Постанова

від 01.10.2012 по справі 0870/2027/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року Справа № 0870/2027/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Аверс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0004062302 від 13.10.2011, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 304 474,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 76 118,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0004072302 від 13.10.2011, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 594 900,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 148 725,00 грн., оскільки позивач вважає, що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що вказані податкові повідомлення-рішення було прийнято за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ПП «Промтехбуд-постач» (код ЄДРПОУ 35315990), ПП «Агроторг-опт» (код ЄДРПОУ 35921214) за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року. При проведенні перевірки податковим органом здійснено висновок про порушення позивачем п. 1.32 ст.1, ст. 3, п.5.1, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97 із змінами та доповненнями та занижено податок на прибуток на суму 853 788 грн, а також здійснено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на суму 683032 грн.

Як вибачається з акта перевірки, податківці вважають що позивач у перевіряємий період сформував валові витрати з придбання товарів за нікчемними угодами та по операціях, що здійснені поза межами господарської діяльності. Таке мале місце, на думку податківців по операціях ПП «Аверс» з ПП «Промтехбуд-постач», в результаті чого підприємством було завищено валові витрати та податковий кредит. Висновки податківців щодо нікчемності правочинів між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач» побудовані насамперед на вироку Василівського районного суду Запорізької області від 04.11.2009 року у справі №1-627, відповідно до якого Дерія А.Н. було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, а саме у фіктивному підприємництві, пов'язаному із ПП «Промтехбуд-постач». Однак у вироку суду, на який посилаються податківці, відсутні відомості про те, що операції між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач» не мали місце та носили фіктивний характер. Ці взаємовідносини під час розгляду кримінальної справи не досліджувалися, та, фактично, не має будь-якого встановлено судом факту фіктивності правочинів між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач».

На думку позивача ним не було допущено жодних порушень законодавства з питань оподаткування. Всі господарські операції, що мали місце між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач», підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Всі товари, що було придбано у ПП «Промтехбуд-постач» в подальшому було реалізовано на адресу різних промислових підприємств, що також підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, та надав суду письмові заперечення на позов, в яких, зокрема, зазначив, що позаплановою невиїзною перевіркою ПП «Аверс» з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Промтехбуд-постач» за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р. (акт від 30.09.2011р. №222/23-2/31312556) встановлено, що ПП «Аверс» в порушення вимог податкового законодавства включив до складу валових витрат та податкового кредиту у перевіряємий період суми за нікчемними угодами, що мали місце між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач», та, таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно та у задоволені позову необхідно відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось

Суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ПП «Промтехбуд-постач» (код ЄДРПОУ 35315990), ПП «Агроторг-опт» (код ЄДРПОУ 35921214) за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №222/23-2/31312556 від 30.09.2011 року, яким встановлено, позивачем порушено п. 1.32 ст.1, ст. 3, п.5.1, абзац 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97 (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 853 788 грн., а також встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 683 032 грн..

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0004062302 та №0004072302 від 13 жовтня 2011 року, якими визначені суми податкових зобов'язань позивачу, у тому числі:

- податковим повідомленням - рішенням №0004062302 від 13.10.2011 р. донараховано податок на додану вартість у сумі 304 474,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 76 118,50 грн.;

- податковим повідомленням - рішенням №0004072302 від 13.10.2011 р донараховано податок на прибуток у сумі 594 900,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 148 725,00 грн..

Позивач, скориставшись своїм правом на апеляційне узгодження податкового повідомлення - рішення, подав на вказані податкові повідомлення - рішення до ГНА в Запорізькій області скаргу. 16.12.2011 року ДПА в Запорізькій області прийнято рішення за результатами розгляду первинної скарги №5721/10/25-020, яким у задоволенні скарги позивача відмовлено. В подальшому вищевказані податкові повідомлення - рішення було оскаржено до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 23.01.2012 року у задоволенні скарги позивача також було відмовлено.

Для повного та всебічного дослідження обставин справи необхідною є оцінка правильності висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом при перевірці було зроблено висновок щодо заниження позивачем суми податку на прибуток підприємств, та заниження податок на додану вартість, оскільки при перевірці контрагента ПП «Промтехбуд-постач» встановлено, що відповідно до вироку Василівського районного суду Запорізької області від 24.09.2009 року ПП «Промтехбуд-постач» в період часу з 2008-2009 року займалось фіктивним підприємництвом та гр.Дерія А.Н. притягнуто до кримінальної відповідальності та визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Крім того, оскільки при перевірці перевіряючим не були надані первинні документи бухгалтерської звітності по господарським відносинам позивача з ПП «Промтехбуд-постач», співробітниками податкового органу зроблено вищевказаний висновок та визначено суму податкових зобов'язань.

Як зазначено в акті перевірки, співробітниками позивача на запит ДПІ у Жовтневому районі №570/10/23-1 від 19.01.2011 року про надання документів 26.04.2011 року було отримано відповідь позивача про те, що первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Промтехбуд-постач» вилучені ВБЕЗ УМВС України в Запорізькій області для залучення до кримінальної справи №230804. На запит відповідача від 12.05.2011 року №4890/10/23-1 до УБОП УМВС України в Запорізькій області з проханням надати копії вилучених документів 22.06.2011 року за №90/6-3003 отримано відповідь про те, що вилучені документи долучено до кримінальної справи №230804 та у вересні 2009 року цю кримінальну справу направлено до Василівського районного суду Запорізької області. На запит відповідача від 08.07.2011 року №6794/10/23-1 до Василівського районного суду Запорізької області з проханням повідомити про обставини справи від Василівського районного суду Запорізької області надійшла копія вироку від 04.11.2009 року по справі №1-627 відносно гр.Дерій О.М. за ст.205 ч.2 КК України.

У судовому засіданні представником позивача було надано копію протоколу виїмки від 20.05.2009 року, відповідно до якого усі первинні документи по взаємовідносинах позивача та ПП «Промтехбуд-постач» було вилучено старшим слідчим прокуратури Запорізької області Русановим О.В..

Тобто, у позивача була фактично відсутня можливість надання до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ПП «Промтехбуд-постач», оскільки у нього були вилучені оригінали цієї первинної бухгалтерської документації.

Пунктом 85.9 ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судом, співробітникам відповідача було відомо про вилучення оригіналів первинних документів позивача по взаємовідносинах з ПП «Промтехбуд-постач» правоохоронними органами, однак вони не досліджувалися, їх копії так і не було ними отримано, доступ до них не надавався. За таких обставин посилання відповідача на відсутність документів є необґрунтованим.

У судовому засіданні представником позивача було надано первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини між ПП «Аверс» та ПП «Промтехбуд-постач» та постачання останнім на адресу позивача слюсарних та будівельних інструментів. Суду були надані договір поставки №03/2 від 20.03.2008 року, укладений між позивачем та ПП «Промтехбуд-постач», рахунки на оплату товару, видаткові накладні та податкові накладні на отримання товарів позивачем від ПП «Промтехбуд-постач», банківські виписки, що підтверджують безготівкову оплату за поставлені товари.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із внесеними змінами та доповненнями) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством: фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3); відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (пункт 3 статті 8); підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (пункт 1 статті 9).

Статтею 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1); первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15).

Згідно з п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому Наказом Мінфіна України від 24.05.95р. за № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704: «Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам».

Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ПП «Промтехбуд-постач» повністю відповідають вимогам до них, як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Промтехбуд-постач», відповідно до яких останнє здійснювало постачання слюсарних, будівельних інструментів. При цьому ПП «Промтехбуд-постач» відповідно із п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. „Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями (далі за текстом-Закон №168/97-ВР) мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

ПП «Промтехбуд-постач» мало право надавати позивачу податкові накладні, так як у відповідності із ст.9 Закону ПП «Промтехбуд-постач» на момент здійснення господарських операцій із позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

При реалізації товарів, відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 ПП «Промтехбуд-постач» правомірно виписано та видало податкові накладні позивачу, а підприємство позивача в свою чергу отримало право на податковий кредит по одержаним податковим накладним.

Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ... Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Отже платник податку ПП «Промтехбуд-постач» при виписуванні податкових накладних вже нарахувало для сплати податок зазначений в податковій накладній, а позивач на законних підставах скористувалось правом на податковий кредит.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Податковим органом безпідставно здійснено висновок про порушення позивачем вимог п.5.1., аб. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями) (далі за текстом Закон №334/94-ВР), а саме визначено неправомірність віднесення до складу валових витрат позивача витрат на придбання товарів згідно нікчемного правочину з ПП «Промтехбуд-постач». Зазначені висновки податкового органу повністю суперечать вимогам чинного законодавства, а саме Закону №334/94-ВР.

Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 5.1. Закону №334/94-ВР визначене поняття валових витрат, а саме валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно із 5.2.1. Закону №334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)….

Витрати позивача пов'язані з придбанням у ПП «Промтехбуд-постач» товарів, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності. У судовому засіданні представником позивача було надано первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки про сплату за відвантажений товар) що підтверджують використання товару у власній господарській діяльності, а саме реалізацію цих товарів на адресу різних промислових підприємств.

Тобто між позивачем та ПП «Промтехбуд-постач» мав місце правочин, що підтверджується первинними документами.

Такий правочин є таким, що відповідає вимогам ЦК України. Згідно із п.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків». Діяльність позивача, як однієї із сторін правочину повністю спрямована на набуття цивільних прав. Відповідно із ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підприємство повністю виконало умови договору яким закріплено правочин, та отримало у власність товар. Даний правочин знайшов своє підтвердження у первинній та звітній документації.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому положення ст. ст. 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним.

Враховуючи те, що на момент здійснення операцій ПП «Промтехбуд-постач» мало увесь обсяг цивільної правоздатності, доводи відповідача про нікчемність укладених ним угод з позивачем є безпідставними.

Окрім того, слід враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ПП «Аверс» не має відповідати за допущені з боку його контрагента ПП «Промтехбуд-постач» порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення валових витрат та податкового кредиту по спірним операціям в обліку підприємства.

У вироку Василівського районного суду Запорізької області від 04.11.2009 року у справі №1-627, відповідно до якого Дерія А.Н. було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, а саме у фіктивному підприємництві, пов'язаному із ПП «Промтехбуд-постач», відсутні відомості про те, що операції між позивачем та ПП «Промтехбуд-постач» не мали місце, носили фіктивний характер. Цим судовим рішенням також не визнано недійсними первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Промтехбуд-постач».

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведених норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення ПП «Аверс» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» в результаті чого занижено податок на прибуток, та Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Промтехбуд-постач», а тому необґрунтовано прийняв податкове повідомлення - рішення №0004062302 від 13.10.2011 р., яким донараховано податок на додану вартість у сумі 304 474,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 76 118,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0004072302 від 13.10.2011 р., донараховано податок на прибуток у сумі 594 900,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 148 725,00 грн.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що зміст товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Отже з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентом під час здійснення господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні технічні потужності для здійснення його господарської діяльності.

Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку позивач, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Аверс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя №0004062302 від 13.10.2011 та №0004072302 від 13.10.2011.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства «Аверс» (ЄДРПОУ 31312556) судові витрати по справі у розмірі 2 146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В.Сіпака