Рішення

від 04.12.2012 по справі 1519/2-1754/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1519/2-1754/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Жуган Л.В.

при секретарі - Ткаченко Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катмар», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси, 03.08.2010 року звернулася позивач ОСОБА_1 із позовом відповідача ТОВ «Катмар»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії по поверненню скоригованої звітності про суми виплачених їй доходів в ДПА та Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси. В процесі розгляду справи до участі у справі залучено в якості третьої особи -ОСОБА_2 -директор ТОВ «Катмар».

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що 01.09.2007 року вона була прийнята на роботу згідно трудового договору за сумісністю комерційним директором у ТОВ «Катмар». 04.08.2009 року вона звільнилась із займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, але на день звільнення ТОВ «Катмар»не виплатило їй нараховану заробітну плату.

У зв'язку із порушенням відповідачем положень ст. 116 КЗпП України щодо розрахунку в день звільнення працівника, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та просила стягнути з ТОВ «Катмар»на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 2007р., 2008 р. і сім місяців 2009 р., з урахуванням індексу інфляції, та заборгованість за весь час затримки розрахунку з серпня 2009 р. по липень 2010 р. - у загальному розмірі 25532 грн. 74 коп.; повернути скориговану звітність про суми виплачених їй доходів в ДПА та Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси; стягнути з ТОВ «Катмар»моральний збиток у розмірі 50000 грн.

Справа перебувала в провадженні суддів Малиновського районного суду м. Одеси -Ярош А.І., Вербицької Н.В., Гуревського В.К., Сегеди О.М.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ від 03.05.2012 року, справу призначено судді Жуган Л.В.

В процесі розгляду справи позивач декілька разів уточнювала та збільшувала розмір позовних вимог, за остаточно уточненими позовними вимогами від 23.10.2012 року, ОСОБА_1, просила: стягнути з ТОВ «Катмар»на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01.09.2007 року по 04.08.2009 року (дата звільнення) і середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 04.08.2009 року по 01.10.2012 року у загальній сумі 61403 грн. 37 коп.; стягнути з ТОВ «Катмар»на її користь матеріальні витрати, понесені нею за час вимушеного захисту її порушених прав у розмірі 6671 грн.; стягнути з ТОВ «Катмар»на її користь моральний збиток у розмірі 50000 грн.; зобов'язати ТОВ «Катмар»подати до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду Малиновського району м. Одеси індивідуальні відомості по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 року по 01.10.2012 року по типу нарахування гр. 10 п. 1 порядку №22-2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; забезпечити виконання матеріальних зобов'язань методом зняття з депозитного рахунку ТОВ «Катмар», на який 03.02.2011 р. накладено арешт Малиновським райсудом м. Одеси в сумі 75532 грн. 74 коп. в забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Катмар»за довіреністю -Подольна Т.А. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується інформаційним листом для повідомлень учасників процесу, наявним в матеріалах справи, причину неявки в судове засідання, представник відповідача суду не повідомила. В процесі розгляду справи представник відповідача не визнавала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач 17.01.2012 року вже здійснив позивачу виплату заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тому вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.

Представник третьої особи ОСОБА_2 за ордером та витягом з угоди про надання правової допомоги -ОСОБА_4 в судовому засіданні вважала, що позов не підлягає задоволенню, зазначаючи, що заробітна плата та середній заробіток за весь час затримки розрахунку відповідачем вже були виплачені, та позивачем не надано суду відповідні та належні докази понесення матеріальних витрат та завданої шкоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні, згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 та інформаційних даних Системи персоніфікованого обліку Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси, встановлено, що позивачу ТОВ «Катмар» здійснювалось нарахування доходу і утримання податку, із заробітної плати у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, за період - починаючи з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року; та 1, 2 квартали 2009 р. (т.1 а.с. 6,7,8,9).

Суд враховує, що згідно ст. 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Посилання позивача про те, що вона була прийнята на посаду комерційного директора за сумісництвом з 01.09.2007 року згідно наказу (розпорядження) №01/08-К від 31.08.2007 року ТОВ «Катмар»не знайшли свого підтвердження, згідно досліджених судом оригіналів доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Будь-які інші відповідні та належні докази щодо прийняття на роботу, перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 в ТОВ «Катмар»в інший період, ніж встановлений згідно оглянути судом оригіналів документів, сторонами суду не надано.

Подані позивачем до суду, в якості підтвердження доказів про роботу в ТОВ «Катмар»- довіреності видані директором ТОВ «Катмар»ОСОБА_2, у відповідності із Договором Доручення №08/01 від 01.08.2005 р., якими він уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ «Катмар»та вчиняти певні дії, Договір доручення №08/01 від 01.08.2005 р., Договори оренди приміщень, комунальні та технічні договори, укладені ОСОБА_1 по довіреностях від імені ТОВ «Катмар», судом не приймаються до уваги, так як такі документи не підтверджують факту перебування в трудових відносинах позивача з відповідачем у розумінні трудового законодавства.

Відповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 30.06.2003 року (т.2 а.с. 21-216), оглянутої в судовому засіданні, вбачається, що трудова книжка не містить буд-яких записів прийняття, чи звільнення з роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Катмар».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.11.2005 р. по 04.08.2009 року працювала в ДП «ТЕСТ», також з 01.09.2006 р. ОСОБА_1 була зарахована на посаду заступника директора ТОВ «ЄАТК-Україна» та 04.08.2009 р. була звільнена за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України).

В зв'язку з тим, що суду не надано інші належні докази перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 в ТОВ «Катмар», за дослідженими доказами суд вважає, встановленим та доведеним період роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Катмар»з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що фактично нараховану відповідачем ТОВ «Катмар»заробітну плату у розмірі 600 гривень, позивачу ОСОБА_1 за вищезазначений період не було виплачено, так як відповідні та належні докази щодо виплати заробітної плати позивачу суду не надано.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фак-тичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу .

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Також у вказаному рішенні Конституційного суду зазначено, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем ТОВ «Катмар»17.01.2012 року, та 24.01.2012 року, було виплачено ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, з урахуванням індексації за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, в розмірі 11932 грн. 86 коп. та компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку по 17.01.2012 року включно, у розмірі - 16573 грн. 75 коп., шляхом перерахування, зазначених коштів на розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_2 в АБ «Південний»(т. 2 а.с. 294, 295).

Вказані грошові кошти в рахунок заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексації та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 01.01.2008 року по січень 2012 року включно, були отримані ОСОБА_1, що підтверджується заявами про видачу готівки від 20.01.2012 року та від 25.01.2012 року (т. 2 а.с. 274).

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 24.12.1999 року встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Згідно п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (із змінами), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплата за надбавки за високі досягнення в праці, виробничі премії, премії за вислугу років, премії за квартал тощо. Відповідно до п. 3 Порядку не враховуються виплати, перелічені у п. 4, у тому числі одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, одноразові премії, тощо).

Тобто з аналізу досліджених судом доказів встановлено, що відповідачем було здійснено виплату ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі 17.01.2012 року, що є днем фактичного розрахунку.

Згідно поданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що обчислюючи недоплачені їй виплати вона виходила не з свого місячного заробітку в ТОВ «Катмар»у розмірі 600 грн., а із встановленого відповідними Законами України «Про Державний бюджет»розміру мінімальної заробітної плати за спірний період, що суперечить вимогам ст. 117 КЗпП України.

На підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМ України № 159 від 21 лютого 2001 року(далі: Порядок) позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої йому, але не виплаченої в день звільнення.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд враховує, що за встановлений судом період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, відповідачем їй нарахована та виплачена заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації, що підтверджується доданим розрахунком.

Відповідно до встановленого п.п.2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача повинен обчислюватися, виходячи з кількості відпрацьованих робочих днів у травні 2009р. - 18 роб.дн., і у червні 2009р. - 20 роб.дн., та середнього заробітку за два місяці -1200 грн., тому середньоденний заробіток - становить: 1200 грн. : 38 роб.дн. = 31,58 грн.

Тому згідно розрахунків норми тривалості робочого часу за відповідні періоди кількість робочих днів з:

- 01.07.2009 р. по 31.12.2009 року -130 роб.дн.х31,58 грн.=4105,40 грн. (за розрахунком відповідача нараховано та виплачено - 4251 грн., переплата 4251-4105,40=145,60 грн.);

- 01.01.2010 року по 31.12.2010 року -250 роб.дн. х31,58 грн.=7895 грн. (за розрахунком відповідача нараховано та виплачено - 7956 грн., переплата 7956-7895 =61 грн) ;

- 01.01.2011 року по 31.12.2011 року -250 роб.дн. х31,58 грн.= 7895 грн. (за розрахунком відповідача нараховано та виплачено 7367,40 грн., недоплата 7895-7367,40= 527,60 грн. );

- за період 01.01.2012 року по день фактичного розрахунку -17.01.2012 р. - 9 роб.дн. х31,58 грн.= 284,22 грн. (за розрахунком відповідача нараховано та виплачено -610,20 грн., переплата 610,20 -284,22=325,78 грн.).

Тобто з розрахунку відповідача по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2009 р. по 17.01.2012 року, вбачається, що загальна сума переплат у 2009, 2010 та 2012 рр., здійснена відповідачем складає - 145,60+61+325,78= 532,38 грн., що фактично покриває суми недоплат у розмірі 527,60 за 2011 рік).

Так як Законом України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМ України № 159 від 21 лютого 2001 року(далі: Порядок), визначено, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої йому, але не виплаченої в день звільнення, суд вважає, що саме заробітну плату має бути виплачено з урахуванням таких компенсацій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача за наведеними нею розрахунками про стягнення з відповідача невиплаченої суми заборгованості по заробітній платі за період з 01.09.2007 року по 04.08.2009 року і середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 04.08.2009 року по 01.10.2012 року у загальному розмірі 61403,37грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 П. 3 Постанови кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»N 1078 від 17.07.2003р. до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема:

цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо.

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші., з аналізу п. 2 2 вказаного Порядку вбачається, що компенсаційні виплати пов'язані із затримкою виплати заробітної плати не підлягають індексації.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Порядку звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України до органів Пенсійного фонду подається особисто фі-зичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 3.1. Порядку встановлено, що страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

На підставі цього вимоги ОСОБА_1 по зобов'язанню ТОВ «Катмар»подати до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду Малиновського району м. Одеси індивідуальні відомості по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 року по 01.10.2012 року по типу нарахування гр. 10 п. 1 порядку №22-2 Постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - підлягають частковому задоволенню, а саме по зобов'язанню ТОВ «Катмар»подати до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду Малиновського району м. Одеси індивідуальні відомості по нарахуванню та виплаті доходу позивачу -заробітної плати та компенсації у зв'язку з затримкою виплати за період з 01.01.2008 року по 17.01.2012 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З досліджених судом обставин, суд вважає, що дійсно неправомірними діями ТОВ «Катмар»щодо несвоєчасної виплати заробітної плати при звільненні, та проведення своєчасного розрахунку, завдано позивачу ОСОБА_1 певних моральних страждань, що виразилось в порушенні нормальних життєвих зв'язків, неможливості забезпечення належних матеріальних умов для існування, необхідності відновлення своїх порушень прав у суді.

Однак, керуючись принципом виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди та стягнути з ТОВ «Катмар»- на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування заподіяної моральної шкоди компенсацію, у розмірі 1000 гривень.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За ч. 3. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

В зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь матеріальні витрати, понесені нею за час вимушеного захисту її порушених прав у розмірі 6671 грн., які складаються із 5000 грн. - витрат на правову допомогу, 100 грн. -поштових витрат, 144 грн. -витрат на ліки, 427 грн. -вартість квитків Одеса -Київ -Одеса, 1000 грн. -транспортних витрат з потребою здобуття доказів, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

В порушення зазначеного положення, ОСОБА_1 не надано доказів про наявність договору - між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 (відсутні докази права зайняття адвокатської діяльністю) - про надання правової допомоги, не надано належного розрахунку вартості проведених робіт по наданню правової допомоги, та не надано доказів здійснення оплати таких послуг у розмірі 5000 грн. (квитанції, платіжні доручення).

Досліджуючи вимоги по відшкодуванню матеріальних витрат у розмірі 100 грн. -поштових витрат, 144 грн. -витрат на ліки, 427 грн. -вартість квитків Одеса -Київ -Одеса, 1000 грн. -транспортних витрат з потребою здобуття доказів, суд вважає, що ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що такі витрати були пов'язані саме із розглядом даного спору, тому не підлягають відшкодуванню з відповідача.

При таких обставинах вимоги ОСОБА_1 про компенсацію матеріальних витрат, понесених нею за час вимушеного захисту її порушених прав у розмірі 6671 грн. не підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню - в частині вимог немайнового характеру, суд вважає, що судовий збір у розмірі 107,30 гривень 60 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катмар», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катмар» на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень -компенсацію моральної шкоди за час затримки виплати заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Катмар» подати до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду Малиновського району м. Одеси індивідуальні відомості по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 17.01.2012 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катмар»на користь держави судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.В. Жуган