Рішення

від 27.11.2012 по справі 5/5007/966/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" листопада 2012 р. Справа № 5/5007/966/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Костюк В.В., довіреність від 23.01.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів Житомирська область)

до Колективного підприємства "Книги" (м.Бердичів)

про стягнення 1976,22 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Колективного підприємства "Книги" 2329,29грн., з яких 1558,88 грн. заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення, 513,10 грн. пені, 112,39 грн. 3% річних, 144,92 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/966/12 та призначено її розгляд на 27.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.09.2012р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.10.2012 р., а.с.38,39, зважаючи на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду, та необхідність надання сторонами додаткових доказів по справі, продовжено строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 30.10.2012 р.

В засіданні суду 30.10.2012 р. повноважним представником позивача суду подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№14302/12 від 30.10.2012 р., а.с.53-55), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1588,88грн. заборгованості, 160,03 грн. пені, 112,39 грн. 3% річних, 144,92 грн. інфляційних.

З урахуванням приписів ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 30.10.2012 р.

Зважаючи на неявку в засідання суду представника відповідача, від якого повернулась неврученою кореспонденція господарського суду та для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 30.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2012 р. Проте, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді по справі, розгляд справи №5/5007/966/12, призначений на 12.11.2012 р. не відбувся (довідка, а.с.63). Ухвалою від 19.11.2012 р. розгляд справи призначено на 27.11.2012 р.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2012р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

На адресу суду поверталась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвали суду від 23.08.2012 р. (а.с.16-19), від 27.09.2012 р. (а.с.41-44), від 05.10.2012 р. (а.с.45-47), від 30.10.2012 р. (а.с.64-67), які надсилалась відповідачу - КП "Книги" за адресою: вул.Карла Лібкнехта,12, м.Бердичів, 13300, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.48-51) вбачається, що станом на 30.10.2012р., місцезнаходження Колективного підприємства "Книги": 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта, буд.12.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, ухвалу суду від 19.11.2012р. про призначення слухання справи №5/5007/966/12 на 27.11.2012р. надіслано відповідачу за вищевказаною адресою - за реєстрованим місцезнаходженням КП "Книги", що підтверджується реєстром Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 19.11.2012 р. (а.с.69-70).

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

За таких обставин та враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2008 року між Комунальним підприємством "Бердичівтелоенерго" (енергопостачальна організація) та Колективним підприємством "Книги" (споживач) укладено договір №329 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.8-9), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується відпускати теплову енергію на протязі опалювального сезону та графіка подачі гарячої води, погодженого з органами виконавчої влади. Відповідно до п.2.1. договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), передбаченими цим договором.

В пункті 2.1. договору також визначено опалювальні приміщення (площі) споживача, які знаходяться за адресою м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта,12.

Згідно п.3.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з цим договором у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, технологічні потреби, конціювання повітря, інші потреби.

Відповідно до п.п.4.2.1. договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

У розділі 7 договору обумовлено порядок розрахунків, зокрема, встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або іншим способом, за умови попереднього погодження з енергопостачальною організацією (п.7.1.); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.2.); споживач не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.7.3); якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п.7.4.); енергопостачальна організація зобов'язується надати рахунки щодо отриманої споживачем теплової енергії, а споживач зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, отримати рахунки, надані енергопостачальною організацією, за адресою енергопостачальної організації, та оплатити дані рахунки в термін, передбачений в даному договорі (п.7.5.).

При цьому, приписами розділу 8 договору обумовлено відповідальність сторін, зокрема, пунктом 8.2.2. договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.03.2009 р., водночас, відповідно до п.11.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, договір за мовчазною згодою сторін був неодноразово пролонгований.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Підставою виникнення у сторін прав та обов"язків є договір №329 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Нормою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору, КП "Бердичівтеплоенерго" в березні та квітні 2010 року надано відповідачу передбачені договором послуги з теплопостачання, а саме, в березні 2010 року на суму 2075,76 грн. (рахунок-фактура №3/207 від 30.03.2010р., а.с.31) та в квітні 2010 року на суму 349,65грн. (рахунок-фактура №4/199 від 28.04.2010 р., а.с.32).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином та у повному обсязі не виконав.

Так, станом на час розгляду справи, згідно наданих до справи матеріалів, відповідачем проведено лише часткову оплату наданих позивачем послуг на суму 866,53 грн. 24.06.2010 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1558,88 грн.

Згідно довідки КП "Бердичівтеплоенерго" за вих.№1140 від 27.11.2012р. за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, станом на 27.11.2012р. заборгованість КП "Книги" не змінилася та становить 1558,88 грн. (а.с.76).

Отже, між сторонами у справі виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отримані послуги теплопостачання, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, доказів у спростування позовних вимог, в т.ч. доказів погашення заборгованості за вказаний період повністю чи частково не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 1558,88 грн. основного боргу обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 160,03 грн. пені, 3% річних та 144,92 грн. інфляційних, з приводу яких суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором про наданн послуг з централізованого оплачення №329 від 01.03.2008 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами договору (п.8.2.2), встановлено відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіряючи ж обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 30.10.2012р., позивачем наховано пеню в розмірі 124,29 грн. за період з 11.03.2010 р. по 11.09.2010 р. на залишок суми боргу за березень 2010 року - 1209,23 грн. та в розмірі 35,74 грн. за період з 11.04.2010р. (згідно пояснень, наданих в судовому засіданні, позивачем помилково вказано 13.04.2010р.) по 11.10.2010 р. на суму боргу за квітень 2010 року - 349,65 грн., що в загальній сумі складає 160,03 грн. (а.с.56).

Разом з тим, відповідно до змісту п.7.3. договору, зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг мало бути виконано відповідачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розхрахунковим, тобто, за березень 2010 року - до 10 квітня 2010 року (відповідно, з 11.04.2010 р. прострочено заборгованість за березень 2010 року), а за послуги, надані в квітні 2010 року - до 10 травня 2010 року (відповідно, з 11.05.2010 р. прострочено заборгованість на квітень 2010 року).

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку взято помилкове значення облікової ставки НБУ - 10,25 % (подвійна -20,5%), оскільки у період, за який позивачем здійснено нарахування пені, крім ставки 10,25% річних, яка була установлена постановою Правління Національного банку України від 10.08.2009 р. №468 та діяла у період з 12.08.2009 р. по 07.06.2010 р., було установлено також облікову ставку НБУ у розмірі 9,5% річних (з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р., постанова Правління Національного банку України №259 від 07.06.2010 р.); 8,5 % річних (з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р., постанова Правління Національного банку України від 07.07.2010 р. №320); 7,75% річних (з 10.08.2010р. по 21.03.2012р., постанова Правління Національного банку України від 09.08.2010 р. №377) (а.с.71-74).

Отже, в межах заявлених позивачем періодів, проте, з дня фактичного виникнення прострочення заборгованості, правомірним є нарахування пені наступним чином:

- за період з 11.04.2010 р. по 24.06.2010 р. на суму боргу 2075,76 грн. (75 днів) у розмірі 85,99 грн.;

- за період з 25.06.2010 р. по 11.09.2010 р. на суму боргу 1209,23 грн. (79 днів) у розмірі 43,71 грн.;

- за період з 11.05.2010 р. по 11.10.2010 р. на суму боргу 349,65 грн. (153 дні) у розмірі 25,49 грн.

Загальна сума пені, яка є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 155,19 грн., в решті заявленої до стягнення суми пені в позові суд відмовляє.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань (а.с.13,14), в т.ч. беручи до уваги фактичні дати прострочення оплати, про що зазначено вище, суд встановив, що правомірним є наступне нарахування 3% річних:

- за період з 11.04.2010 р. по 10.05.2010 р. (30 днів) на суму боргу 2075,76 грн. у розмірі 34,97 грн.;

- за період з 11.05.2010 р. по 24.06.2010 р. (45 днів) на суму боргу 2425,41 грн. (2075,76+349,65) у розмірі 59,60 грн.;

- за період з 25.06.2010 р. по 31.07.2012 р. (768 днів) на суму боргу 1558,88 грн. у розмірі 519,09 грн., а всього, на суму 613,66 грн.

Згідно з ч.3 ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, і, в даному випадку, позивач заявив до стягнення з відповідача 112,29грн. 3% річних, а тому, враховуючи межі позовних вимог, суд задовольняє позов в частині заявленої до стягнення суми 3% річних - 112,29 грн.

Щодо позову в частині стягнення 144,92 грн. інфляційних, суд зазначає таке.

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 6.2.-97р. від 04.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З урахуванням наведеного та зважаючи на період, за який здійснило нарахування інфляційних КП "Бердичівтеплоенерго" згідно позовних вимог (розрахунок інфляційних, а.с.14), стягненню з відповідача підлягають інфляційні, нараховані за квітень 2010 року на суму боргу 2075,76 грн.; за травень-червень 2010 року на суму боргу 2425,41 грн. та за період з липня 2010 року по липень 2012 року на суму боргу 1588,88 грн., що загалом складає 133,23 грн. В позові щодо стягнення решти заявленої суми інфляційних (11,69 грн.) суд відмовляє.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги КП "Бердичівтеплоенерго" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 1558,88 грн. основного боргу, 155,19 грн. пені, 112,29 грн. 3% річних та 133,23 грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Книги" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта, буд.12, ідентифікаційний код 13567642) на користь Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Шевченка, буд.23, ідентифікаційний код 32794899):

- 1558,88 грн. основного боргу,

- 155,19 грн. пені,

- 112,29 грн. 3% річних,

- 133,23 грн. інфляційних,

- 1595,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.11.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)