Рішення

від 02.10.2012 по справі 5009/2934/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/33/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа № 5009/2934/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»(53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Партизанська, 16)

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 15624,25 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Мотрончук А.П. -представник за довіреністю № 43 від 28.05.12.

від відповідача: ОСОБА_3 -представник за довіреністю № б/н від 03.09.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 03.08.12. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 15457,10 грн. заборгованості за Договором комісії № 1/09 від 18.08.09., з яких: 11816,00 грн. -основного боргу, 3641,10 грн. -пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті переданого товару, внаслідок чого у Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.12. порушено провадження у справі № 5009/2934/12, справі присвоєно номер провадження 19/33/12, судове засідання призначено на 21.08.12. о 10-30.

Представник позивача у судове засідання 21.08.12. не з'явився, але від позивача 20.08.12. до господарського суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»бути присутнім у судовому засіданні 21.08.12.

Представник відповідача в судове засідання 21.08.12. не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 5009/2934/12 від 06.08.12. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.12. розгляд справи № 5009/2934/12 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.09.12. о 10-00.

06.09.12. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 визнає позов в частині стягнення суми основного боргу, проти нарахованої суми пені заперечує та вважає, що пеня нарахована з порушенням правил ст. 232 Господарського кодексу України і не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.12. розгляд справи № 5009/2934/12 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 02.10.12. о 11-10.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області позивачем 02.10.12. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15624,25 грн. заборгованості, з яких: 11816,00 грн. -сума основного боргу, 3808,25 грн. -пеня.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.12. підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.12. сума основного боргу визнав повністю, в частині стягнення пені просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5009/2934/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.08.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»(Комітент) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (Комісіонер) укладено Договір комісії № 1/09 (далі -Договір).

У відповідності з п.п. 1.1, 1.2 Договору, Комісіонер зобов'язується за плату надавати від свого імені та за рахунок Комітента послуги по реалізації виробів верхнього трикотажу третім особам (далі по тексту -Покупці), що належать Комітенту. Найменування, номенклатура, кількість та вартість Товару Комітента вказується в Додатках № 1 (Специфікаціях/Товарної накладної), що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору встановлено, що Комісіонер зобов'язаний перераховувати Комітенту 100% вартості Товару за цінами, вказаними в Додатках № 1 (Специфікаціях/Товарної накладної), два рази на місяць: 1-го та 16-го числа.

Пунктом 3.1.5 Договору погоджено, що Комітент зобов'язаний своєчасно виплачувати та підписувати Комісіонеру плату, згідно п. 5.1 цього Договору.

Комітент зобов'язаний передати, а Комісіонер зобов'язаний прийняти Товар по кількості та якості, згідно п. 1.2 та п. 2.1.4 цього Договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що прийом Комісіонером Товару по кількості здійснюється згідно накладної на Товар.

Приписами п. 4.4 Договору встановлено, що повернення Товару здійснюється за рахунок Комісіонера; Товар має бути повернуто Комітенту у тому ж стані, в якому був прийнятий для реалізації.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Комісіонер перераховує 100 % грошових коштів на розрахунковий рахунок Комітента, згідно умов п. 2.1.5 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений Товар в сумі 11816,00 грн. Вказаний лист був отриманий відповідачем 28.02.11., про що свідчіть повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Але з матеріалів справи вбачається, що відповідач залишив даний лист-претензію без відповіді та заборгованість не сплатив.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за поставлений товар у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 11816,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з п. 10.1 Договору сторонами погоджено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.10.10. В разі, якщо ні одна із сторін не висловить письмового бажання припинити (розірвати) Договір не пізніше, ніж за 30 днів до дати його припинення, строк дії цього Договору продовжується на один календарний рік.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.11.10. до Договору комісії № 1/09, строк дії Договору було продовжено на 3 (три) роки, - до 31.10.13.

Таким чином, термін дії Договору не сплив, на час виконання зобов'язань діяв та діє, у зв'язку із продовженням строку його дії.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, про що свідчать двосторонньо підписані накладні про відвантаження Товару відповідачу, в яких визначено асортимент та кількість товару: № 908181 від 18.08.08., № 908182 від 18.08.09., № 908183 від 18.08.09., № 908261 від 26.08.09., № 909251 від 25.09.09., № 910161 від 16.10.09., № 1004021 від 02.04.10., на загальну суму 39771,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать двосторонньо підписані накладні на повернення товару постачальнику: № 1 від 15.03.10., № 2 від 25.03.10., № 3 від 07.09.10., № 4 від 07.09.10., № 4/1 від 07.09.10., копії яких містяться у матеріалах справи, відповідач повернув позивачу Товар на загальну суму 27303,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий Товар у встановлений Договором строк, у повному обсязі не здійснив, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 652,00 грн., що підтверджується квитанціями № 2 від 01.09.09. та № 5 від 06.04.10., копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором комісії № 1/09 від 18.08.09. з урахуванням часткового повернення Товару та часткової оплати суми боргу становить 11816,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору становить 11816,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.5 Договору, просить суд стягнути з відповідача 3808,25 грн. -пені.

Пунктом. 6.5 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Комісіонером строків оплати Комітенту грошових коштів за Товари Комітента згідно умовам п. 2.1.5 Договору, Комісіонер сплачує Комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу. Комісіонер сплачує Комітенту пеню протягом 10 (десяти) календарних днів від дати пред'явлення Комітентом претензії.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши періоди розрахунку суми пені, суд вважає їх невірними, в зв'язку з невідповідністю нарахування пені вимогам, що встановлені в Договорі.

Так, позивач нараховує пеню по кожній накладній, починаючи з наступного дня наступного місяця від дати поставки товару, але пунктом 2.1.5 Договору встановлено, що Комісіонер зобов'язаний перераховувати Комітенту 100% вартості Товару за цінами, вказаними в Додатках № 1 (Специфікаціях/Товарної накладної) два рази на місяць: 1-го та 16-го числа.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені, що не відповідає умовам укладеного між сторонами Договору та приписам чинного законодавства України, а суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено періоди стягнення пені по кожній накладній та перераховано її суму.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3068,76 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕрДом»(53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Партизанська, 16, код ЄДРПОУ 23931215) 11816 (одинадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. -основного боргу, 3068 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 76 коп. -пені, 1592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн. 28 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.12.

Суддя І.В. Давиденко

Згідно з оригіналом. Помічник судді О.О.Хрипко