Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а/0570/4263/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року справа №2а/0570/4263/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Костроміна Г.С., з участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Малєєва Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/4263/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінар" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 року №0001142320 та №0001172320,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінар" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 року №0001142320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56535.00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 14133.75 грн. та №0001172320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45228.00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11307.00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржуваною постановою суду, зокрема, встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

При перевірці податковим органом встановлено порушення: п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на час здійснення спірних відносин, в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 56535 грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час здійснення спірних відносин в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45228 грн. Встановлено факт укладення позивачем договору з ТОВ "Багатопрофільна фірма "Луганськпромстрой" № 0020809 від 03.08.2009 року про постачання товару, надання послуг. Первинні документи на виконання названого договору (накладні, податкові накладні) складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Сертифікат якості, товарно-транспортні накладні, а також інформація, яким чином зберігався придбаний товар відсутні, що підтверджує факт безтоварності операцій.

Судом першої інстанції при винесенні рішення порушено ч.4.ст.72 КАС України, який передбачає, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного-суду про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду в питаннях, чи мато місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до вироку Артемівського районного суду від 16.12.2010 року по справі № 1-695/10 визнано винним засновника ТОВ „Многопрофільна фірма Луганськпромстрой" ОСОБА_6 по ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.258, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України. Даним вироком встановлено факт здійснення державної реєстрації 04.02.2009 року фіктивного підприємства ТОВ „Многопрофільна фірма Луганськпромстрой" ОСОБА_6 Судом не надано належної правової оцінки тим обставинам, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.09.2012 року, засновником та єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ "Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» у тому числі підписувати договори є ОСОБА_6.

Факт створення фіктивного підприємства несе за собою фіктивність всіх господарських операцій здійснених від імені ТОВ „Многопрофільна фірма Луганськпромстрой", документи, видані від імені вказаного підприємства не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій та бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд прийшов до неправильного висновку, що підписання документів від імені ТОВ "Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» ОСОБА_7 підтверджує реальність та правомірність господарських операцій, з таким висновком погодитися не можна з огляду на встановлення вироком суду юридичного факту - створення фіктивного підприємства ТОВ "Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» 4 лютого 2009 року, саме ОСОБА_6 для здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій з метою обналічування коштів та незаконного отримання прибутку, фактичне керівництво яким здійснював ОСОБА_6

Відомості, наведені в накладних та податкових накладних позивача не відповідають дійсності, з огляду на безтоварність операцій та їх фіктивність, тому не можуть бути підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

Документи на підтвердження господарських операцій, прийняті судом в якості доказів не відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та реальним наслідкам правочину.

Суд дійшов висновку, що наявність у платника податку виданої продавцем податкової накладної є достатньою підставою для визначення податкового кредиту без врахування, що товар фактично позивачем не придбавався і ці операції є фіктивними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, з 30.09.2011 року по 06.10.2011 року ДПІ у м. Харцизьку проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року та складено акт про результати перевірки від 13.10.2011 року № 2128/23-2/23984743 (а.с.11 - 26, том 1).

Перевіркою встановлено, що постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 28.12.2010 року, громадянином ОСОБА_6 04.02.2009 року було створено фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» для здійснення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з метою переведення у готівку грошових коштів та незаконного отримання прибутку, фактичне керівництво яким здійснював ОСОБА_6 ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» було використане для прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів. ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1,3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем за спірною угодою віднесено до валових витрат суму в розмірі 226 138,00 грн., а саме: за 3 квартал 2009 року - 198 508,00 грн., за 2009 рік - 226 138 грн., а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 228,00 грн.: у серпні 2009 року - 4 680,00 грн., у вересні 2009 року - 30 740,00 грн., у жовтні 2009 року - 4 282,00 грн., у грудні 2009 року - 5 526,00 грн.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001172320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45 228,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11 307,00 грн. (а.с.27) та податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 року № 0001142320 за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56 535,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 14 133,75 грн. (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір поставки продукції № 0020809 від 03.08.2009 року згідно з яким, ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» (постачальник) зобов'язується поставити продукцію, а ТОВ «Дінар» (покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (а.с.199 - 201, том 1).

На підставі отриманих рахунків, накладних від ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» позивачем сформовано валові витрати за період 3 кв. 2009р., 2009 рік (а.с. 202 -203, 205 - 206, 208 - 209, 211, 213, 215 - 216, 218 - 219, 221, 223, 225, 227229, 231, 233 - 234, 236 - 237, том 1).

На підставі отриманих від ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» податкових накладних на суму 271 365,60 грн. (а.с. 204, 207, 210, 214, 217, 220, 224, 228, 232, 235, 238, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у деклараціях за серпень-грудень 2009р.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих рахунків, видаткових накладних ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» за період 3-4 кв. 2009р. (а.с. 202 -203, 205 - 206, 208 - 209, 211, 213, 215 - 216, 218 - 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233 - 234, 236 - 237, том 1). Вказані операції відображені позивачем у відомості по рахунку 631 Контрагенти, картці рахунку 631 (а.с. 86, 98, том 1, а.с. 1 - 74, том 2). На підставі вказаних документів, проводились розрахунки за придбану продукцію, про що свідчать виписки банків (а.с. 36 - 63, том 2).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (а.с. 204, 207, 210, 214, 217, 220, 224, 228, 232, 235, 238, том 1). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, про що свідчать виписки банків. (а.с. 36 - 63, том 2).

Приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем податковими та видатковими накладними, рахунками, картками рахунку 23, 281, реєстрами отриманих податкових накладних (а.с. 202 - 250, том 1, 1 - 5, том 2).

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, то в матеріалах справи наявні накази від 01.07.2009р. № 15/07 «Про компенсацію за використання особистого автомобіля на підприємстві» та від 15.01.2009р. № 5/01 «Про використання особистого автомобіля на підприємстві», які свідчать про відсутність транспортних засобів, та використання у вказаних цілях особистого транспорту працівників (а.с. 29, 30, том 2).

Колегія суддів не може погодитися з доводами відповідача про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.09.2012 року, засновником та єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ "Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» у тому числі підписувати договори є ОСОБА_6 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради надано реєстраційні документи ТОВ «Луганськпромстрой», в тому числі реєстраційну картку та рішення учасника про створення юридичної особи, згідно з якими вказаним учасником, що має право представляти інтереси підприємства є саме ОСОБА_7 (а.с.126 - 138, том 2). Крім того, 02.02.2009 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округа в Луганській області ОСОБА_8 за реєстровим номером 744, була засвідчена справжність підпису ОСОБА_7 на двох примірниках статутів ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой», який вона зробила власноручно (а.с.26, том 2).

Згідно вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 16.12.2010 року, на який посилався відповідач в своїх доводах, ОСОБА_6 є директором ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» згідно заказу підприємства № 29/01-10 від 29.01.2010 року (т.1 а.с.67-69). Період спірних правовідносин - 2009 рік.

Вказаним вироком суду від 28.12.2010 року не визнавався фіктивним правочин, укладений між ТОВ «Дінар» та ТОВ «БФ «Луганськпромстрой». Інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність. Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, виписками банків).

Колегія суддів вважає, що суд першої дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочину з ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» та обгрунтованості позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкова інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/4263/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінар" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 року №0001142320 та №0001172320 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 28 листопада 2012 року, в повному обсязі складена 03 грудня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок