Постанова

від 04.12.2012 по справі 5004/1050/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5004/1050/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 30.10.12 р. у справі № 5004/1050/12 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз", м.Сімферополь

до Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк

про стягнення 30 812,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2012р. у справі №5004/1050/12 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" до Приватного підприємства "Арт-Десятка" про стягнення 30812,30грн..

Стягнуто з відповідача на користь позивача 28098,00грн. основного боргу, 2145,62грн. пені, 568,68грн. річних та 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- товар було поставлено не по договору поставки №9945 від 07.11.2011р., оскільки у видаткових накладних №170959 від 29.11.2011р. та №3277 від 19.01.2012р. відсутні посилання на вказаний договір;

- судом першої інстанції безпідставно застосовано положення договору поставки щодо строку виконання зобов'язань покупця по оплаті та нарахування штрафних санкцій у вигляді пені і, відповідно, неправомірно стягнуто 2145,62грн. пені, оскільки строк оплати у накладних не зазначено.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники позивача, відповідача в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" (постачальник) та Приватним підприємством "Арт-Десятка" (покупець) укладено договір поставки №9945 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник у період дії договору, зобов'язується поставляти й передавати у власність покупця, відповідно до його замовлень, будівельні, оздоблювальні й супутні матеріали, господарські товари, освітлювальне встаткування й інструмент (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах, передбачених даним договором (а.с.26-27).

Товар, що є предметом поставки за цим договором, повинен бути поставлений покупцеві за ціною, якості, строках, в асортименті, кількості, погоджених сторонами попередньо в кожному окремому випадку поставки (п.2.1 договору).

Згідно п.2.3 договору датою поставки є дата одержання покупцем товару відповідно до належно оформлених товаросупроводжувальних документів, підписаних сторонами.

У відповідності до п.3.1 договору покупець проводить оплату за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 та 4.2 договору сторони обумовили, що покупець здійснює оплату товару постачальникові в порядку 100% передоплати. Постачальник може поставляти покупцеві товар з умовами оплати, відмінними від зазначених у п.4.1 даного договору (при цьому оплата за поставлений товар повинна здійснюватися покупцем в строк не більше 14 календарних днів від дати, вказаної у накладній).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2011р. (п.12.1 договору).

Відповідно до п.12.2 договору, у випадку відсутності заяв однієї сторони про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він уважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, передбачених даним договором.

В додатку до договору поставки №9945 від 07.11.2011р. сторони погодили зразки печатки відповідача та підписи і паспортні дані представників відповідача, яким надається право на отримання товару (а.с.28).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - шпалери на загальну суму 28098,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковим накладним №170959 від 29.11.2011р. на суму 27474грн., та №3277 від 19.01.2012р. на суму 624грн. (а.с.29-31).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Логістік Парадіз" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ПП "Арт-Десятка" 30812,30грн., з яких 28098,00грн. основного боргу, 568,68грн. 3% річних, 2145,62грн. пені (а.с.3-6).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2012р. позов задоволено (а.с.55-56).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ч.1,6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В позовній заяві ТОВ "Логістік Парадіз" вказує, що поставка товару на суму 28098,00грн. здійснювалася на виконання умов договору №9945 від 07.11.2011р..

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних №170959 від 29.11.2011р. та №3277 від 19.01.2012р., в них відсутнє посилання на договір поставки №9945 від 07.11.2011р..

Однак, здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів встановила, що вони містять підписи й відбитки печаток сторін, та від імені ПП "Арт-Десятка" товар був отриманий Хомич Л.А., яка в додатку до договору вказана в переліку осіб, які уповноважені на отримання товару, що поставляється ТОВ "Логістік Парадіз".

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення сторонами інших договорів поставки, на виконання яких міг бути поставлений вищевказаний товар або будь-які інші докази на спростування факту поставки товару на виконання укладеного сторонами 07.11.2012р. договору поставки №9945.

При цьому, слід зазначити, відповідно до п.12.2 договору він є продовженим до 31.12.2012р., оскільки в матеріалах справи відсутні заяви сторін за договором про його припинення або зміну умов.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

За умовами договору (п.4.2) відповідач зобов'язаний оплатити товар в строк, не більше 14 календарних днів від дати накладної. Таким чином, отриманий згідно накладної №170959 від 29.11.2011р. товар підлягав оплаті до 13.12.2011р., згідно накладної №3277 від 19.01.2012р. - до 02.02.2012р..

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 28098,00грн. й не спростовує його наявність у зазначеному розмірі в апеляційній скарзі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28098,00грн. боргу цілком правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань по видатковій накладній №170959 від 29.11.2011р. за період з 14.12.2011р. по 17.08.2012р. розмір 3% річних становить 560,02грн.; по видатковій накладній №3277 від 19.01.2012р. за період з 03.02.2012р. по 17.08.2012р. - 10,10грн., всього - 570,12грн.. ТОВ "Логістік Парадіз" заявило до стягнення 568,68грн. 3% річних за вказаний період, що є його правом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме заявлена позивачем сума річних підлягає задоволенню.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено п.9.4 договору, у випадку невиконання грошових зобов'язань покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період затримки платежу, від суми підлягаючій оплаті, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем у зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманого згідно накладних №170959 від 29.11.2011р., №3277 від 19.01.2012р. товару, за період з 14.12.2011р. по 13.06.2012р. та за період з 03.02.2012р. по 02.08.2012р., відповідно, колегія суддів дійшла висновку, що вона складає 2148,23грн., однак позивачем було заявлено до стягнення 2145,62грн., а тому, як правильно вказав суд першої інстанції, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що товар було поставлено не за договором поставки №9945 від 07.11.2011р., оскільки у видаткових накладних №170959 від 29.11.2011р. та №3277 від 19.01.2012р. відсутні посилання на нього, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував положення договору поставки щодо строку виконання зобов'язань покупця по оплаті та нарахування штрафних санкцій у вигляді пені і, відповідно, неправомірно стягнув 2145,62грн. пені, спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2012р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2012р. у справі №5004/1050/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк - без задоволення.

2. Справу №5004/1050/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -в наряд.