Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-4/13659-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/13659-2012 20.11.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Латтанціо е Ассочіатті» Простягнення 613 008,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Зубчевський В.Д. -за дов.

від відповідача Яценко Я.В.- за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»613 008,00 грн. неустойки, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 23.10.2012р., в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.20009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»було укладено договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІК»передало в оренду вказане нежиле приміщення відповідачу.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 15.09.2009р.

Відповідно до п.3.1. договору за домовленістю сторін відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 13932 грн., що складає 120 євро по курсу НБУ. У випадку зміни офіційного курсу НБУ гривни до євро на момент сплати суми орендної плати в національній валюті України підлягає пропорційній зміні. Встановлена сума орендної плати в євро є зафіксованою на весь період оренди приміщення.

Відповідно до п.3.1.1. договору нарахування орендної плати починається з моменту фактичного використання приміщення відповідно з актом приймання-передачі від 15.09.2009р.

Згідно п.3.1.2. договору оплата комунальних послуг за користування зазначеним приміщенням здійснюється відповідачем.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що відповідачем сплачуються рахунки за місцеві, міжміські та міжнародні телефонні переговори за період оренди приміщення.

Згідно п.3.2. договору розрахунок по орендній платі за приміщення повинен був здійснюватись відповідачем не пізніше 12 числа кожного місяця.

Відповідно до п.3.2.2. договору платежі, вказані у п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.5. договору не входять у склад орендної плати за користування приміщенням.

Пунктом 3.2.3. договору встановлено, що повнота і своєчасність розрахунків по орендній платі, а також сплата інших платежів, передбачених договором, повинні бути підтверджені відповідними платіжними документами, які передаються позивачу (орендодавцю).

Строк дії договору встановлений з 10.09.2009р. по 08.09.2012р. (п.4.1., 4.1.1. 4.1.2. договору)

Згідно з актом приймання-передачі від 15.09.2009р. орендоване приміщення передане відповідачу в придатному для використання стані з обладнанням та меблями, які перераховані в цьому акті.

Відповідач в порушення умов договору, в односторонньому порядку відмовився від його виконання, не сплачував орендну плату, комунальні послуги та плату за електроенергію.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач не сплатив орендну плату за заявлений Позивачем період з березня 2010 по січень 2012р. (22місяці).

Відповідно до п. 2.2.8 Договору оренди орендар (Відповідач) зобов'язаний на протязі одного дня з моменту закінчення сроку дії (розірвання) договору передати орендодавцю (Позивачу) об'єкт оренди за Актом про повернення об'єкту оренди.

В матеріалах справи відсутні докази повернення орендодавцю (Позивачу) об'єкт оренди за Актом про повернення об'єкту оренди за заявлений Позивачем період.

Позивач довів суду, що у березні 2012р. ТОВ «ЛІК»звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення орендної плати, плати за комунальні послуги та за користування електроенергією.

При розгляді справи №5011 -62/3295-2012 відповідач заявив суду, що вважав договір оренди приміщення розірваним і з лютого 2010р. звільнив приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. у справі № 5011-62/3295-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. в позові відмовлено.

Суди дійшли висновку, що спірний договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання договору 26.02.2010р., а зобов'язання сторін за вказаною угодою припиненими.

Судами встановлено і цього не заперечував представник Відповідача, що в установленному законом та договором порядку відповідач (орендар) не повернув позивачу (орендодавцю) орендоване приміщення. Передбачений законом та договором акт передачі орендованого приміщення не підписаний.

Позивач стверджує, що відповідно до ст.. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Договір від 10.09.2009 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт правомірної передачі Позивачем приміщення загальною площею 74,6 кв.м. в оренду Відповідачу (Акт приймання-передачі об'єкту оренди від 15.09.2009р.), користування ним Відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за користування наданим в оренду нежитловим приміщенням за заявлений Позивачем період з березня 2010р. по січень 2012р.

В матеріалах справи відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу приміщення загальною площею74,6 кв.м.

Оскільки Договором оренди від 10.09.2009 (п. 2.2.8) сторони погодили умови про обов'язок Відповідача передати Позивачу об'єкт оренди шляхом оформлення актом прийому-передачі об'єкта оренди, то саме на Відповідача покладається обов'язок, відповідно до ст. 33 ГПК України доведення факту повернення об'єкта оренди Позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. по справі № 5011-62/3295-2012 було встановлено, що Договір оренди нежитлового приміщення від 10.09.2009р. є припиненим з 26.02.2010р. у зв'язку із закінченням строку його дії.

Позивач листом від 26.02.2010р. № 8/к повідомив відповідача про відсутність згоди на продовження договору оренди.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач продовжував фактично користування приміщеннями до січня 2012р.

Згідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, відповідно до якої в разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Матеріали справи свідчать, що не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, Відповідач продовжував фактично користуватися приміщеннями протягом 2010- 2011р.р., спірне приміщення не передав орендодавцю в установленному законом та договором порядку.

Твердження Відповідача про те, що не доведено момент повернення орендованого приміщення позивачу не приймається судом до уваги з наступного.

За приписами ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найма оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір припиняється.

Пунктом 2.2.8 договору оренди встановлено обов'язок орендаря звільнити та здати орендодавцю об'єкт нерухомості в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом одного дня з моменту закінчення строку дії (розірвання) цього договору згідно акту здачі нежилого приміщення.

Згідно з п. 4.1 договору строк дії цього договору встановлено до 8 вересня 2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. у справі № 5011-62/3295-2012 встановлено, що відповідач орендоване приміщення позивачу по акту не здав ні після розірвання договору, ні після закінчення строку його дії.

У відзиві на позовну заяву Відповідач підтверджує, що належних доказів, які прямо підтверджували б факт передачі орендованого приміщення позивачу та підписання акту здачі приміщення відповідач суду надати не може.

Матеріалами справи доведено, що до кінця 2011р. Відповідач фактично користувався орендованим приміщенням, частково сплачував орендну плату та комунальні платежі.

Таким чином, період фактичного користування Відповідачем приміщенням Позивача встановлюється з березня 2010р. по січень 2012р. та складає 22 місяці.

Отже, Позивач має право вимагати з Відповідача стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з березня 2010р. по січень 2012р., при цьому розмір плати за користування має визначатись відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони встановили, що розмір орендної плати складає 13932,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.2.10 Договору сторони погодили, що Орендар (Відповідача) сплачує орендодавцю (Позивачу) орендну плату в подвійному розмірі за весь строк користування об'єктом нерухомості після закінчення дії даного Договору, у разі якщо Орендар по закінченні строку дії Договору не передав Орендодавцю об'єкт нерухомості відповідно по Акту повернення нежилого приміщення.

Так, зокрема, в період з березня 2010р. по січень 2012р. включно (22 місяців) сума подвійної орендної плати складає 13 932,00 грн. х 2 х 22 = 613008 грн.;

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, після закінчення строку дії Договору Відповідач орендоване приміщення не повернув, а безпідставно продовжував ним користуватись.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що приміщення за актом не повернуто, обґрунтованою є вимога про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону, а саме ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення, а саме з березня 2010р. по січень 2012р. включно.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню неустойка у сумі 613008 грн., відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Доводи Відповідача проте, що у позовній заяві неправильно розраховано суму щомісячних орендних платежів та відповідно, суму неустойки є безпідставними, з наступного.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 3.1 договору оренди щомісячна орендна плата, яку повинен сплачувати орендар складає 13932грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення з Відповідача неустойки у подвійному розмірі вказаної суми орендної плати.

У даному випадку доводи представника Відповідача про те, що сума орендної плати підлягає пропорційній зміні до курсу євро не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки а не заборгованості по орендній платі. За вказаних обставин враховується розмір щомісячної орендної плати 13 932грн., що відповідає 1200євро за курсом НБУ на момент укладення договору оренди. Законом не передбачено зміни вказаного розміру неустойки пропорційно зміни курсу іноземної валюти, передбаченої договором оренди.

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", яким доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих з 27.02.2012 по 10.05.2012 за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах:

1) що виникають з орендних правовідносин:

- неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої приписом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним (постанова від 20.03.2012 № 40/117).

Тому, суд не приймає до уваги твердження Відповідача, що вимоги позивача про стягнення неустойки за період з березня по серпень 2010р. заявлено Позивачем з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування спірним майном за час прострочення в сумі 613008 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»(01004, м. Київ, вул. Горького, 10б, кв. 31, код ЄДРПОУ 35982298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК»(01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 23, код ЄДРПОУ 22927507) 613 008 (шістсот тринадцять тисяч вісім) грн.. неустойки, 12260 (дванадцять тисяч двісті шістдесят) грн.. 16 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 03.12.2012р.