Рішення

від 30.11.2012 по справі 13/5005/7584/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.12р. Справа № 13/5005/7584/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЛ", м. Мелітополь

до Відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Відповідача - 2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

Відповідача - 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Груп", м. Дніпропетровськ

про стягнення 558 249 грн. 68 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Афанасьєв Р.Г. - представник, довіреність № 1632 від 03.09.2012 року;

від відповідача -1: не з'явився;

від відповідача - 2: не з'явився;

від відповідача - 3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОЛ" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач - 1) про стягнення основного боргу 558 249 грн. 68 та судового збору у розмірі 11 164 грн. грн. 99 коп.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 25.09.12 року.

19.09.2012 року від представника позивача до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника позивача в установчій конференції адвокатів Дніпропетровської області. Також, 24.09.2012 року відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2012 року за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 16.10.2012 року.

У судовому засіданні 16.10.2012 року оголошувалась перерва до 19.10.2012 року.

19.10.2012 року представником відповідача подано клопотання № вих. 19/10-01 від 19.10.2012 року (а. с. 98-99) в якому просить замінити у справі № 13/5005/7584/2012 року первісного відповідача - ФОП ОСОБА_1 на належного відповідача - ФОП ОСОБА_2 з огляду на наступне. 23.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_2., ІПН НОМЕР_5 (Експедитор) та ТОВ «БІОЛ»(Замовник) було укладено договір № 02/01 про організацію транспортування в міжнародному сполученні вантажів та відповідна заявка від 23.04.2012 року. В пункті 1.1 Договору зазначено, що «Експедитор зобов'язуєтъся знайти Вантажоперевізника та укласти з ним від свого імені, але в інтересах i за рахунок Замовника, договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів наданих ним до перевезення...». В пункті 2.4 Договору зазначено, що «Експедитор зобов'язаний забезпечити для завантаження транспортний засіб придатний для здійснення міжнародних перевезень, придатного до перевезення обумовленого вантажу...». 23.04.2012 р. між ФОП ОСОБА_2., ІПН НОМЕР_5 (Експедитор -1) та ТОВ «Агро-Групп», код ЄДРПОУ 37733605 (Експедитор -2) було укладено договір №12/12 про організацію доставки вантажів. В пункті 1.1 Договору зазначено, що «Кожна із сторін зобов'язуєтъся здійснювати організацію доставки вантажів на підставі транспортних заявок іншої сторони, фрахтуючи для цих цілей транспорт третьої особи - Перевізника ». В пункті 3.2 Договору вказано, що «Експедитор-2 зобов'язаний забезпечити подачу для завантаження транспортний засіб придатний для здійснення міжнародних перевезень, відповідного вимогам транспортної заявки...». Пунктом 3.6 Договору передбачено, що «Експедитор-2 несе відповідальність за доставку вантажу в пункт призначення та збереження вантажу в путі, а також: видачу повіреного вантажу співробітнику Вантажоотримувача, вказаного у товарно - транспортній накладній". 20.04.2012 pоку між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ «Агро-Групп», код ЄДРПОУ 37733605 (Експедитор) було укладено договір №20/04 про надання транспортних послуг. В пункті 1.1 Договору зазначено, що «Перевізник зобов'язуєтъся доставити автомобільним транспортом, по маршруту вказаному в транспортній заявці, ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, зазначеній у заявці, а Експедитор зобов'язуєтъся сплатити надати йому послуги». Kpiм того, в пункті 8.6 Договору вказано, що «У випадку зіпсування вантажу при перевезені, Перевізник відшкодовує Експедитору вартість втраченого вантажу, виходячи з його вартості. Кількість зіпсованого вантажу визначається на підставі трибічного акту приймання - передачі вантажу Вантажоотримувачу». Отже, з наведеного вбачається, що за пошкодження вантажу, Відповідач несе відповідальність виключно перед ТОВ «Агро-Групп», a ні перед ТОВ «БІОЛ». Оскільки згідно з Договором № 02/01 від 23.01.2012 року відповідальність перед ТОВ «БІОЛ»за збереження та доставку вантажу, несе безпосередньо Експедитор - ФОП ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 на стороні Позивача без самостійних вимог на предмет спору - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) та залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 на стороні Позивача без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, будинок 22, код ЄДРПОУ 37733605), розгляд справи відкладено на 01.11.12 року.

31.10.2012 року від третьої особи - 1 ОСОБА_2 до господарського суду надійшли письмові пояснення (а. с. а. с. 117-118) з яких убачається, що третя особа - 1 з позовними вимогами Позивача згодна, проти їх задоволення в повного обсязі не заперечує, оскільки чинним законодавством України та міжнародними договорами за втрату (пошкодження) вантажу під час перевезення передбачено відповідальність саме перевізника, тобто відповідача - ФОП ОСОБА_1

У судовому засіданні 01.11.2012 року оголошувалась перерва до 05.11.2012 року.

У судовому засіданні 05.11.2012 року представник відповідача подав відзив (а.с. а.с. 125-126) в якому останній зазначає, що подана заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. У позові та у додатках до позовної заяви, немає як посилання так i самого договору на перевезення укладеного між позивачем ТОВ «БІОЛ»та самим відповідачем ПП ОСОБА_1 У позові є лише посилання на товарно-транспортну накладну CMR A № 113150, яку позивач вважає договором на перевезення вантажу в міжнародному сполученні. При цьому позивач вільно трактуючи норми дійсного цивільного законодавства України, посилається на ч. 3 ст. 909 ЦК України у якій вказано, що на підтвердження укладання договору перевезення складається товарно-транспортна накладна, але не бере до уваги ч. 2 цієї ж статті 909 ЦК України, відповідно до якої Договорів перевезення вантажу укладається у письмовій формі, в нашому випадку такого письмового договору не існує. Більш того, у наданій позивачем товарно - транспортній накладній CMR A № 113150 немає печатки ФОП ОСОБА_1, а також, як наполягає сам ОСОБА_1 стоїть не його підпис, отже на підставі цього ми вважаємо, що ТОВ «БІОЛ»не має жодних правових підстав для стягнення з відповідача вказаної у позові суми.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2012 року залучено до участі у справі в якості Відповідача-2 - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1); залучено до участі у справі в якості Відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, будинок 22, код ЄДРПОУ 37733605) та вилучено з участі у справі третю особу - 1 на стороні Позивача без самостійних вимог на предмет спору - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) та третю особу-2 на стороні Позивача без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, будинок 22, код ЄДРПОУ 37733605) у зв'язку з залученням у якості відповідачів, розгляд справи відкладено на 19.11.2012 року.

16.11.2012 року від відповідача - 2 ОСОБА_2 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 134) з якого свідчить, що відповідач - 2 вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки умовами Договору № 02/01 від 23.01.2012 року між відповідачем - 2 та позивачем, чинним законодавством України не передбачено відповідальності відповідача - 2 за збереження вантажу під час перевезення. Крім того, в позовній заяві до відповідача - 2 Позивачем не висунуто жодних вимог. Додатково повідомив, що з позовними вимогами Позивача до Відповідача - 1 згодні, проти їх задоволення в повного обсязі не заперечую, оскільки чинним законодавством України та міжнародними договорами за втрату (пошкодження) вантажу під час перевезення передбачено відповідальність саме перевізника, тобто відповідача -1.

У судовому засіданні 16.11.2012 року представник позивача подав письмові пояснення (а.с. 135 - 136) з приводу заперечень Відповідача - 1 та необхідності проведення судової експертизи зазначивши, що суть відзиву Відповідача -1 зводиться до того, що Відповідача -1 заперечує наявність договору перевезення між ним та Позивачем, а також заперечує щодо наявності його підпису на CMR А № 113150, з приводу чого просить призначити судову почеркознавчу експертизу. Позивач вважає, що такі твердження Відповідача -1 суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ) від 19.05.1956 р., яка застосовується до спірних правовідносин, вантажна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору i прийняття вантажу перевізником (Відповідачем - 1). Тобто наявність накладної (CMR) є беззаперечним доказом укладання договору перевезення. Таким чином, твердження Відповідача -1 щодо відсутності договору перевезення між ним та Позивачем спростовується наявністю CMR А № 113150 та Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ) від 19.05.1956 року. Що стосується нібито відсутності підпису Відповідача-1 на CMR A № 113150 та призначення з цього приводу судової почеркознавчої експертизи, то Позивач має зазначити наступне. Згідно з Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про участь України у Митній конвенції про м1жнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 року) /94-ВР від 15.07.1994 р., міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється із застосуванням книжки МДП (CARNET TIR). Бланки книжки МДП (CARNET TIR) друкуються типографським способом, є нумерними та реалізуються Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) лише особам-членам АсМАП. При цьому книжка МДП (CARNET TIR) має певний термін дії та після використання підлягає поверненню до підрозділу АсМАП, який здійснює облік виданих книжок МДП (CARNET TIR). Позивачем було надано запит до місцевого осередку АсМАП України щодо отримання інформації стосовно того, кому видавалася книжка МДП (CARNET TIR) № XC69597998. ким та коли вона була повернута. 3 відповіді Регіональної Ради міжнародних автомобільних перевізників Дніпропетровської області від 07.11.2012 року вбачається, що: книжка МДП (CARNET TIR) № НОМЕР_6 була видана перевізнику учаснику АсМАП ФОП ОСОБА_1 (Відповідач - 1) 26.03.2012 р.; отримала книжку МДП (CARNET TIR) № НОМЕР_6 представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5; книжка МДП (CARNET TIR) № НОМЕР_6 була використана для перевезення вантажу

із України в Російську Федерацію автомобілем НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_1, що цілком відповідає фактам, викладеним в позовній заяві. Також, позивач повідомив, що не має позовних вимог до Відповідача - 2 та Відповідача - 3.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2012 року розгляд справи відкладено на 28.11.2012 року.

У судове засідання 28.11.2012 року представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідачів 1, 2, 3 відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані ними докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні - травні 2012 року Відповідачем - 1 здійснювалось міжнародне перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) А № 113150, в якій Позивач зазначений як вантажовідправник, а Відповідач - 1 як перевізник.

Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки зазначене перевезення було міжнародним (місце завантаження - Україна, місце доставки вантажу - Російська Федерація), то правовідносини в процесі його виконання окрім українського законодавства регулюються й Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ) від 19.05.1956 р. (надалі - Конвенція) згідно з ч. 1 ст. 1 зазначеної Конвенції, ч. 6 ст. 315 ГК України та ст. 926 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 4 Конвенції "Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам", ч. 2 ст. 307 ГК України та ч. 3 ст.909 ЦК України встановлюють, що на підтвердження укладання договору перевезення складається товарно-транспортна накладна (CMR).

Таким чином, між Позивачем та Відповідачем - 1 було укладено договір перевезення вантажу в міжнародному сполученні, на підтвердження чого було складено CMR A № 113150.

24.04.2012 р. Позивачем був завантажений наданий Відповідачем - 1 автомобіль НОМЕР_3, причеп НОМЕР_7 для доставляння вантажу (посуд алюмінієвий в асортименті) вантажоодержувачу на території Російської Федерації, що підтверджується CMR А№ 113150 (а. с. ).

До вантажу надавалися товаросупровідні документи: TIR XC69597998, рахунок-фактура № СФ-0000333 від 17.04.12 року (а. с. 16), пакувальний лист № 35 від 17.04.12 року (а. с. 17). 3 цих документів, а також контракту № 11-Р від 01.01.2009 року (а. с. 10-12) між Позивачем та ТОВ «Керченський металургійний комбінат»(Російська Федерація), додаткових угод до нього № 2 від 11.09.2011 року (а. с. 13) та № 9 від 15.12.2011 року (а.с. 14), Специфікації № 35 від 17.04.2012 року (15) до зазначеного контракту, а також української вантажної митної декларації № 112070000/2012/000751 (а.с. 18) та російської митної декларації на товари № 10309190/020512/0001905 (а.с. 22) вбачається, що вартість вантажу, який перевозився зазначеним рейсом складає 5 499 318, 6 російських рублів.

03.05.2012 року на території Російської Федерації в зазначеному автомобілі сталася пожежа, внаслідок якої був частково пошкоджений та знищений вантаж, що перевозився, даний факт пожежі підтверджується Актом про пожежу (аварію) від 03.05.2012 року (а.с. 24), висновком експерта № 23/20-2768 від 05.07.2012 року (а.с. 30-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції "Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам", перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу за проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його передачею одержувачу.

Аналогічний зміст мають ч. 2 ст.308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та ч. 1 ст. 924 ЦК України.

Kpiм того, згідно з ч. З ст. 17 Конвенції "Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам", перевізник для зняття з себе відповідальності не може посилатись ані на дефекти транспортного засобу, ані на вину особи в якої було взято в оренду автомобіль чи її агентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Із вищезазначеного випливає, що відшкодування вартості втраченого вантажу має бути здійснено перевізником, тобто Відповідачем - 1 , що підтверджується ч.1 ст.314 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч. 3 ст. 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Аналогічний зміст має ч. 1, ч. 2 статті 23 Конвенції "Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам".

Як вбачається з позовної заяви, Відповідачем - 1 було прийнято до перевезення вантаж на загальну вартість 5 499 318,60 російських рублів.

Позивачем до матеріалів справи додано акт приймання - передачі товару від 03.05.2012 року (а. с. 37) зазначено, що вартість непошкодженого товару складає 3 273 442, 68 російських рублів.

Отже, відповідно до розрахунку Позивача вартість втраченого вантажу становить 558 249 грн. 68 коп. (5 499 318, 60 російських рублів - 3 273 442, 62 російських рублів, курс НБУ на 28.08.2012 року становить 0, 2508 грн. за 1 російських рубль).

За наведеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 558 249 грн. 68 коп.

В позовних вимогах до Відповідача - 2 та Відповідача - 3 слід відмовити, оскільки чинним законодавством України та міжнародними договорами за втрату (пошкодження) вантажу під час перевезення передбачено відповідальність саме перевізника, тобто Відповідача -1.

Окрім того у судовому засіданні 05.11.2012 року представник Відповідача - 1 подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки Відповідач - 1 наполягає на тому, що у наданій до суду товарно - транспортній накладній СМR A № 113150 немає його підпису.

Позивач у свою чергу надав письмові пояснення на клопотання Відповідача - 1 щодо проведення експертизи, в якому зазначає, що вимога Відповідача - 1 про проведення судової експертизи, є зловживанням його процесуальними правами та спрямовані на затягування судового процесу, оскільки доказами по справі підтверджуються здійснення перевезення внаслідок якого був пошкоджений вантаж Позивача саме Відповідачем - 1.

Суд розглянув вищезазначене клопотання Відповідача - 1 та прийшов до висновку про неможливість задоволення клопотання з наступних підстав.

Згідно до ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином суд не може призначити почеркознавчу експертизу, якщо встановлені факти судовою експертизою, ніяким чином не впливають на розгляд справи.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача - 1.

Керуючись ст. ст. 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОЛ" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Мічуріна, 21, код ЄДРПОУ 30086036) заборгованість у розмірі 558 249 грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 11 164 грн. 99 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 05.12.2012 року.