Постанова

від 28.11.2012 по справі 5015/2745/12(5015/7352/11)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.12 Справа № 5015/2745/12(5015/7352/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

за участю представників сторін :

від позивача -Морочинський А.М.(довіреність № 13/06 від 10.01.2012р.);

від відповідача -Петровський Ю.І. (довіреність б/н від 02.10.2012р.)

від третьої особи -не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортної компанії "Євротранс", м. Львів без номера від 04.10.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012 р.

у справі № 5015/2745/12, суддя Матвіїв Р.І.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортної компанії "Євротранс", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Кристал", с. Дражне Костопільського району Рівненської області

про стягнення 74 723,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2012р.у справі № 5015/7352/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. припинено провадження в частині заявлених позовних вимог до відповідача -2 ПП "Кристал" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі № 5015/7352/11 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2012 року у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортної компанії "Євротранс" скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2012р. у справі № 5015/2745/12 (суддя Матвіїв Р.І.) позов Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) "Іскра" задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортної компанії "Євротранс" (надалі ТОВ "ТК "Євротранс") на користь позивача стягнуто 67 138,16 грн. завданих збитків та відшкодовано судовий збір. В задоволенні стягнення втрат від інфляції в розмірі 4 142,42 грн. та 3% річних в сумі 3 443,365 грн. відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини та наявність дії обставин непереборної сили, внаслідок яких позивачу було завдано майнової шкоди. В задоволенні стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відмовлено з огляду на те, що правовий характер спірних правовідносин полягає в обов'язку відповідача відшкодувати збитки, завдані знищенням вантажу під час перевезення, як наслідку неналежного виконання господарського зобов'язання, а відтак положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.10.2012р., в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, аргументуючи свої доводи, зокрема тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що шкода завдана позивачу є наслідком настання обставин непереборної сили, які не залежали від волі учасників спірних правовідносин. В своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що пожежа, що мала місце 27.11.2010 року, є непереборною обставиною, яка не залежала від волі сторін, вказану обставину не можна було уникнути та попередити її наслідки, вона не виникла з вини жодної із сторін і саме пожежа позбавила відповідача можливості належного виконання умов договору. При цьому зазначає, що пожежа стосовно діяльності відповідача мала зовнішній характер втручання. Поряд з цим, апелянт вказує на те, що саме позивач повинен був довести наявність шкоди та неправомірної поведінки відповідача, а також безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними збитками і розміром відшкодування. На переконання апелянта, позивачем, в порушення вимог ст. 33,34 ГПК України, не доведено наявності вини відповідача у понесених збитках, оскільки не встановлено точної причини виникнення пожежі, а лише зазначено про її ймовірні причини. Крім цього, відповідач в своїй апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що ні Торгово-промислова плата України, ні регіональні торгово-промислові палати не наділені повноваженнями засвідчувати наявність обставин непереборної сили (в тому числі випадки пожежі) в інших випадках ніж у тих, які визначені законом.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. ПАТ "Іскра" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апелянта зводяться до теоретичних пояснень щодо правової природи та законодавчого регулювання обставин форс-мажору і цивільної (господарської) відповідальності без розкриття їх взаємозв'язку із встановленими обставинами справи. Крім цього, вказує на те, що саме до компетенції торгово-промислових палат належить повноваження підтверджувати такі факти, як форс-мажор, а висновок будь-якого іншого органу не є легітимним і не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин, відтак вважає рішення місцевого господарського суду законним та прийнятим з повним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ТК "Євротранс" без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012року.

Приватне підприємство "Кристал" в дане судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечило, причини неявки суду не повідомило, хоча своєчасно та належним чином було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 06363159.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, та приймаючи до уваги пояснення представника позивача, надані у попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012р. у справі № 5015/2745/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ТК"Євротранс" без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. А у відповідності до ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 929 ЦК України).

В ході перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судовою колегією встановлено, що 27.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Іскра" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК"Євротранс" (Експедитор) було укладено Договір № ТРЗ 316/02.08 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні (надалі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта організовувати за участю третьої особи перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні Клієнтом, а Клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду Експедитору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору замовлення на перевезення є невід'ємною частиною даного Договору. Передане по факсу Замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили замовлення на перевезення вантажу № 38-81 від 23.11.2010р. на умовах, викладених у ньому, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного замовлення, яке скріплене підписами та відтисками печаток обох сторін.

Нормою ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

На виконання вказаного замовлення, 25-27 листопада 2010 року Приватне підприємство ''Кристал'' автомобілем RENO ВК 39-42 АА / 057-12 РА здійснювало перевезення вантажу позивача за маршрутом м. Брест -м. Львів. Кількість вантажу, прийнята до перевезення, відповідно до рахунку-фактури продавця № ІЕ-02/07-10/9 від 25.11.2010 року, міжнародної автомобільної товарно-транспортної накладної № 0003357, становить 1 499 коробок загальною вартістю 17 877,85 EUR.

Відповідно до ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору Експедитор відповідає перед Клієнтом за дії третіх осіб, яких він залучив до виконання даного Договору як за свої власні.

Згідно з п. 2.3 Договору Експедитор бере на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі.

Відповідно до умов п. 2.5 Договору, Експедитор зобов'язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщенням вантажу з метою забезпечення безпеки руху та не допускати пошкодження вантажу під час завантаження, розвантаження та транспортування, перевіряти наявність всіх необхідних документів на вантаж, які видаються вантажовідправником. В дорозі суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 27.11.2010 року на об'їзній трасі Луцьк-Ковель, с. Жидичин, виникла пожежа в напівпричіпі номер 05712 РА вантажного автомобіля RENO ВК 3942 АА, що належить ПФ "Кристал", про що інспектором СНПД Ківерцівського РВ ГУМНС України у Волинській області складено Акт про пожежу від 27.11.2010 року. У вказаному Акті зазначено, що ймовірною причиною пожежі, в результаті якої знищено частину вантажу ПАТ "Іскра", є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля (т. 1 а.с.68).

На підставі даного Акту Ківерцівським РВ ГУМНС України у Волинській області складено довідку № 275 від 27.11.2010 року, в якій зазначено про те, що в результаті пожежі вогнем знищено частину вантажу (електролампочки).

6 грудня 2010 року комісією в складі представників ПАТ "Іскра" та представника Приватного підприємства ''Кристал'' складено акт, яким зафіксовано недостачу електроламп після пожежі та часткової втрати вантажу в кількості 522 коробки. Втрата підтверджується також актом митного огляду Волинської митниці від 29.11.2010 року (т.1 а.с. 14, 39).

Зважаючи на порушення відповідачем умов Договору та недоставлення вантажу в повному обсязі, на підставі Акту від 06.12.2010 року, яким зафіксовано кількість недоставленого вантажу, позивач просить стягнути з ТОВ "ТК "Євротранс" 67 138,16 грн. завданих збитків, 4 142,42 грн. втрат від інфляції; 3 443,35 грн. - 3 % річних, нарахованих за період від дати складання акту (з 06.12.2010 р.) по 22.08.2012 року.

Пунктом 2.9 Договору встановлено обов'язок Експедитора негайно подавати Клієнту належним чином оформлені документи про пошкодження, втрату або викрадення вантажу, давати Клієнту пояснення про причини затримки в доставці вантажу.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України.

Статтею 618 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Нормою ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору за шкоду, завдану Клієнту (втрата, недостача, пошкодження, викрадення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного договору Експедитором, останній відповідає перед Клієнтом у розмірі завданої шкоди.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обов'язок збереження вантажу позивача при виконанні замовлення на перевезення № 38-81 від 23.11.2010 року покладається на експедитора -ТОВ "ТК "Євротранс", який, в разі порушення цього обов'язку, повинен нести відповідальність за це, в тому числі у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок пожежі знищено частину вантажу позивача, тобто відбулось порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов цього Договору, якщо воно є наслідком дії непереборної сили, як-от: пожеж, стихійних лих, блокад, війни, страйків, суспільних безладь, заборони експорту або імпорту, інших заборонних актів і дій органів влади і управління, у тому числі в порушення звичних законів мирного часу, або інших незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору. В цьому випадку термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти ці обставини і наслідки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, вказана стаття визначає дві необхідні та достатні ознаки, наявність яких в сукупності дає змогу кваліфікувати певні обставини як непереборну силу -це їх надзвичайність та невідворотність за певних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайним визнається явище, яке перевищує все ординарне. Як правило, такі явища носять стихійний характер, мають велику потужність та руйнівну силу. Непереборною силою є подія, яка є об'єктивно невідворотною, вона не залежить від волі боржника і настає незалежно від вжитих заходів безпеки у сфері тієї чи іншої діяльності. До обставин непереборної сили відносять, як правило стихійні природні явища: землетрус, повінь, шторм, лісова пожежа тощо.

З аналізу наведених вище норм в сукупності з п. 6.1 Договору вбачається, що підставою для звільнення ТОВ "ТК "Євротранс" від відповідальності за допущене ним порушення зобов'язання є його вчинення внаслідок дії обставин непереборної сили, що повинно бути доведено останнім. Поряд з цим, з матеріалів справи, а саме з Акту про пожежу від 27.11.2010 року, вбачається, що ймовірною причиною пожежі, в результаті якої вогнем знищено частину вантажу ПАТ "Іскра", є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля. Така причина виникнення пожежі не дозволяє зробити висновок про наявність дії обставин непереборної сили, оскільки не встановлено самого джерела запалювання, способу його занесення та характеру поширення. Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні достатні підстави виключити вину перевізника у вчиненні дій, внаслідок яких було занесено стороннє джерело запалювання або бездіяльності, внаслідок якої стало можливим таке занесення. Наявність непереборної сили слід вважати доведеною тільки тоді, коли немає підстав навіть для припущення винних дій або бездіяльності з боку перевізника. Звільнення від відповідальності можливе лише за умови виключення вини боржника, що характеризується умислом чи необережністю. З огляду на вказане, покликання апелянта на те, що шкода завдана позивачу є наслідком настання обставин непереборної сили розцінюються судовою колегією як необґрунтовані належними та допустимими доказами у справі.

Поряд з цим, посилання апелянта на неправомочність торгово-промислових палат засвідчувати наявність обставин непереборної сили, судовою колегією розцінюються як голослівні, оскільки самими сторонами в Договорі, а саме в п. 6.2, погоджено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по цьому договору, повинна в найкоротший термін поставити до відома іншу сторону про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору. Дійсним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити підтвердження, що видаються Торгово-промисловою палатою.

Разом з тим, статтею 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено право торгово-промислових палат на проведення експертизи, контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних товарів) і визначення їх вартості.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Згідно з ст. 13 цього ж Закону членами Торгово-промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Нормами ч.2 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено виконання торгово-промисловими палатами інших завдань, визначених їх статутами, а відтак чинним законодавством допускається засвідчення ними обставин непереборної сили.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані належні докази, які б з достовірністю засвідчували настання саме форс-мажорних обставин, зважаючи на законодавчо встановлений принцип презумпції вини особи, яка порушила зобов'язання, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач не довів належними і допустимими доказами відсутність своєї вини та наявність дії обставин непереборної сили, внаслідок яких позивачу було завдано майнової шкоди.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки ( ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі.

Згідно з ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З врахуванням того, що з боку експедитора, в порушення вимог п. 2.9 Договору, жодних документів про пошкодження вантажу не складено, кількість та вартість знищеного вантажу вказані в акті від 06.12.2010 року, а розрахунок понесених збитків, наведений в уточнених позовних вимогах в сумі 67 138,16 грн. не оспорюється відповідачем, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність заявленого позову та стягнення з відповідача вартості збитків, завданих під час перевезення вантажу внаслідок пожежі.

Крім цього, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 142,42 грн. та 3 443,35 грн. -3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зважаючи на те, що правовий характер спірних правовідносин полягає в обов'язку відповідача відшкодувати збитки, заподіяні знищенням вантажу під час перевезення, як наслідку неналежного виконання господарського зобов'язання, відтак положення ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2012 р. у справі № 5015/2745/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортної компанії "Євротранс", м. Львів без номера від 04.10.2012р. - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повну постанову складено 03.12.2012р

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.