Рішення

від 03.12.2012 по справі 5004/1404/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5004/1404/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Райдуга"

про стягнення 73080грн.75коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ "Технік Енерджі" в позовній заяві просить стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Райдуга" (далі підприємство "Райдуга") 73080грн.75коп., в т.ч. 71120грн. заборгованості за передану по договору купівлі-продажу від 05.08.2011р. сільськогосподарську техніку, 1573грн.97коп. пені, 315грн.66коп. - 3% річних та 71грн.12коп. - інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за період з 31.08.2012р. по 23.10.2012р. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1660грн. та 2250грн. витрат за послуги адвоката.

Ухвалою суду від 07.11.2012р. розгляд справи було призначено на 03.12.2012р. на 10год.00хв. та зобов'язано відповідача надати суду пояснення з приводу заявлених вимог, докази в обґрунтування, а позивача - обґрунтувати правові підстави нарахування пені в зазначеному в розрахунку розмірі.

Проте ухвала суду сторонами не виконана, представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча згідно поштових повідомлень ухвалу суду про порушення провадження у справі отримали завчасно.

19.11.2012р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами.

Від відповідача жодних клопотань не надходило.

Статтею 75 ГПК України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не подано.

Дослідивши надані позивачем до позовної заяви докази суд встановив наступне:

05.08.2011р. між ТОВ "Технік Енерджі" в особі директора Західно-Української філії Харицького В.О. та директора підприємства "Райдуга" Трачевського М.І. було укладено договір №ЗУ/1-14 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, за умовами якого із врахуванням додатків №1 та №2 позивач зобов'язався передати відповідачу зернову сівалку вартістю 138120грн.(в т.ч. ПДВ), а відповідач згідно п.3.3 договору зобов'язався здійснити оплату частковими платежами згідно визначеного сторонами у вказаному пункті договору графіка (з серпня 2011р. по 30.08.2012р.).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно розрахунку позивача, підтвердженого банківськими виписками, відповідачем на момент звернення до суду вартість сівалки оплачено частково сумі 67000грн., а саме:

08.09.2011р. - 24000 грн.;

02.11.2011р. - 12000 грн.;

19.12.2011р. - 2000 грн.;

05.01.2012р. - 3000 грн.;

16.01.2012р. - 5000 грн.;

25.01.2012р. - 4000 грн.;

12.03.2012р. - 2000 грн.;

17.10.2012р. - 15000 грн.

Із наведених вище сум проплат вбачається, що відповідачем не дотримувався графік проплат, в результаті чого недоплаченою є сума 71120грн., яку відповідач не оспорив та доказів її сплати не подав, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму, позивачем правомірно за період прострочення з 31.08.2012р. по 23.10.2012р. на суму боргу нараховано 315грн.66коп. - 3% річних та 71грн.12коп. інфляційних втрат.

В стягненні з відповідача заявленої у позові пені в сумі 1573грн.97коп., суд відмовляє з нижченаведених підстав:

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.548 цього Кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки сторони в розділі "Відповідальність сторін, її розмір", зокрема в п.7.1 обумовили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, тобто сторонами договору не передбачено стягнення пені та не визначено її розміру.

Вимогу ухвали суду від 07.11.2012р. обґрунтувати правові підстави нарахування пені в зазначеному в розрахунку розмірі позивач проігнорував.

Як вбачається із розрахунку пені позивач нараховує її в розмірі подвійної облікової ставки НБУ без посилань на норми чинного законодавства. Проте суд зазначає, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють розміру пені, а передбачають обмеження визначеного договором розміру пені подвійною обліковою ставкою при її стягнені.

З огляду на вищевикладене стягненню з відповідача підлягає основна заборгованість в сумі 71120грн., інфляційні втрати в сумі 71грн.12коп. та 3% річних за користування коштами в сумі 315грн.66коп.

Судовий збір по справі в сумі 1609грн.50коп. суд покладає на відповідача, оскільки спір до суду доведено з вини останнього із-за неналежного виконання договірних зобов'язань.

Крім того, суд покладає на відповідача послуги адвоката позивача в сумі 1000 грн., а не 2250грн. як заявлено в позовній заяві. При цьому судом враховано ступінь виконаної адвокатом роботи, її якість та розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України та ст. ст.35, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Райдуга" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" 71506грн.78коп., в т.ч. 71120грн. заборгованості за передану по договору купівлі-продажу від 05.08.2011р. сільськогосподарську техніку, 315грн.66коп. - 3% річних та 71грн.12коп. - інфляційних втрат, а також витрати на послуги адвоката в сумі 1000грн. та 1609грн.50коп. витрат по судовому збору.

2. В стягненні пені відмовити

Повне рішення складено 04.12.2012р.

Суддя В.Л.Слупко