Постанова

від 27.11.2012 по справі 11612/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

27 листопада 2012 р. справа № 2а- 11612/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Онопрієнко Л.М.,

представника відповідача - Голяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд :

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001332220 від 11.10.2012 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72371,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 57897,00 грн., штрафні санкції -14474,00 грн.);

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001342220 від 11.10.2012 р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 66582,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 66582,00 грн., штрафні санкції - 0 грн.);

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Дромам'ясо" суму сплаченого судового збору у розмірі 1389,53 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 28.09.2012 р. №2048/2220/36985703 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо" (код ЄДРПОУ 36985703) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Самай-10" (код ЄДРПОУ 37365252) за період з 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р., з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.", відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0001332220 від 11.10.2012 р. та № 0001342220 від 11.10.2012 р.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення № 0001332220 від 11.10.2012 р. та № 0001342220 від 11.10.2012 р. такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо" (далі - ТОВ "Дромам'ясо") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.04.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 7), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 13.04.2010 р. за №32548 (т. 1 а.с. 6), зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.05.2010 р. № 100282193 (т. 1 а.с. 9).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фахівцями ДПІ у Московському районі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо" (код ЄДРПОУ 36985703) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Самай-10" (код ЄДРПОУ 37365252) за період з 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р., з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. За результатами перевірки був складений акт від 28.09.2012 р. №2048/2220/36985703 (т. 1 а.с. 10-24).

В акті перевірки встановлено порушення:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, занижено та підлягає сплаті до бюджету податок на прибуток на загальну суму 66582,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 36317,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 30265,00 грн.;

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, занижено та підлягає сплаті до бюджету податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф»за період з 01.06.2011 р. по 30.10.2011 р. на загальну суму 57897,00 грн., в тому числі: за вересень 2011 року на суму 31580,00 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 26317,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 11.10.2012 р. ДПІ у Московському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001332220, яким ТОВ "Дромам'ясо" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72371,00 грн., з яких за основним платежем -57897,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -14474,00 грн. (т. 1 а.с. 25), та податкове повідомлення-рішення № 0001342220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 66582,00 грн. (а.с. 26).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про порушення контрагентом позивача ПП «Баварія-Ф»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ у Московському районі було покладено відомості акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22.12.2011 р. №2497/23-30/31635757 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія-Ф»(код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, жовтень 2011 року».

Аналізом податкової звітності з ПДВ за вересень, жовтень 2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлено, що ПП «Баварія-Ф»сформувало податкові зобов'язання у вересні 2011 року на загальну суму 5 280 258,00 грн., у жовтні 2011 року -на загальну суму 2 933 106,00 грн., які виникли у зв'язку з веденням господарської діяльності з сумнівними контрагентами: ПП «СУЗІР'Я»АЛЬПІОНН», ПП «ТАЛЛІОН», ПП «КОСМОЛЕДО».

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлено, що директор ПП «Баварія-Ф»не зміг надати пояснень стосовно фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Згідно висновку від 14.12.2011 р. №4, встановлені обставини, як свідчать, що у вересні, жовтні 2011 року господарська діяльність ПП «Баварія-Ф»має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутні основні фонди, у т.ч. транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів), платник не знаходиться за місцезнаходженням, був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений ТОВ "Дромам'ясо" з ПП «Баварія-Ф», який виконувався в тому числі у вересні та жовтні 2011 року по придбанню продукції, є нікчемним.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Баварія-Ф».

Між ТОВ "Дромам'ясо" (Покупець) та ПП «Баварія-Ф»(Постачальник) 01.09.2011 р. було укладено договір поставки №1/09-11, згідно якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність м'ясопродукцію (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору. Найменування і кількість Товару погоджуються сторонами в заявках і вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (т. 1 а.с. 30).

Матеріали справи містять: видаткові накладні (т. 1 а.с. 31-38), банківські виписки (т. 1 а.с. 47-52). ПП «Баварія-Ф»було виписано ТОВ "Дромам'ясо" податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року (т. 1 а.с. 39-46).

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 вказаного договору поставки, Постачальник гарантує Покупцю відповідність якості поставленого ним Товару державним стандартам і технічним умовам, що підтверджується сертифікатом якості та іншими документами.

Позивачем не надано сертифікати виробника, ветеринарні свідоцтва на підтвердження якості товару.

Згідно наданих суду пояснень представника позивача на підтвердження власної правової позиції та наданих документів щодо подальшої реалізації товару, придбаного позивачем у ПП «Баварія-Ф»(т. 1 а.с. 77-249, т. 2 а.с. 1-21), судом встановлено, що вся придбана у ПП «Баварія-Ф»м'ясопродукція була отримана фактично перевізником, зберігалась власними засобами перевізника, який знаходив покупця продукції та здійснював поставку продукції до покупця за документами ТОВ "Дромам'ясо". Отже, отримана продукція зберігалась до декількох діб на складах перевізника, та в повному обсязі в подальшому продавалась покупцям. Зведена таблиця щодо отриманої та проданої продукції знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 76).

Судом встановлено, що відповідно до видаткових та податкових накладних позивачем, серед іншого, було реалізовано м'ясо яловичина на 2049,032 кг більше, ніж було отримано від ПП «Баварія-Ф», згідно виписаних позивачу накладних, зазначений товар у ПП «Баварія-Ф»не придбавався ( т. 1 а.с. 39-46).

Дослідивши надані суду податкові накладні, виписані позивачу ПП «Баварія-Ф»та податкові накладні, виписані позивачем іншим контрагентам за відповідними договорами поставки з метою подальшої реалізації товару, суд зазначає, що товар, отриманий позивачем від ПП «Баварія-Ф», був реалізований іншим контрагентам не одразу, а за спливом декількох днів, тому придбаний у ПП «Баварія-Ф»товар потребував спеціальних умов та приміщень для його зберігання. Спеціальні умови, а саме холодильні та морозильні камери, здатні зберігати декілька тон різних найменувань продукції, в даному випадку повинні бути в наявності як у ПП «Баварія-Ф»(постачальник), так і у перевізника.

Позивачем не надано документи, що засвідчують фактичне отримання та зберігання товару, а саме акти приймання-передачі товару, складські квитанції, наявність відповідних приміщень для зберігання товару, документи, що засвідчують умови зберігання товару терміном до декількох діб.

Також, підпунктом 10.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, передбачено, що місце фактичної здачі- приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Дослідивши укладений позивачем з ПП «Баварія-Ф»договір поставки від 01.09.2011 р., суд зазначає, що у вказаному договорі не зазначено місце фактичної здачі- приймання вантажу.

Крім того, судом встановлено, що товар м'ясо яловичина був придбаний у ПП «Баварія-Ф»за ціною: 28,75 грн. за 1 кг (т. 1 а.с. 41), 28,80 грн. за 1 кг (т. 1 а.с. 42), 28,00 грн. за 1 кг (т. 1 а.с. 46), 29,00 грн. за 1 кг (т. 1 а.с. 43, 44, 45).

Згідно наданих документів, подальша реалізація здійснювалась позивачем за ціною 27,92 грн. за 1 кг (т. 1 а.с. 131, 132, 134, 135, 137, 138, 140, 141, 143, 144, 146, 147, 149, 150).

Таким чином, надані документи свідчать, що реалізація даного товару здійснювалась системно за ціною нижчою, ніж вартість придбання.

Занижена вартість реалізації неможлива також з урахуванням витрат на перевезення від ПП «Баварія-Ф», розвантажувальні роботи, зберігання товару, та подальше перевезення до покупців товару.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції, та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає наступне. Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В розумінні п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно п. 4.1 вказаного договору поставки від 01.09.2011 р., Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю Товар за свій рахунок на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2000): погрузка здійснюється постачальником за власні кошти транспортними засобами, наданими Покупцем.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20 лютого 1998 року (далі -Правила №363), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовники. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до п. 1 Правил №363 товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Також, згідно п.п. 25.7.3 п. 25.7 Правил №363 вантажовідправник зобов'язаний подавати для перевезення в рухомому складі м'ясо тушами та напівтушами - без тари, а субпродукти та м'ясні напівфабрикати - в затареному вигляді з температурою, що зазначена в додатку 17 цих Правил, відмічати в товарно-транспортній накладній температуру вантажу, який подається для перевезення, а також забезпечувати рухомий склад додатковим джерелом холоду (сухий лід).

Відсутність оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Позивачем не надано суду жодних товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт переміщення товару від ПП «Баварія-Ф»до позивача чи до перевізника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за відсутності товарно-транспортних накладних неможливо встановити факт перевезення товару від постачальника до покупця, неможливо встановити дату та місце отримання товару, прізвища посадових осіб, транспортний засіб, якими товар було отримано та перевезено, умови перевезення, що в свою чергу свідчить про фіктивність господарської операції.

Підпунктом 25.7 Правил №363 передбачено умови міських перевезень м'яса, субпродуктів та м'ясних напівфабрикатів.

Згідно п.п. 25.7.4 Правил №363 перевезення м'яса, субпродуктів та м'ясних напівфабрикатів здійснюється в авторефрижераторах, ізотермічних автомобілях-фургонах. Перевізники виконують вибір рухомого складу для перевезення м'яса, субпродуктів та м'ясних напівфабрикатів в залежності від температури зовнішнього повітря та тривалості перевезення.

Позивач не надав суду відомостей, якими саме транспортними засобами здійснювалось перевезення товару, де товар зберігався та умови його зберігання.

Отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента - постачальника ПП «Баварія-Ф»до підприємства -покупця ТОВ "Дромам'ясо" та перевізника, наявність складських приміщень з належними умовами зберігання у перевізника та продавця ПП «Баварія-Ф» .

Таким чином, товар не міг бути перевезений від постачальника до покупця згідно договору поставки від 01.09.2011 р. №1/09-11, укладеного ТОВ "Дромам'ясо" з ПП «Баварія-Ф».

Отже, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця, товарно-транспортні накладні, ветеринарні сертифікати на підтвердження якості товару, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують умови зберігання товару терміном до декількох діб перевізником та продавцем, інші документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару перевізником, що свідчить про неможливість здійснення перевезення та зберігання товару.

Суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, ТОВ "Дромам'ясо" під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Баварія-Ф» , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне укладання договору, виконання умов договору в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 11.10.2012 р. № 0001332220 та № 0001342220 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам'ясо" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 30.11.2012 р.

Суддя Сагайдак В.В.