Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2а-6442/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 10783/12/9104

Суд в складі колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгової компанії «Аура-Флекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»(далі-товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі-ДПІ), в якому просить скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення за № 0001152300/11961 від 12.05.2011 року.

З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач також просить скасувати та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489, яким встановлено порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 2454776,00 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152300/11961 від 12.05.2011 року, та на підставі акту перевірки від 23.08.2011 р. № 2080/242/23-118/35501489, яким встановлено порушення товариством п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток за 2010 рік в загальній сумі 3068470,00 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року. Позивач вважає безпідставним виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у товариства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій, а висновки, що були зроблені податковим органом в ході перевірок ТзОВ «ТК «Аура-Флекс»з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» є такими, що не грунтуються на фактичних обставинах та не відповідають нормам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0001152300/11961, а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2011 року № 0002582300/22393.Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс»6,80 грн. судового збору.

З судовим рішенням по вказаній справі не погодився апелянт - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова, звернувшись з апеляційною скаргою. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити адміністративний позов з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Зокрема звертає увагу на те, що аналізуючи факти, які були виявлені в ході проведення перевірки підприємства позивача встановлено, що «ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів у ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», які фактично не відбувались, а отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств є недостовірними. Про неможливість проведення господарських операцій із вказаними суб'єктами, на думку податкової, свідчить той факт, що у вищевказаних підприємств відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника та відвантаження підприємству ТзОВ «ТК Аура-Флекс» товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому зазначає наступне.

На підставі наказів ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 29.03.2011 року №358, від 15.04.2011 року №430 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки «ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Аура-Флекс» з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор» ( код ЄДРПОУ 36803807), ПП «Креаре»(код ЄДРПОУ 36571583), ТОВ «Суперпак» (код ЄДРПОУ 36571612) за 2010 рік. Податковим органом зазначається, що на момент проведення перевірки, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено віднесення до складу податкового кредиту операції з придбання товарів у таких контрагентів як ПП «Тумор» ( код ЄДРПОУ 36803807), ПП «Креаре»(код ЄДРПОУ 36571583), ТОВ «Суперпак» (код ЄДРПОУ 36571612).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 4 998 504,0 грн., сформованого на підставі податкових декларацій ТзОВ «ТК Аура-Флекс» з ПДВ за період січень-грудень 2010 року, додатків №5, уточнюючих розрахунків, витягів з реєстрів отриманих податкових накладних в розрізі контрагентів ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» за період травень-грудень 2010 року, накладних та податкових накладних на прихід товару за період травень-грудень 2010 року з контрагентами ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», договору поставки № 01106-1 від 01.06.2010 року, укладеного з ПП «Тумор», договір № 10/05/01-1 від 05.05.2010 року, укладеного з ПП «Креаре», договір 05/05/01-1 від 05.05.2010 року, укладеного з ТОВ «Суперпак» встановлено завищення задекларованих «ТзОВ «ТК «Аура-Флекс» показників рядка 10.1 Декларацій «Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» на суму 2 454 776,5 грн., в тому числі: за травень 2010 року у сумі 104460,48 грн., за червень 2010 року у сумі 8998,80 грн., за серпень 2010 року в сумі 441733,29 грн., за вересень 2010 року в сумі 407949,78 грн., за жовтень 2010 року в сумі 503207,84 грн., за листопад 2010 року в сумі 926508,88 грн., за грудень 2010 року в сумі 61917,54 грн..

Як вбачається з акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 позивачем віднесено до складу податкового кредиту по ПП «Тумор» податкові накладні на загальну суму ПДВ 512649,62 грн. (в т.ч. за червень 2010 р. в сумі 8998,80 грн., за серпень 2010 р. в сумі 441733,29 грн., за грудень 2010 р. в сумі 61917,54 грн.). По ПП «Креаре»позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму ПДВ 972636,03 грн. (в т.ч. за травень 2010 р. в сумі 46127,15 грн., за листопад 2010 р. в сумі 926508,88 грн.). По ТОВ «Суперпак»позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на загальну суму ПДВ 969490,95 грн. (в т.ч. за травень 2010 р. в сумі 58 3333,33 грн., за вересень 2010 р. в сумі 407949,78 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 503207,84 грн.)

В ході перевірки будо взято до уваги вказані договори поставки та ряд видаткових накладних. При цьому податковий орган зазначає про те, що відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності та зазначає про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року.

В подальшому, відповідно до наказу від 10.08.2011 р. № 833 ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ТК Аура-Флекс» з питань взаєморозрахунків з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» за 2010 рік. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 23.08.2011 р. № 2080/242/23-118/35501489, яким встановлено порушення товариством п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в загальній сумі 3068470,00 грн., а саме за півріччя 2010 року в сумі 141824,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 1203928,00 грн., за рік 2010 в сумі 3068470,00 грн..

Так, вказаною перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді витрати, понесені товариством на роботи (послуги), не пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, а саме відповідно до бази ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс»та його контрагентів, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582300/22393 від 06.09.2011 року, яким товариству донараховано податок на прибуток в розмірі 3068470,00 грн. та фінансові санкції в розмірі 767117,50 грн..

Відповідач, в ході розгляду справи судом першої інстанції, зазначив, що здійснення операцій по вищезазначених договорах поставки згідно накладних та податкових накладних копії яких долучені до матеріалів справи, потребує значної кількості відповідних транспортних засобів, механізмів та робочої сили, а товариству це слід обґрунтувати, шляхом представлення відповідних транспортних та супроводжувальних документів. Договорів, укладених на поставку товарів з вказаними покупцями ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс» для перевірки не представило, актів виконаних робіт по перевезенню товарів сторонніми транспортними організаціями не представили, що є підставою вважати, що відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми до складу валових витрат включаються витрати, що саме сплачені (нараховані) платником податку протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Доказами, що містяться у матеріалах справи, підтверджується придбання позивачем матеріалів для поліграфії у ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» та їх подальша реалізація за вищими цінами ТзОВ «Юніфлекс», ТзОВ «Компанія СОФІ», ТзОВ ВТК«Еврика», ПП «Дизайн Полідрук», тобто використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди ( копії договорів з податковими та видатковими накладними, банківськими виписками т.3 а.с.71-250, т.4 а.с. 245-293).

Колегія суддів зазначає, що витрати позивача на оплату отриманих від ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» товарів пов'язані з веденням господарської діяльності, виходячи з того, що отримані від згаданих контрагентів товари реалізовувались позивачем в подальшому його контрагентам, про що останній повідомляв податковий орган шляхом подання декларації з податку на прибуток та формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у деклараціях з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, основними доводами відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до акту перевірки від 27.04.2011 р. № 767/23-121/35501489 є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, отже, не обов'язковий до виконання.

Наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за N 483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» встановлена форма товарно-транспортної накладної. Дія вищевказаного наказу зупинена відповідно Повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції № 10/68 від 15.05.2006 року.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат. Зазначене включення здійснене на підставі відповідних видаткових накладних та податкових накладних постачальника, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХIV та відповідають її вимогам.

Відповідно до п. 2.11, 2.17 Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», підрозділом оподаткування юридичних осіб (як органу ДПС, на обліку якого перебуває постачальник, так і органу ДПС, на обліку якого перебуває отримувач) складається службова записка (додаток) та передається не пізніше наступного дня за 30 днем проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки до підрозділу податкового контролю юридичних осіб та податкової міліції (для підрозділів податкової міліції щодо платників, які відсутні за місцезнаходженням, термін щодо передачі документів встановлений пунктом 4.5 Порядку) разом із копіями документів, передбачених пунктом 4.2 Порядку (у разі їх отримання від платника ПДВ). На виконання повноважень, визначених ст.21, 22 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», та у відповідності до випадків, визначених п. 6.2. Наказу ДПА України, №266 від 18.04.2008 р., працівник підрозділу податкової міліції повинен провести перевірку обставин згідно з вимогами ст. 97 КПК України на предмет наявності ознак фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, інших злочинів.

До завершення розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не було представлено інформації, яку повинен був здобути відповідний державний орган, для доведення обставини про фіктивний характер діяльності тих юридичних осіб, з якими позивач вступав в договірні відносини. Ця обставина доводиться лише висновком податкового органу при проведенні перевірки первинних документів ТЗОВ «ТК «Аура-Флекс» та заперечує тим самим, правильність формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що нормами чинного законодавства, зокрема пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зі змісту п. 7.5 Закону України «Про податок на додатну вартість» вбачається, що лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Під час вирішення справи необхідно враховувати також приписи п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА від 30.05.1997 №165, за якою податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 даного Порядку, тобто не зареєстрованою як платник податку в податковому органі із присвоєнням індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість. За умови здійснення оподаткованих операцій незареєстрованою особою податкова накладна вважається фіктивною.

Отже, інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

За таких обставин, факт виконання договорів суб'єктом господарювання - платником ПДВ може підтверджуватись видатковою накладною, рахунком-фактурою, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій, які містяться в матеріалах справи.

Як свідчить інформація, що викладена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності позивача є інші види оптової торгівлі, що свідчить про те, що придбані в контрагентів товари позивач реалізовував своїм клієнтам в межах господарської діяльності, а витрати на придбання таких товарів мають прямий зв'язок із господарською діяльністю позивача, а тому були законно віднесені до валових витрат спірних періодів, та підтверджені відповідними документами на отримання товару.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи та мали необхідний обсяг правоздатності, що підтверджується інформацією, що викладена в актах податкових органів та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, котра була отримана позивачем.

Обставини відсутності окремих підприємств-контрагентів за їх юридичною адресою, виявлення в їх діяльності ознак «фіктивності», не може бути підставою для висновку про порушення позивачем порядку формування валових витрат, оскільки відповідачем не доведено, що ПП «Тумор» було створено з відома або з участю позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків. Статті Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Неможливість проведення перевірок з питань правових відносин з контрагентами по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера, не може вважатися підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати, оскільки таке право не залежить від того, чи може податковий орган здійснити згадані дії. Податковим органом не представлено доказів того, що господарська діяльність постачальників позивача ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак» знаходиться в стані припинення або на стадії банкрутства.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок контролюючого органу про порушення позивачем за правочинами, укладеними з ПП «Тумор», ПП «Креаре», ТОВ «Суперпак», частини першої ст. 203, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України було зроблено з огляду на те, що правочини, вчинені з рядом суб'єктів господарювання, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Колегія суддів, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Львова помилковим та безпідставним. Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень мав довести суду правомірність свого рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року по справі № 2а-6442/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А.Пліш

В.В. Гуляк