платіжним дорученням № 1085 від 13.08.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 28.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „ЮНИОН-УГЛЕГАЗОДОБЫЧА", м.Сніжне Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка", м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка", м.Луганськ, вул.Совєтская, б.40, код 35844512, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мале підприємство „ЮНИОН-УГЛЕГАЗОДОБЫЧА", Донецька область, м.Сніжне, вул.Миру, б.58, код 32457989 заборгованість в сумі 425000 грн. 00 коп., пеню в сумі 35104 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 4597 грн. 97 коп., судовий збір у сумі 10367 грн. 05 коп., видати наказ позивачу.

3.Розірвати договір купівлі-продажу №030211/1 від 03.02.2011, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Малим підприємством „ЮНИОН-УГЛЕГАЗОДОБЫЧА" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Східспецтехніка".

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 03.12.2012.

Суддя Т.В. Косенко