Рішення

від 26.11.2012 по справі 5023/4792/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р.Справа № 5023/4792/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ВЕСіД" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" простягнення 13942,52 грн.

за участю представників:

позивача - Вишневська Н.В. (довіреність б/н від 07.11.12 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "ВЕСіД" (кредитор за договором про переведення боргу №45 від 29.07.11 р.), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, ТОВ "Осінь" (новий боржник за договором про переведення боргу №45 від 29.07.11 р.), на свою користь суму заборгованості в розмірі 13942,52 грн., з яких основний борг в розмірі 12442,65 грн., пеня в розмірі 1251,75 грн., 3% річних в розмірі 248,12 грн., по договору поставки №15/12-09 від 15.12.2009 р., укладеному між ПП "ВЕСіД" та ТОВ "Промснаб" (первісний боржник за договором про переведення боргу №45 від 29.07.11 р.). Судові витрати в розмірі 1677,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

26.11.12 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та розрахунок позовних вимог, в якому розмір позовних вимог був зменшений позивачем, а саме позивач просить стягнути основний борг в розмірі 12442,65 грн., пеню в розмірі 1231,67 грн., 3% річних в розмірі 245,67 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.12 р. підтримує позов у повному обсязі та просить задовольнити його з урахуванням розрахунку позовних вимог від 26.11.12 р.

Суд, розглянувши матеріали справи та усне клопотання представника позивача, приймає зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.12 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину не явки суд не повідомив.

Про час і місце слухання справи повідомлявся за адресою ухвалами суду від 10.09.12 р., 17.09.12 р. та 02.10.12 р., що були направлені відповідачеві рекомендованими листами за його юридичною адресою, вказаною в спеціальному витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14642945 від 10.09.12 р., але повернулись з відміткою відділення зв"язку (Укрпошти) про закінчення строку зберігання.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 грудня 2009 року між Приватним підприємством "ВЕСіД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (покупець) був укладений договір поставки № 15/12-09 з Протоколом розбіжностей № 2 від 16.12.2009 р.

У відповідності з умовами договору позивач зобов'язувався поставити ТОВ "Промснаб" товар, а ТОВ "Промснаб" прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору було передбачено, що відповідач оплачує отриману ним партію товару з відстроченням платежу до 30 календарних днів, з моменту приймання товару.

В обґрунтування позовних вимог по справі позивач посилався на те, що ним на виконання умов договору був переданий товар на загальну суму 90213,46 грн. ТОВ "Промснаб" сплатив тільки частково вартість поставленого товару, не сплативши вартість отриманих товарів за наступними накладними:

- № ВРк-002764 від 20.07.2010 р. на суму - 1457,36 грн.

- № ВРк-002765 від 20.07.2010 р. на суму - 1550,86 грн.

- № ВРк-002766 від 20.07.2010 р. на суму - 2510,15 грн.

- № ВРк-002767 від 20.07.2010 р. на суму - 1530,43 грн.

- № ВРк-002768 від 20.07.2010 р. на суму - 1458,19 грн.

- № ВРк-002769 від 20.07.2010 р. на суму - 2869,88 грн.

- № ВРк- 002770 від 20.07.2010 р. на суму - 2462,58 грн.

Факт отримання ТОВ "Промснаб" товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних за договором поставки №15/12-09 від 15.12.2009 р., які підписані представниками ТОВ "Промснаб" та ПП "ВЕСіД", які скріплені печатками товариств.

29.07.11 р. між TOB "Промснаб" (первісний боржник), TOB фірма "Осінь" (новий боржник) та ПП "ВЕСіД" (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №45.

Відповідно до п. 1 договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р., цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №15/12-09 від 15.12.09 р., укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі іменується "основний договір").

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р., первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 33180,38 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Погашення даної заборгованості буде здійснюватися новим боржником відповідно до графіку, який відображений у додатку 1 даного договору (погодженому сторонами).

Відповідно до п. 3 договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р., кредитор не заперечує проти зміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 5 договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р., новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до додатку №1 до договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р., відповідач повинен здійснювати погашення боргу з 10 по 15 число кожного місяця, починаючи з серпня 2011 року по червень 2012 року у розмірі 2765,03 грн., а загалом за весь період на суму 33180,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог по справі позивач посилався на те, що відповідач не виконав зобов"язання по договору про переведення боргу №45 від 29.07.11 р. в повному обсязі по оплаті боргу, сплативши тільки частину в розмірі 20737,73 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 20737,73 грн. за договором про переведення боргу №45 від 29.07.11 р. не міститься.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 12442,65 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору поставки №15/12-09 від 15.12.2009 р. передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивачем зроблений розрахунок пені від 26.11.12 р. в розмірі 1231,67 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 1134,78 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних від 26.11.12 р. в розмірі 245,67 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 245,00 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.12 р. у задоволенні клопотання позивача ПП "ВЕСіД" про вжиття запобіжних заходів щодо забезпечення позову було відмовлено.

В даному разі суду не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У зв`язку з тим, що судом, в процесі розгляду справи, було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем щодо зазначеної заяви несплачений судовий збір, то суд зазначає, що судовий збір в сумі 1609,50 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного підприємства "ВЕСІД" (49070, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 15; ІПН 244501804639; код ЄДРПОУ 24450185; св-во платника ПДВ №04150325; р/р 26006807661 в ВАТ "Марфін Банк" в м. Дніпропетровську, МФО 307297) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1609,50 грн. судового збору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, оф. 660; ІПН 244501804639; код ЄДРПОУ 14110979; св-во платника ПДВ №28748667; р/р 26003000131332 в філії ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Приватного підприємства "ВЕСіД" (49070, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 15; ІПН 244501804639; код ЄДРПОУ 24450185; св-во платника ПДВ №04150325; р/р 26006807661 в ВАТ "Марфін Банк" в м. Дніпропетровську, МФО 307297) основну заборгованість в сумі 12442,65 грн., пеню в розмірі 1134,78 грн., 3% річних в розмірі 245,00 грн. та судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.