Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а/0470/11416/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11416/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача -Тарханової І.Д.

представників відповідача -Легостаєвої О.В., Мальченка Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального закладу «Обласний госпіталь для ветеранів війни»до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування акту ревізії та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальний заклад «Обласний госпіталь для ветеранів війни» (далі - госпіталь, заклад), звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про часткове скасування акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 23.07.12 № 04-21-55, а саме: розділ 2 - в частині завищення потреби на заробітну плату, яку профінансовано на загальну суму 44 323,39 гривень, внаслідок включення до розрахунків на оплату праці консультантів; розділ 5 - в частині безпідставного утримання понадштатних та понаднормативних одиниць на суму 266 458,57 грн.; - в частині виплати доплати за розширення зони обслуговування на суму 12809,92 грн.; розділ 10 - в частині оплати госпіталем за послуги водопостачання за завищеними тарифами на суму 2 479,96 грн.; - в частині невідшкодування витрат сторонніми юридичними особами за комунальні послуги котельні в сумі 41 396,21 грн.; розділ 11 - в частині нецільового використання бюджетних коштів у сумі 117 998,42 грн.; а також про скасування пунктів 1, 2, 3, 6 (в частині проведення перерахунку та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в розмірі 3 401 грн. 93 коп.), пункту 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 28.08.12 №04-04-05-15/10438. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки в акті ревізії про факт безпідставного включення до розрахунків на оплату праці видатків на оплату консультантів у 2008-2010 роках є неправомірним, адже такі видатки на оплату праці консультантів, проводилися в межах затвердженого фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на 2008, 2009 та 2010 роки, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України. Висновки про утримання понаднормативних штатних одиниць також на думку позивача є безпідставними, оскільки п.2 наказу МОЗ України від 23 лютого 2000 року № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» не передбачено оформлення відомостей заміни. Також позивачем зазначено, що видатки на оплату праці, зокрема на доплату за додаткову роботу бухгалтерсько-економічних працівників, проводилися в межах затвердженого фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на 2008, 2009 та 2010 роки, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, тому висновки про безпідставне нарахування та виплату доплати за розширення зони обслуговування, на думку позивача є невірними. Щодо висновків ревізії з приводу питання правильності розрахунків за комунальні послуги з опалення приміщення, відповідно до яких встановлено невідшкодування витрат сторонніми юридичними особами за комунальні послуги котельні пропорційно процентам визначеним у договорі в сумі 41 396,21 грн., позивачем зазначено, що розрахунки за спожитий природний газ в період з 15 квітня до завершення опалювального періоду для КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни» проводяться 100% за рахунок КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни», оскільки опалення школи в цей період фактично не здійснюється. З твердженнями відповідача про те, що система водопостачання та клумба не знаходилися на балансі та території закладу, та про нецільове використанні бюджетних коштів позивач не погоджується, оскільки відповідні витрати були виконані в межах кошторисів видатків на 2010 та 2011 роки, які затверджено головним управлінням охорони здоров'я, річними планами закупівель передбачено обсяг послуг та робіт КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» по КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об'єктів». Звинувачення у нецільовому використанні бюджетних коштів позивач вважає безпідставним, тому що роботи по заміні лінолеуму на 13,67% площі підлоги з попереднім поновленням бетонної основи слід класифікувати як капітальний ремонт і цілком законно оплачено за рахунок видатків, передбачених по КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об'єктів».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - ДФІ), вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, адже проведеною ревізією позивача встановлені порушення норм чинного законодавства, які закріплені в акті ревізії від 23.07.12 №04-21-55. Мотиви незгоди відповідача, викладені в запереченнях на позов, зводяться до доводів та висновків, наведених в акті ревізії. З огляду на викладені в акті порушення представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволені позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами ст. 86 КАС України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності закладу за період з 01.04.08 по 31.12.11 та звершений звітний період 2012р., за наслідками якої складений відповідний акт від 23.07.12 №04-12-55 (далі - Акт ревізії). Заперечення закладу до зазначеного акта ревізії висновком від 28.08.12 відповідач залишив без задоволення. Зокрема, ревізією встановлено: - безпідставне включення до розрахунків оплати праці працівників, які залучаються для проведення консультацій на загальну суму 44 323,39 грн.; - проведення в 2008-2012 роках витрат бюджетних коштів на утримання понаднормативних штатних одиниць: завідуючого господарством, інспектора з кадрів, кухаря, кухонного працівника та економіста із загальним фондом заробітної плати 266 458,57 грн.; - безпідставне нарахування та виплату доплати за розширення зони обслуговування бухгалтерам-спеціалістам, без наявності вакансій за даними посадами на суму 12 809,92 грн.; - невідшкодування витрат сторонніми юридичними особами за комунальні послуги котельні пропорційно процентам, визначеним у договорі в сумі 41 396,21 грн.; - нецільове використання бюджетних коштів у сумі 35 568,06 грн., внаслідок оплати за виконані роботи по капітальному ремонту резервної гілки водопостачання та поточному ремонту клумби, які не знаходилися на балансі та території закладу і не обліковувалися на рахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар»; - нецільове використання бюджетних коштів, а саме не у відповідності з КЕКВ, затвердженими кошторисом на 2010 рік на загальну суму 82 430,36 грн., внаслідок їх використання на оплату капітального ремонту, замість поточного.

Враховуючи встановлені порушення, відповідачем на адресу позивача направлена вимога щодо усунення порушень від 28.08.12 №04-04-05-15/10438 (том 1 а.с.157), з пунктами 1, 2, 3, 6 та 7 якої комунальний заклад не погоджується.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеної на підставі таких висновків вимоги в частині її оскарження на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Щодо пункту 1 вимоги від 28.08.12 №04-04-05-15/10438, яким позивача зобов'язано відшкодувати до обласного бюджету використані не за цільовим призначенням бюджетні кошти в сумі 117 998,42 грн., з яких 35 568,06 грн. - використані на оплату виконаних робіт по капітальному ремонту резервної гілки водопостачання та поточному ремонту клумби, що не знаходились на балансі та території закладу і не обліковувались на рахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар», 82 430,36 грн. - використані не у відповідності з КЕКВ, затвердженими кошторисом на 2010 рік, а саме на оплату капітального ремонту, замість поточного.

На думку відповідача, оскільки резервна гілка та клумба, на ремонти яких позивачем витрачено 35 568,06 грн., не обліковуються у закладі, панування та здійснення видатків на їх ремонт призвело до порушення п.20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.02 №228 (далі - Порядок №228), п.2 ст.85 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 та ст.85, 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.10, глави 22 ст. 93 Господарського кодексу України.

Положеннями п.20 Порядку №228 визначено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю. Відповідно до п.22 Порядку №228 показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю. Положення ст. 85 Бюджетного кодексу України від 08.07.10 стосуються порядку передачі державою права на здійснення видатків.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами капітальний ремонт робіт резервної гілки водопостачання госпіталю проведений ТОП «Укрелектромонтажснаб» на підставі договору від 21.09.10 №3/09 (том 2 а.с.136), ремонт клумби госпіталю проведений ТОВ «Укрелектромонтажснаб» на підставі договору від 10.06.11 №2/06 (том 2 а.с. 152). Оплата проведених робіт здійснена позивачем в межах кошторисів, затверджених начальником головного управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації на 2010 р. та 2011р. (том 2 а.с.40-55).

З приводу відсутності на балансі позивача на рухну 106 «Інструменти, прилади та інвентар» резервної гілки водопостачання та клумби, що, на думку відповідача, свідчить про на відсутність у позивача на обліку вказаних об'єктів, а тому планування видатків на їх ремонти є безпідставним та неправомірним, суд відзначає наступне.

Відповідно до Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 №114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20.12.99 №890/4183 (далі - Порядок №114), на субрахунку 106 « Інструменти, прилади та інвентар» обліковуються: лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких та газоподібних речовин до споживача; інструменти - механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них відносяться: різальні, ударні, натискувальні та ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін. (електродрелі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти та ін.), а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, здійснення монтажних робіт та ін. (лещата, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях ін.) ; виробничий інвентар та приладдя - предмети виробниче" значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи: робочі столи, верстаки, кафедри, парти та ін.; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами та ін.); господарський інвентар - предмети конторського та господарського облаштування, конторська обстановка, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок із спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення - гідропульти, стендери, драбини ручні, та ін. (крім насосів пожежних на автомобільному чи кінному ходу та механічних пожежних драбин, врахованих на субрахунку 104 "Машини та обладнання"). Також вказаним Порядком визначено, що на субрахунку 103 "Будинки та споруди" обліковуються із виділенням в окремі підгрупи: 1) будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі учбових закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків інтернатів для престарілих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій та ін.) та іншими установами; 2) будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання; 3) водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, загорожі парків, скверів і загальних садів та інше. На субрахунку 101 "Земельні ділянки" обліковується земля, яка згідно з чинним законодавством придбана та/або надана для користування установі, у тому числі здана в оренду.

Всі наведені об'єкти відносяться до основних засобів, які мають бути відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 10. Як визначено положеннями п.2.4 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 17.07.00 № 64, об'єкт основних засобів - це, зокрема відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. Положеннями згаданого Порядку визначено, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що законодавцем надано право установі на власний розсуд вирішувати питання визнання в обліку частин основних засобів як окремих об'єктів.

В судовому процесі встановлено, що позивачем оприбуткування будівлі, в якій розташований госпіталь, що введена в дію цілісним, не розмежованим на окремі вузли комплексом в 1995 р., проводилось єдиним комплексом з усіма комунікаціями, під'їзними шляхами та майданчиками та іншим на субрахунку 103 «Будинки та споруди», при цьому система водопостачання, включаючи і резервну гілку водопостачання, яка входить в склад єдиного комплексу, не обліковується окремо на субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар». Наявність таких комунікацій підтверджуються даними технічного паспорту на будівлю госпіталю (том 1 а.с.211). Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою визначені межі території закладу. Роботи щодо поточного ремонту клумби та капітального ремонту резервної гілки водопостачання проводилися виключно на території закладу, що не заперечується відповідачем. На балансі закладу на субрахунку 101 «Земельні ділянки» обліковується земельна ділянка загальною площею 1,1739 га, що також встановлено відповідачем в ході проведення ревізії.

З огляду на викладене, висновки відповідача щодо порушення п.20, 22 Порядку №228, п.2 ст.85 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 та ст.85, 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.10, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, факту нецільового використання бюджетних коштів в сумі 35 568, 06 грн. судом не встановлено. Адже відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.10 нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Також, на думку відповідача, позивачем неправомірно використані кошти, що передбачені на оплату капітального ремонту, на оплату робіт по заміні лінолеуму, оплата яких повинна здійснювати по КЕКВ 1134 «Оплата послуг», оскільки відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.04 №150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.04 за №1046/9645, роботи по заміні лінолеуму відносяться до поточного ремонту.

Суд відзначає, що згідно з п.1.2 загаданого Примірного переліку послуг, до поточного ремонту відносяться зокрема дрібний ремонт паркетних підлог та підлог з лінолеуму з переклеюванням окремих клепок (до 2% площі підлоги) та полотен лінолеуму (до 10% площі підлоги) та ремонт бетонної основи підлог в окремих місцях (до 2% площі підлоги) ( 1.2.5.18, 1.2.5.19).

Як встановлено судом з актів виконаних робіт (том 1 а.с.223), заміна лінолеуму з поновленням бетонної основи проводилася суцільно на площі 217,04+103,51=320,55м2, що складає 13,67% від загальної площі підлоги (13,67%=320,55:(1153,2+1192,3)х100%, де: 320,55м2 - площа на якій проведено заміну лінолеуму, згідно з актами виконаних робіт, 1153,2м2 - площа І поверху будівлі, відповідно до технічного паспорту, 1192,3м2 - площа II поверху будівлі, відповідно до технічного паспорту).

Згідно з п.2.5 Примірного переліку послуг роботи з поновлення бетонної основи для підлоги з улаштуванням нової підлоги замість зношеної відносяться до капітального ремонту. Отже, роботи по заміні лінолеуму на 13,67% площі підлоги з попереднім поновленням бетонної основи вірно класифіковані позивачем як капітальний ремонт, а тому правомірно оплачені за рахунок видатків, передбачених по КЕКВ 2133 «Капітальний ремонт інших об'єктів» Кошторисом видатків на 2010 рік, затвердженим начальником Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної адміністрації 08.06.10 (том 2 а.с.34).

Відтак віднесення відповідачем проведених робіт на суму 82 430, 36 грн. до поточних є помилковим та не відповідає дійсним обставинам справив, відповідних розрахунків та підтверджуючих документів щодо проведення позивачем відповідних ремонтних робіт на 10% загальної площі приміщення відповідачем не надано.

Суд відмічає, що відповідачем не заперечується факт оплати отриманих робіт в межах Кошторису на 2010р., затвердженого начальником Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної адміністрації 08.06.10. За викладених обставин, висновок нецільового використання бюджетних коштів не у відповідності з КЕКВ, затвердженими Кошторисом на 2010 рік на загальну суму 82 430,36 грн., внаслідок їх використання на оплату капітального ремонту, замість поточного, також не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи. З огляду на викладене пункт 1 спірної вимоги підлягає скасуванню.

Щодо пункту 2 вимоги від 28.08.12 №04-04-05-15/10438, яким позивача зобов'язано відшкодувати зайво отримані кошті в сумі 44 323.39 грн. внаслідок зайвого виділення бюджетних коштів через завищення потреб у бюджетних асигнуваннях із заробітної плати та повернути кошти до обласного бюджету.

В акті ревізії зазначено, що включення до розрахунків оплати праці консультантів, а саме професорів, докторів медичних наук, доцентів, кандидатів медичних наук, осіб, які не мають наукового ступеня, є безпідставним, оскільки послугами консультантів у 2008 -2010 роках позивач не користався, що призвело до штучної економії фонду заробітної плати і дало змогу для виплати премій надбавок та матеріальної допомоги працівникам госпіталю, що є порушенням п.20, п.22, п.23 Порядку №228 та ст.116 Бюджетного кодексу України від 21.06.01.

Як зазначено вище, відповідно до п.20 Порядку №228 під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю. Згідно з п. 22 згаданого порядку показники видатків або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю. 23. Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. За змістом ст.з.116 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Вивченням змісту Кошторисів на 2008-2011 роки, затверджених начальником головного управління хорони здоров'я ОДА (а.с.162 -184) судом встановлено, що позивачем до Розрахунків видатків по фонду заробітної плати включені видати на оплату праці консультантів, а саме професора, доктора медичних наук - 10,91%, доценту, кандидату медичних наук - 9,1%, особам, які не мають наукового ступені - 7,96%.

Суд відзначає, що ставки погодинної оплати праці працівників, які залучаються закладами, установами та організаціями для проведення консультацій, визначені п. 2.3 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці і соціальної політики України та Міністерства зрони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519 (далі - Умови оплати праці). Так, відповідна ставка професора, доктора медичних наук дорівнює 10,9%, доценту, кандидату медичних наук - 9,1%, особам, які не мають наукового ступені - 7,96%. Підпунктом 2.3.5 п.2.3 означених Умов, визначено, що цей порядок оплати праці лікарів-консультантів не застосовується при оплаті праці лікарів, які залучаються до проведення консультацій у закладах, у штаті яких вони є. За штатним розкладом позивача посади лікарів-консультантів не передбачено, що вбачається зі штатних розкладів позивача за спірні періоди та не заперечується відповідачем. Між тим, відповідно до Статуту позивача, головною метою госпіталю є своєчасне і якісне надання висококваліфікованої медичної допомоги інвалідам, учасникам, ветеранам Великої Вітчизняної війни, а також особам, прирівняним по пільгам, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що обумовлює необхідність в спеціальних методах обстежень та консультаціях провідних спеціалістів. Відсутність факту залучення консультантів в попередніх роках не позабавляє позивача права включення до проекту кошторису видатків на оплату праці консультантів на наступний рік, в розмірах, що відповідає наведеним Умовам оплати праці, адже жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Порядком №228 та Бюджетним кодексом України, не визначено в якості правої підстави позбавлення права установи на включання до проекту кошторису видатків на оплату послуг консультантів факт відсутності надання таких послуг в минулому році.

З огляду на викладене, включення госпіталем до кошторисів 2008-2010 років видатків на оплату праці працівників, які залучаються для проведення консультацій на загальну суму 44 323,39 грн., відповідає положенням діючого законодавства, та відповідно, не може вважатись порушенням п.20, п 22, п.23 Порядку №228 та ст.116 Бюджетного кодексу України від 21.06.01. Відтак пункт 2 оскаржуваної вимоги підлягає скасуванню.

Щодо пункту 3 вимоги від 28.08.12 №04-04-05-15/10438, яким позивача зобов'язано відшкодувати зайво виплачені кошти, внаслідок утримання понаднормативних посад у сумі 266 458,57 грн., а саме посад завідуючого господарством, інспектора з кадрів, кухаря, кухонного працівника та економіста. В акті ревізії зазначено, що порушення виникли внаслідок завищення позивачем фонду заробітної плати на утримання штатних одиниць, які затверджені понад нормативи, встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.00 №33.

Суд відзначає, що штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.00 №33, зокрема для госпіталів для інвалідів та ветеранів війни штатні нормативи передбачені Додатком 6 до Наказу, з урахуванням додатків 45 та 46 до Наказу. Положеннями п.5.1 Наказу №33 визначено, що штатна чисельність працівників закладів охорони здоров'я, визначена згідно з цими штатними нормативами і типовими штатами, є граничною. Штатна чисельність працівників, яка підлягає затвердженню за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, доведеним у бюджетних призначеннях на оплату праці, у порядку встановленому пунктом 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.02 N 228.

Згідно з п. 2 Наказу №33 керівникам закладів охорони здоров'я надано право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії медичного (лікарі, середній медичний персонал, молодший медичний персонал), фармацевтичного персоналу, адміністративно-управлінського, крім заступників керівників, та господарсько-обслуговуючого персоналу.

В судовому засіданні з'ясовано, що штатні розписи закладу за 2008-2012 р. (том 2 а.с.57-127) складені з дотримання зазначених вимог, в межах загальної чисельності штатних одиниць та в межах затверджених управлінням охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації Кошторисами видатків, а саме в межах фонду оплати праці, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з порівняльних таблиць розрахункової та затвердженої кількості посад за 2008-2012 р. та відомостей заміни за означений період (том 1 а.с.185-194), 0,5 посади завідуючого господарством, 0,5 посади інспектора з кадрів, 1 посада кухаря. 1 посада кухонного працівника, визначені відповідачем як такі, що перевищують понаднормативну кількість, були введені в межах однієї категорії, що узгоджується з наведеним вище п.2 Наказу № 33.

Отже, твердження відповідача щодо утримання позивачем понаднормативних штатних одиниць є безпідставним та необґрунтованими. Відтак пункт 3 оскаржуваної вимоги підлягає скасуванню.

Щодо пункту 6 вимоги від 28.08.12 №04-04-05-15/10438 в частині зобов'язання позивача провести перерахунок та відповідні взаєморозрахунки щодо сум

внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) в сумі 3 401,93 грн., які нараховані та сплачені внаслідок виплати доплати за розширення зони обслуговування. В акті ревізії зазначено, що позивачем безпідставно нарахована та виплачена доплати за розширення зони обслуговування бухгалтерам-спеціалістам, без наявності вакансій за такими посадами на суму 12 809,92 грн. та, відповідно, безпідставно здійснені внески до державних цільових фондів в сумі 3 401,93 грн.

Як встановлено судом, у штатному розписі закладу передбачено 4 посади бухгалтерів-спеціалістів, в той час як за змістом Додатку № 45 до Наказу № 33 в штаті госпіталю для інвалідів та ветеранів війни на 40 ліжок стаціонару передбачений норматив до 5 посад в бухгалтерії. Отже, фактично фахівцями бухгалтерії виконувалась роботи меншою чисельністю працівників, ніж встановлено нормативом.

Положеннями пп.3.1.2 Умов оплати праці передбачена можливість проведення доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт у розмірі до 50 відсотків посадового окладу працівника. Зазначені доплати встановлюються працівникам за умови виконання ними роботи меншою чисельністю працівників, ніж за встановленими нормами (нормативами).

Враховуючи наведені положення, встановлення та виплата позивачем у 2009 році двом працівникам бухгалтерії, які поряд з основною роботою виконували додаткову роботу, доплати в розмірі 50% посадового окладу, не суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем видатки на оплату означеної доплати проводились в межах затвердженого фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний рік.

Оскільки виплата доплати працівникам-бухгалтерам здійснена позивачем правомірно, то і внески до державних цільових фондів з таких виплат в розмірі 3 401,93 грн. здійснені правомірно та відповідно до ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне Пенсійне страхування» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відтак пункт 6 оскаржуваної вимоги в частині проведення перерахунку та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в розмірі 3 401 грн. 93 коп. підлягає скасуванню.

Щодо пункту 7 вимоги від 28.08.12 №04-04-05-15/10438 в частині зобов'язання позивача відобразити в обліку дебіторську заборгованість за завищення об'єму наданих послуг з постачання природного газу відділом освіти Синельниковської районної адміністрації в сумі 41 396,21 грн. та відшкодувати зайві виплати шляхом повернення коштів або надання послуг з постачання природного газу, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з відділом освіти Синельниковської районної адміністрації. В акті ревізії зазначено, що порушення виникло внаслідок того, що з 15 квітня по 30 квітня та за травень місяць кожного року госпіталь відшкодовував витрати на опалення згідно з актами про кількість наданого газу в повному обсязі, тобто 100 %, в той час як згідно з умовами договору госпіталь повинен відшкодувати 40,8 % від загального об'єму наданих послуг.

Судом встановлено, що між відділом освіти Синельниківської райдержадміністрації та позивачем укладені угоди від 03.01.08 №1-0108 від 02.01.09 №1-0109, від 30.12.09 №19, від 30.12.10 №310, від 30.12.11 №45 на відшкодування витрат на опалення приміщень (том 1 а.с.90-107, том 3 а.с.72). За змістом вказаних угод газова кательня, яка є власністю відділу світи Синельниківської райдержадміністрації, опалює Роздорську середню школу, Роздорську амбулаторію ЗПСМ та КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни». Відповідно до п.1.2 оплата за спожиту електроенергію, природний газ проводиться кожній бюджетній установі самостійно, відповідно до затверджених на поточний рік лімітів. Згідно з п.1.3 угод об'єм фактичного споживання природного газу та електроенергії по бюджетній установі визначається шляхом пропорційного розподілу, згідно об'єму. Положеннями п.2.1 угод визначений порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунок за природний газ, воду та електроенергію, спожитими госпіталем, за розрахунковий період (місяць) здійснюється по діючим тарифам на основі загального розрахунку згідно додатку 1. Як вбачається з Розрахунку відсотку проплати (додаток 1 до угод), виходячи з площі приміщення госпіталю, що опалюється, останній має оплачувати 40,8% загального об'єму опалення, спожитого Роздорською середньою школою, Роздорською амбулаторією ЗПСМ та КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни».

Кожний рік Розпорядженнями голови Синельниківської райдержадміністрації 15 квітня закінчується опалювальний сезон для установ та організацій, за виключенням дитячих дошкільних та медичних закладів зі стаціонарним режимом лікування, в тому числі КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни» (том 1 а.с.195-199). Отже, сумісне споживання природного газу Роздорською середньою школою, Роздорською амбулаторією ЗПСМ та КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни» припиняється. Враховуючи закінчення опалювального сезону, проводиться відключення теплових мереж Роздорської школи від опалення та їх опломбування, про що складаються відповідні акти за підписами керівників школи та госпіталю, а подальші розрахунки за спожитий природний газ в період з 15 квітня до завершення опалювального періоду для КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни» проводяться 100% за рахунок КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни», оскільки опалення школи в цей період фактично не здійснюється. Позивачем надані до матеріалів справи відповідні акти на припинення теплопостачання на приміщення школи (том 1 а.с.200-209). Враховуючи, що об'єм фактичного споживання школою природного газу припиняється, як припиняється і сумісне споживання природного газу Роздорською середньою школою, Роздорською амбулаторією ЗПСМ та КЗ «Обласний госпіталь для ветеранів війни», виходячи з положень наведених угод, за змістом яких пропорційному розподілу підлягає об'єм природного газу, що фактично спожитий, проведення госпіталем 100% оплати опалення, спожитого лише госпіталем за спірний період, не суперечить умовами таких угод.

За викладених обставин пункт 7 оскаржуваної вимоги також підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи пояснення та докази, надані представниками відповідача та аналізуючи акт ревізії, суд приходить до висновку про поверховий підхід ревізорів при визначені порушень в ході ревізії госпіталю, що виражається в суб'єктивній та однобічній оцінці фактичних обставин без об'єктивного та всебічного аналізу доказів в їх сукупності. Означене призвело до прийняття суперечливих та необґрунтованих висновків, які повністю були спростовані в судовому засіданні. За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування лист-вимога від 28.08.12 №04-04-05-15/10438 підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо часткового скасування акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 23.07.12 № 04-21-55 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Акти перевірки (ревізії) не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, оскільки не спричиняють виникнення будь-яких прав та обов'язків у осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Саме законні вимоги органів державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в України» є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, в той час як висновки акту ревізії, як і сам акт, носять лише рекомендаційний характер та не породжують ніяких обов'язків для об'єктів, що ревізуються, і ніяким чином не обмежують їхні права.

Відповідно до п.1 ч.1 чт.157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі. Враховуючи наведене, з огляду на положення п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, провадження у справі за адміністративним позовом в частині скасування акту ревізії підлягає закриттю.

Судові витри підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати пункти 1, 2, 3, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 28.08.12 №04-04-05-15/10438.

Скасувати пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 28.08.12 №04-04-05-15/10438 в частині проведення перерахунку та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в розмірі 3 401 грн. 93 коп.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального закладу «Обласний госпіталь для ветеранів війни» (код ЄДРПОУ - 33826456) витрати по сплаті судового збору в сумі 16 грн. (шістнадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 30.11.12.

Суддя А.О. Коренев