Рішення

від 29.11.2012 по справі 14/87/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2012 р. Справа 14/87/2012/5003

за позовом : приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (21107, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, кімн. 307)

до : дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Томашпільський райавтодор" (24206, Вінницька область, Томашпільський район, с. Яришівка, вул. Польова, 1)

про стягнення 37156 грн. 74 коп.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Павленко О.О., довіреність б/н від 01.11.2012 року, паспорт серії АВ 244385 виданий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.08.2001 р.;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "ТАУ-Поділля" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Томашпільський райавтодор" 37156 грн. 74 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16 листопада 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/87/2012/5003.

28.11.2012 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов №1280 від 28.11.2012р., в якому останній позов в частинні стягнення основного боргу визнає.

На визначену дату (16.11.2012р.) в судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.11.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №9582 від 26.11.2012р., підписаного представником останнього 22.11.2012р. (а.с. 33)

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.01.2011р. між приватним підприємством "Джерело" та філією "Томашпільський райавтодор" дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "автомобільні дороги України" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №68-КПБ по бланкам - дозволам (а.с. 38-42).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти по бланкам-дозволам (надалі-продукція), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати вартість продукції.

Згідно із п.1.2. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість кожної окремої партії продукції в рамках цього договору зазначається у виставленому продавцем рахунку, за замовленням покупця ( усним чи письмовим), а також у належно оформленій накладній.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата продукції за договором здійснюється покупцем протягом одного банківського дня шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок продавця вартості отриманої продукції, відповідно до видаткової накладної. Сума заборгованості не може перевищувати 100 грн.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар передбачений Договором на загальну суму 170184 грн. 88 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 43-59).

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 133900 грн., що стверджується платіжними джорученнями (а.с. 60-82), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар в сумі 36284,90 грн., як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було. Факт наявності заборгованості підтверджується також підписаним належним чином актами звірки від 01.02.2012р, від 15.10.2012р. (а.с. 11, 12).

06.10.2012 року між приватним підприємством "ТАУ - Поділля" та приватним підприємством "Джерело" був укладений договір відступлення права вимоги № 1-У , відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор -ПП "Джерело" передає новому кредитору ПП " ТАУ-Поділля" право вимоги виконання зобов'язання боржником - відповідачем по справі - "Томашпільський райавтодор" дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Приватне підприємство "ТАУ - Поділля" листом повідомило відповідача по справі про відступлення права вимоги (а.с. 9).

Відповідач по справі борг перед приватним підприємством "ТАУ - Поділля" визнав, про що свідчить обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків, який наявний в матеріалах справи.

Надаючи оцінку договору про відступлення права вимоги за договором №1-У від 06.10.2011 р., суд враховую наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст.516 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що правочин про відступлення права вимоги вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, а боржника письмово повідомлено про заміну кредитору у зобов'язанні.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу у справі належить право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором від 04.01.2011 року №68-КПБ, оскільки заміна кредитора відбулася з дотриманням визначеної законом процедури. При цьому суд приймає визнання позову відповідачем як таке, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

10.02.2012 року позивачем по справі було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою слатити заборгованість, яка залишена останнім без задоволення (а.с. 10).

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ПП "Джерело" по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 36 284,88 грн. обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 649 грн. 73 коп. пені, 126 грн. 73 коп. - 3% річних та 41 грн. 20 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проводячи перевірку правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга Закон", судом виявлено помилки щодо розрахунку останніх. З врахуванням виявлених помилок, в стягненні 108 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 52 грн. 63 коп. суд відмовляє як заявлених безпідставно. Таким чином, в судовому засіданні підтвердження знайшли іфляційні втрати в сумі 253 грн. 99 коп. за період з 06.10.2011р. по 06.03.2012р. та 3% річних за період з 06.10.2011р. по 06.03.2012р. в сумі 456 грн. 30 коп., відтак наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. При цьому суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Томашпільський райавтодор" (24206, Вінницька область, Томашпільський район, с. Яришівка, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 03449640) на користь приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (21107, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, кімн. 307, код ЄДРПОУ 33088705) 36284 грн. 88 коп. основного боргу, 253 грн. 99 коп. іфляційних втрат, 456 грн. 30 коп.- 3% річних, 1602 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24206, Вінницька область, Томашпільський район, с. Яришівка, вул. Польова, 1)