Рішення

від 04.12.2012 по справі 5010/1440/2012-17/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р. Справа № 5010/1440/2012-17/92

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус", вул. Вокзальна, 8, Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400;

до відповідача: Приватного підприємства "Міськдорбуд", вул. Галицька, 116/55, Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення у сумі 65936 грн. 10 коп., з яких 60590 грн. 68 коп. основного боргу, 5345 грн. 42 коп. пені.

за участю представників сторін:

Від позивача: Капак В. М. - представник, (довіреність №б/н від 22.10.12);

Від відповідача: Дрогобицький В.Ю. - директор, (Спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП №15277439 від 04.12.12, паспорт серія СС №086871 від 22.05.96)

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус" подано позов до Приватного підприємства "Міськдорбуд" про стягнення 65936 грн. 10 коп., з яких 60590 грн. 68 коп. основного боргу, 5345 грн. 42 коп. пені.

Заявою вх. № 8094/2012-свх від 04.12.12 позивач збільшив позовні вимоги в зв'язку з перерахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Просить суд стягнути з Приватного підприємства "Міськдорбуд" 71281 грн. 52 коп., з яких 60590 грн. 68 коп. основного боргу, 10690 грн. 84 коп. пені.

Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, суд приймає подану позивачем заяву (вх. № 8094/2012-свх від 04.12.12) про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному вказаною заявою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, однак відзив на позов з обґрунтуванням заперечень суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус" та Приватним підприємством "Міськдорбуд" укладено договір поставки нафтопродуктів № 61 від 16.09.11.

У відповідності до п. 1.1. позивач зобов'язується передати у власність відповідача нафтопродукти (товар) у кількості та асортименті, згідно накладних, а відповідач зобов'язується прийняти товар від позивача та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору, товар постачається відповідачу по частково (товарними партіями) на умовах - термінал позивача АЗС в м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 88. Датою поставки вважається дата видачі розхідної та податкової накладної на відвантажену партію товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється із відтермінуванням платежу 5 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до умов договору поставив відповідачу товар (нафтопродукти), про що свідчать видаткові накладні № 1675 від 19.12.11, № 1727 від 19.12.11, № 1711 від 27.12.11, № 1743 від 31.12.11, № 839 від 31.07.12 на загальну суму 80395 грн.

В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриманий товар (нафтопродукти) своєчасно та в повному обсязі не розрахувався - часткові оплати здійснив 10.07.12 в сумі 9804 грн. 32 коп. та 31.10.12 в сумі 10000 грн., внаслідок чого борг становить 60590 грн. 68 коп.

Станом на 16.10.12 між сторонами проведено зрівняння взаємних розрахунків та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.11 по 16.10.12, згідно якого борг відповідача перед позивачем становив 70590 грн. 68 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами п. 4.2 договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар (нафтопродукти) відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору поставки нафтопродуктів № 61 від 16.09.11., вимоги позивача про стягнення з відповідача 60590 грн. 68 коп. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що відповідач за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

На підставі вказаного пункту договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10690 грн. 84 коп. за весь період прострочення зобов'язання.

Заявлена вимога позивача підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Статтею ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, якщо укладеним сторонами договором не передбачено більш тривалий строк у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає передбачений ч.6 ст.232 ГК шестимісячний строк.

Статтею 252 ЦК встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як вбачається з п. 6.2. договору, сторони будь-якого іншого спеціального строку нарахування пені, в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України, не передбачили, однак визначили методику обчислення пені (нарахування пені за весь період прострочення).

Враховуючи наведене, позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку. Крім того, слід зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано проведених відповідачем часткових оплат суми боргу.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по кожній з накладних, у межах шестимісячного строку, та з урахуванням суми часткових оплат відповідача.

Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 3371 грн. 88 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 60590 грн. 68 коп. основного боргу, 3371 грн. 88 коп. пені, в решті позовних вимог - відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 252, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус" до Приватного підприємства "Міськдорбуд" про стягнення 71281 грн. 52 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Міськдорбуд", вул. Галицька, 116/55, Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 34622850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус", вул. Вокзальна, 8, Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400 (ідентифікаційний код 13656082) 60590 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 68 коп. - основного боргу, 3371 (три тисячі триста сімдесят одну) грн. 88 коп. - пені, 1444 (одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 24 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"