Рішення

від 28.11.2012 по справі 19пн/5014/2544/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.12 Справа № 19пн/5014/2544/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Краснодонської міської ради Луганської області, м.Краснодон Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Краснодон Луганської області

про звільнення та повернення земельної ділянки

в присутності представників сторін:

від позивача - Тертичний А.О., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 5/5 від 06.01.2012;

від відповідача - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про зобов"язання відповідача звільнити та повернути позивачу земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0015 га, привівши її у придатний для використання стан.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується формуляром судового засідання від 14.11.2012. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

В п.3.9.2 зазначеної постанови передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З п.3.13 цієї ж постанови вбачається, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

В п.3.14 постанови визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув в судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Земельна ділянка, загальною площею біля 0,0010 га, за адресою: АДРЕСА_1, використовується без відповідних правових підстав Приватним підприємцем ОСОБА_1, що є порушенням вимог ст.ст.125-126 Земельного кодексу України, про що був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.09.2012 (а.с.7).

З метою усунення порушення вимог земельного законодавства відповідачу було надано припис від 14.09.2012 № 000089 (а.с.10), в якому приписувалося усунути порушення вимог земельного законодавства в термін до 29.09.2012.

У відношенні відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення №000083 від 14.09.2012 (а.с.8) за правопорушення передбачене ст.53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.211 Земельного кодексу України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 2 від 20.09.2012 (а.с.9) Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідачем зазначену постанову було отримано, але на момент звернення заявника до суду оскаржено у встановленому порядку не було.

Строк виконання припису № 000089 від 14.09.2012 сплинув, але порушення земельного законодавства з боку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 не усунуто. Відповідач продовжує використовувати без правовстановлюючих документів земельною ділянкою загальною площею біля 0,0010 га на землях Краснодонської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, що і стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Луганської області.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20.09.2012 загальна площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 0,0015 га. При обстеженні встановлено, що на земельній ділянці ведеться будівництво окремого входу, який прилягає до будівлі № 3 по вул.Комсомольській м.Краснодону без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Приписи ст.ст.13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника зокрема на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26, ч.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст.126 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.2.1, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 підстави набуття прав на землю визначені розділом ІV Земельного кодексу України.

Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Також в абз.1 п.3.1 цієї ж постанови зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов"язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення ст.125 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку без одержання документів, що посвідчують право на неї, та державної реєстрації.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст.212 Земельного кодексу України).

Таким чином, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають звільненню.

За вказаних обставин вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судового збору на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Краснодонської міської ради, м.Краснодон Луганської області, до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Краснодон Луганської області, задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, звільнити та повернути Краснодонській міській раді, Луганська область, м.Краснодон, пл.Леніна, б.8, код 04051939, земельну ділянку, розташовану за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1, площею 0,0015 га, привівши її у придатний для використання стан, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, на користь Краснодонської міської ради, Луганська область, м.Краснодон, пл.Леніна, б.8, код 04051939, судовий збір в сумі 1073 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.12.2012

Суддя Т.В.Косенко