Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-3553/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3553/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі : головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-3553/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області від 14.03.2012 р. №0000052310.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №272/23-31581712 від 05.03.2012 р. "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Автомобіліст" (код ЄДРПОУ 31581712) з питання виявленої недостовірності даних податкового кредиту по факту взаємовідносин з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011р., відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 р. №0000052310.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області 25.01.2002 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, має ідентифікаційний код 31581712 (а.с.44).

Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100291005, індивідуальний податковий номер 315817120248 (а.с. 46).

Фахівцями Куп'янської ОДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Автомобіліст" (код ЄДРПОУ 31581712) з питання виявленої недостовірності даних податкового кредиту по факту взаємовідносин з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №272/23-31581712 від 05.03.2012 р. (а.с. 9-21). В акті зазначено про порушення: ч.1 ст.203, 215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Автомобіліст" з постачальником товару ТОВ "Промтехноопт" за листопад 2011 року, в результаті чого на порушення п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України занижено суму ПДВ у розмірі 58333,00 грн., у тому числі: за листопад на суму - 58333,00 грн. (а.с. 21).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 14.03.2012 р. №0000052310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87499,50 грн., з яких: за основним платежем - 58333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29166,50 грн.(а.с. 7).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок Куп'янської ОДПІ про порушення контрагентом позивача ТОВ "Промтехноопт" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку Куп'янської ОДПІ було покладено відомості акту від 26.01.2012 р. №41/15-02-36/37092055 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промтехноопт" (код за ЄДРПОУ 37092055) щодо підтвердження господарських відносин, із платниками податків ТОВ "Агро-Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) за листопад 2011 року.

Наведені в зазначеному акті обставини свідчать про неможливість проведення зустрічної звірки, що у листопаді 2011 року діяльність ТОВ "Промтехноопт" має ознаки нереальності здійснення фінансово - господарської діяльності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений ТОВ "Автомобіліст" з ТОВ "Промтехноопт" в листопаді 2011 р. по поставці продукції є нікчемним.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2012 р. №0000052310 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт".

Між позивачем ТОВ "Автомобіліст" (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (продавець) 07.11.2011 р. було укладено договір поставки № 6, предметом якого є поставка продавцем продукції: запасні частини (товар), кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах (а.с. 24, 25, 26).

Згідно товарно-транспортної накладної №16204 від 07.11.2011 р., перевезення придбаного товару здійснювалось за допомогою автомобіля КАМАЗ 5410 АХ 2703 ах (а.с. 28).

ТОВ "Промтехноопт" 07.11.2011 р. була виписана податкова накладна №247 (а.с. 27).

Крім того, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані товари позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №23 від 07.11.2011 р. та №27 від 15.11.2011 р.(а.с. 29, 30).

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ТОВ "Автомобіліст" та ТОВ "Промтехноопт" здійснені без мети настання реальних наслідків, з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, колегія суддів зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Автомобіліст") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи випливає, що ТОВ "Автомобіліст" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента ТОВ "Промтехноопт", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Автомобіліст" належним чином оформлену податкову накладну на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ "Автомобіліст" та ТОВ "Промтехноопт" угоди, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримана позивачем від контрагента зазначена податкова накладна не має недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманій податковій накладній.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угоди є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений договір схвалений з боку ТОВ "Автомобіліст" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а податкова накладна в установленому законодавством порядку недійсною не визнана, є чинною на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дає суду підставу для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 р. №0000052310 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив частково адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.08.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-3553/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.