Рішення

від 23.11.2012 по справі 2608/11721/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/11721/12

пр. № 2/2608/5511/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу "Новосел" про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Новосел" про стягнення невиплаченої заробітної плати за квітень-червень 2012 р. в сумі 2450 грн., компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 2450 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 490 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн., судових витрат по справі в розмірі 300 грн.

При цьому, посилається на те, що 30.12.2010 р. він був прийнятий на роботу на посаду охоронця Гаражно-будівельного кооперативу "Новосел". 1.07.2012 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням. З квітня 2012 р. йому виплачувати заробітну плату не у повному обсязі. При розрахунку в день звільнення відповідач видав йому трудову книжку, але не виплатив суму заборгованої заробітної плати за квітень-червень 2012 р., тому повинен виплатити крім нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, ще й компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 2450 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 490 грн. Відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 5000 грн. через невиплату заробітної плати, а також 300 грн. за надані юридичні послуги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про час, місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, тому суд, враховуючи думку позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника відповідача, провівши відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що наказом по Гаражно-будівельному кооперативу "Новосел" від 30.12.2010 р. №08 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ГБК «Новосел»з 1.01.2011 р. на посаду охоронця. Наказом №2-к від 30.06.2012 р. по кооперативу ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з 1.07.2012 р. За період роботи в ГБК «Новосел» за період з 1 квітня 2011 р. по червень 2012 р. включно позивачу по справі була нарахована заробітна плата в сумі 3285 грн. (по 1095 грн. щомісячно), яка не виплачувалась у вказаний період у повному обсязі й не була виплачена повністю при звільненні, а також й після звільнення з роботи, й борг по заробітній платі дорівнював перед подачею позову до суду 2365 грн., з врахуванням невиплати за квітень 2012 р. 605 грн., за травень 2012 р. 980 грн., за червень 2012 р. 980 грн. (а.с.4, 9)

Нарахування заробітної плати в такому розмірі підтверджується витребуваними судом відомостями з Управління пенсійного фонду України в Монастирищенському р-ні Черкаської області, Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва (а.с.32, 37).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі під час роботи в товаристві й при звільненні з роботи мала місце невиплата заробітної плати з нарахованої в сумі 2365 грн., як це вбачається з письмових доказів по справі.

В подальшому після звільнення належні позивачу по справі гроші по зарплаті в сумі 2483 грн. 60 коп. були виплачені відповідачем шляхом перерахування коштів по пошті 25.10.2012 р. (а.с.30).

Таким чином, є вина відповідача по справі у невиплаті в зазначені законом строки зарплати позивачу, але борг по зарплаті був виплачений в ході розгляду справи в суді, тому на користь позивача з відповідача не підлягають стягненню суми по зарплаті за квітень 2012 р. - червень 2012 р., але підлягає стягненню заробіток за затримку виплати заробітної плати.

Позивачу була нарахована до виплати зарплата в ГБК «Новосел»за повні два місяці перед звільненням у травні 2012 р. 1095 грн., у червні 2012 р. 1095 грн., тоді його середньоденна зарплата для вирахування середнього заробітку за час затримки виплати становить 56 грн. 15 коп. З момент звільнення з роботи та затримки розрахунку заробітної плати, середній заробіток за вказаний час затримки позивачу по справі становить значно більшу суму, ніж вказана ним у позові в розмірі 2450 грн. Але, позивач просить стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 2450 грн., що є меншою сумою, що є його правом, отже суд не вправі вийти за межі позовних вимог, і саме ця сума 2450 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в цій частині вимог.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з відповідача по справі компенсації за невикористану відпустку в сумі 490 грн., але доказів цьому не має, позивач належних доказів не представив, відповідач також не надав відповідних доказів і суд виходить з тих доказів, що є в матеріалах справи та здобутих судом згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України. Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишились недоведеними, бо лише сама по собі констатація факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою і безумовною підставою для її стягнення з відповідача. Надані позивачем копії медичних документів стосуються захворювань, виниклих до періоду його роботи в ГБК «Новосел».

Тому, суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані і вважаються законними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішив в судовому порядку отримати належні йому суми по заробітку, що є його правом, то суд вважає, що йому необхідно виплатити належні йому суми по зарплаті у вигляді середнього заробітку за час затримки виплати, визначеного судом, бо в цьому є вина відповідача, в день звільнення з роботи ОСОБА_1 був присутній на робочому місці, отримував трудову книжку, але без врахування компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 300 грн. понесених ним судових витрат по справі за складання позовної заяви до суду, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 5.07.2012 р. (а.с.13).

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по справі на користь держави, понесені судом у вигляд судового збору в сумі 214 грн.60 коп. відповідно до Закону України «Про судовий збір», з врахуванням об'єму задоволених позовних вимог, бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від оплати судового збору. Судові витрати по справі, понесені судом, в частині оплати судового збору по позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, які не підлягають задоволенню, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233, 237-1, 238 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Новосел»про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Новосел»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21557563) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 2450 грн., витрати по справі в сумі 300 грн., а всього 2750 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Новосел»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21557563) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 214 гривень 60 копійок.

Судові витрати по справі, понесені судом, в частині оплати судового збору по позовним вимогам про стягнення моральної шкоди компенсувати за рахунок держави.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у розгляді справи, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.