Постанова

від 26.05.2010 по справі 2а-2554/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-2554/10/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  26 травня 2010 року          16:35                      № 2а-2554/10/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу За позовом     Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь ЛТД» про                  стягнення заборгованості в сумі 39 060, 57 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва (надалі УПФ у Голосіївському районі м. Києва, позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь ЛТД»(надалі ТОВ «Укрполь ЛТД», відповідач) 39 060, 57 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 39 060, 57 грн. у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, відповідачем не сплачена, заявник просить стягнути її у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року по даній справі було відкрито провадження і призначено судовий розгляд на 19 квітня 2010 року. В судове засідання 19 квітня 2010 року представники відповідача не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце слухання по справі. Заперечень та клопотань зі сторони відповідача подано не було. Вислухавши в засіданні позицію позивача, судом було оголошено про відкладення розгляду справи. В наступне засідання, призначене на 26 травня 2010 року, з'явився представник позивача. Відповідач був  належним чином повідомлені про слухання по справі, проте не з'явилися знову. Жодних матеріалів також подано не було. Суд, зважаючи на систематичну неявку представників відповідача, прийняв рішення проводити розгляд справи за їх відсутності. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, надані в засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Укрполь ЛТД»згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 211004 зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.12.1993р., код ЄДРПОУ 01295687 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування  відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових  внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду. Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці". Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Спеціалістами УПФ України в Голосіївському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  період з 01.05.2009 р. по 01.02.2010 р. За результатами перевірки управлінням Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва був складений акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у якому зазначено, що сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків відповідача станом на 01.02.2010 р. становить 39 060,57 грн. Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 07.09.2003 (надалі –Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду. Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України. Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. У статті 18  Закону зазначається, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ст. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. В даному випадку орган Пенсійного фонду виступає як «суб'єкт владних повноважень»при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а саме: здійснює функції контролю за сплатою сум, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії. Як визначено у ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку. Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 39 060, 57 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України –відповідача, вимогами про сплату боргу, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь ЛТД»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, код ЄДРПОУ 01295687) на користь Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (03150, м. Київ, вул. Горького, 70, р/р 256093122601 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869454) 39 060, 57 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістдесят гривень 57 копійок) заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров