Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2а-5000/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р.Справа № 2а-5000/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-5000/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплосервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Теплосервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003522305 від 10.04.2012 року на загальну суму 37768,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Теплосервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "Промтехноопт" (код 37092055) за жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 30.03.2012 р. за №696/2201/24142791, на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0003522305 від 10.04.2012 року на загальну суму 37768,75 грн.

ТОВ НВП "Теплосервіс" вважає безпідставним посилання відповідача на аналіз податкової звітності, наданої ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, перевірки контрагента ТОВ "Промтехноопт", оскільки про фактичне виконання робіт по договорам свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Позивач вважає, що висновки, викладені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в акті перевірки, були зроблені з перевищенням повноважень, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.12 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Теплосервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Скасуваноодаткове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003522305 від 10.04.12р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Вдповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ НВП "Теплосервіс", зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.03.1996 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 67).

Видами діяльності, якими ТОВ НВП "Теплосервіс" займається, є: 33.20.2 монтаж та установлення контрольно - вимірювальних приладів, 45.33.1 монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 45.33.2 водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 68).

Позивач з 07.05.1996 р. знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 7680, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100124210 від 04.07.1997 р., індивідуальний податковий номер 241427920307 (а.с. 69, 70).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ НВП "Теплосервіс" (код за ЄДРПОУ 24142791) з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за жовтень 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що зазначена перевірка позивача проведена на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 155 від 21.03.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом № 696/2210/24142791 від 30.03.2012 року (а.с. 61-66).

У висновках акту перевірки, за твердженням перевіряючих, в діяльності позивача встановлено порушення: п. 198.2, 198.3., 198.6. ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 30215 грн., в тому числі за жовтень 2011 року у сумі 30215 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення: №0003522305 від 10.04.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 37768,75 грн., з яких: за основним платежем 302115,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7553,75 грн. (а.с. 60).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням - рішенням №0003522305 від 10.04.2012 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з "Промтехноопт".

Між ТОВ НВП "Теплосервіс" та "Промтехноопт" було укладено договір № 106/10 від 01.12.2010 р. (а.с. 76).

Предметом даного договору є виконання робіт з поставки теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів (п. 1.1 договору).

В підтвердження реальності вчиненого правочину позивачем надано до матеріалів справи рахунки - фактури, видаткові накладні (а.с. 77-78, 87-88).

На адресу ТОВ НВП "Теплосервіс" постачальником TOB "Промтехноопт" були виписані податкові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 79, 89).

Матеріали справи також містять паспорти якості та сертифікати відповідності (а.с. 151-187).

Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними (а.с. 85-86, 91-92).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується виписками банку (а.с. 80-84, 90).

В подальшому придбані теплотехнічне та сантехнічне обладнання та матеріали було використано позивачем в рамках договору № 172/11 від 01.12.2011 р. ДП "Комфорт - плюс" АТ "Житлобуд - 2" (а.с. 127-128).

Це підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку, довіреностями на отримання товару, робочими проектами, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 99-126, 129-131).

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ НВП "Теплосервіс" та TOB "Промтехноопт" з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, колегія суддів зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ТОВ НВП "Теплосервіс" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента TOB "Промтехноопт" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ НВП "Теплосервіс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ НВП "Теплосервіс" та TOB "Промтехноопт" угоди, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.09.12 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-5000/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.