Постанова

від 28.11.2012 по справі 10601/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28 листопада 2012 р. справа №2-а-10601/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

представників

позивача - Сайтарли А.П.,

відповідача -Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ПП НВФ "Спецрембудналадка" до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "Спецрембудналадка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.05.2012 р. №0000162201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 144.501,00 (основний платіж - 121.500,00грн., штраф - 23.001,00 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 05.04.2012 р. № 360/22-106/25613560, а відтак, суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини з контрагентами -ПП «Сапсан»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»відбулися за правочинами, які відповідають вимогам чинного законодавства, бо укладені між правоздатними і дієздатними суб'єктами господарювання, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані в повному обсязі, що спричинило зміни у структурі та складі активів сторін спірних правочинів, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення Приватним підприємством науково-виробнича фірма "Спецрембудналадка" платежів за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових коштів. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби виявлено факт порушення Приватним підприємством науково-виробнича фірма "Спецрембудналадка" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 121.500,00грн., в тому числі за квітень 2011р. в сумі 9.000,00грн., червень 2011р. в сумі 20.500,00грн., серпень 2011 р. - 32.000,00грн., жовтень 2011 р. в сумі 45.600,00грн., за листопад 2011р. в сумі 14.400,00грн. Відповідач стверджував, що викладені в акті висновки є правильними, так як відповідають змісту належних норм права та повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин. Посилаючись на викладені мотиви, відповідач просив суд постановити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Приватне підприємство науково-виробнича фірма "Спецрембудналадка", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -25613560, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Як з'ясовано судом, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 року №0000162201 було винесене відповідачем з посиланням на акт перевірки від 05.04.2012 р. № 360/22-106/25613560 (а.с.12-22).

Згідно з висновками акту перевірки від 05.04.2012 р. № 360/22-106/25613560 в діяльності Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Спецрембудналадка" суб'єктом владних повноважень було виявлено порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок показників первинних документів, котрі складені за нікчемними правочинами, господарські операції в межах яких фактично не відбулись.

Перевіряючи законність спірного рішення суб"єкта владних повноважень, суд встановив, що між позивачем, ПП НВФ "Спецрембудналадка" (в якості Замовника) та ПП «Сапсан»(в якості Підрядника) було укладено Договір субпідряда № 1 від 05.01.2011 р., предметом якого є виконання генпідрядних робіт по облаштуванню Шебелинського ГКР (а.с. 60).

Також між позивачем, ПП НВФ "Спецрембудналадка" (в якості Замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості Підрядника) було укладено Договір субпідряда № 2 від 04.04.2011 року, предметом якого є виконання генпідрядних робіт по облаштуванню Шебелинського ГКР та роботи по обстеженню та паспортизації будівництва на АТ «Євроцемент Україна»(а.с. 123).

За вказаними правочинами позивач сформував податковий кредит з ПДВ за рахунок виписаних контрагентами актів виконаних робіт № 03 від 19.04.2011 року, № 01 від 21.06.2001 р., № 02 від 29.06.2011 р., № 03 від 30.06.2011 р., № 04 від 12.07.2011 р., № 05 від 21.07.2011 р., № 06 від 2907.2011 р., № 07 від 05.08.2011 р., № 08 від 10.08.2011 р., № 09 від 12.08.2011р., а також податкових накладних № 78 від 19.04.2011 року на суму 54000,00 грн. (у тому числі ПДВ -9000,00 грн.); № 90 від 21.06.2011 року на суму 30000,00 грн. (у тому числі ПДВ -5000,00 грн.); № 129 від 29.06.2011 року на суму 63000,00 грн. (у тому числі ПДВ -10500,00 грн.); № 149 від 30.06.2011 року на суму 30000,00 грн. (у тому числі ПДВ -5000,00 грн.); № 36 від 12.07.2011 року на суму 210000,00 грн. (у тому числі ПДВ -35000,00 грн.); № 72 від 21.07.2011 року на суму 108000,00 грн. (у тому числі ПДВ -18000,00 грн.); № 127 від 29.07.2011 року на суму 42000,00 грн. (у тому числі ПДВ -7000,00 грн.); № 35 від 12.08.2011 року на суму 105000,00 грн. (у тому числі ПДВ -17500,00 грн.); № 30 від 10.08.2011 року на суму 24000,00 грн. (у тому числі ПДВ -4000,00 грн.); № 22 від 05.08.2011 року на суму 210000,00 грн. (у тому числі ПДВ -10500,00 грн.).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При розгляді справи суд також зважає на зміст листа МФУ від 14.03.2012р. №31-08410-07/23-1994/1318, де зазначено, що міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів взагалі не містить відомостей про суть та обсяг господарських операцій, в документах відсутні посади, ПІБ осіб, відповідальних за їх складання.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи мають явні дефекти змісту, а відтак, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами дійсності господарської операції.

Системно проаналізувавши положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що навіть наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Згідно з законом валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

У спірних правовідносинах позивачем не подано до суду належно складених первинних документів.

Жодних доказів реального виконання саме ПП «Сапсан»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»зобов'язань за спірними правочинами позивачем до суду не подано, незважаючи на неодноразові вимоги суду з цього приводу.

Окрім того, системно аналізуючи положення п.14.1.36 ст.14, ст.ст.44, 138, 198 Податкового кодексу України в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача актів та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт реальності господарських операцій між ПП НВФ «Спецрембудналадка»та ПП «Сапсан», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», а також факт наявності ділової мети при укладанні спірних правочинів не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

В ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не довів реальності господарських операцій з ПП «Сапсан», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», не подав доказів існування потреби в укладанні спірних правочинів та дійсного виконання зобов'язань на ними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ПП НВФ "Спецрембудналадка" до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03.11.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.