Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2-а-3413/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2-а-3413/10/1570

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача Бендерука О.М. та представника відповідача Єлістратова К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Базальт»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (раніше Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року МПП «Базальт»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0000902301/0, № 0000892301/0 та № 0020791701/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 28 січня по 09 лютого 2010 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку МПП «Базальт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 19 лютого 2010 року за № 423/23/20923474, яким встановлено порушення позивачем п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року на 381461 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.1 та п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 305169 грн.. В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 750 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0000892301/0, № 0000902301/0 та № 0020791701/0, якими МПП «Базальт»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 381461 грн. та в сумі 190731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 305169 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152585 грн., а також визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 750 грн. та штрафні санкції в сумі 1500 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення МПП «Базальт»вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року позовні вимоги МПП «Базальт»задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 01 березня 2010 року № 0000902301/0 та № 0000892301/0. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, виконуючий обов'язки начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом в порушення ч. 4 ст. 72 КАС України не дано належної оцінки постанові Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 березня 2010 року, якою встановлено вину головного бухгалтера підприємства-позивача в порушенні вимог п. п. 7.2.1 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 січня по 09 лютого 2010 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку МПП «Базальт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 лютого 2010 року за № 423/23/20923474, яким встановлено порушення позивачем п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року на 381461 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 305169 грн..

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 750 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0000892301/0, № 0000902301/0 та № 0020791701/0, якими МПП «Базальт»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 381461 грн. та в сумі 190731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 305169 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152585 грн., а також визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 750 грн. та штрафні санкції в сумі 1500 грн..

В частині відмови у задоволенні позовних вимог МПП «Базальт»щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0020791701/0 постанову суду першої інстанції не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги МПП «Базальт» в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0000892301/0 та № 0000902301/0, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість товарів на загальну суму 381461 грн., придбаних у постачальників ТОВ «Компані стріт» та ТОВ «Фортуна фьючер 2007», а також правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 305169 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних позивачем у названих підприємств.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності МПП «Базальт», серед іншого, є виконання ремонтних робіт шляхів та їх обслуговування.

Позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди поставки з ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «Фортуна фьючер 2007».

Витрати на загальну суму 381461 грн., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою товару за угодами поставки, віднесено МПП «Базальт»до складу валових витрат.

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області зроблено висновок, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості товарів, придбаних у постачальників ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «Фортуна фьючер 2007», оскільки видаткові накладні виписані вказаними підприємствами не мають юридичної сили та не повинні використовуватись в бухгалтерському та податковому обліках. В обґрунтування висновку щодо недійсності видаткових накладних відповідач посилається на порушення контрагентами положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в яких визначено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, податковим органом встановлено, що у видаткових накладних, виданих МПП «Базальт»підприємством ТОВ «Фортуна фьючер 2007»вказано код ЄДРПОУ 35502330, який згідно даних АРМ «ЦБД ДПА України»належить ТОВ «Грандіс», а в накладних, виданих ТОВ «Компані стріт», вказано код ЄДРПОУ 35566499, який згідно даних АРМ «ЦБД ДПА України»належить ТОВ «Овімекс».

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновки акта перевірки не підтверджуються встановленими судом обставинами справи, і, крім того, видаткові та податкові накладні, видані вказаними підприємствами, повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення

Пунктом 2.15 Положення встановлено обов'язок працівників, що ведуть бухгалтерський облік, перевіряти первинні документи на предмет обов'язкових реквізитів та відповідності господарської операції чинному законодавству, логічної ув'язки окремих показників.

Як встановлено матеріалами справи, контрагента МПП «Базальт»- ТОВ «Фортуна фьючер 2007»(код ЄДРПОУ 35502330) було зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 жовтня 2007 року, місцезнаходження юридичної особи: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 18; підприємство було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100077909 серії НБ № 391382 від 19 листопада 2007 року.

Контрагента МПП «Базальт»- ТОВ «Компані стріт»(код ЄДРПОУ 35566499) було зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 03 грудня 2007 року, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32 г, кв. 245, підприємство було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100084606 серії НБ № 034574 від 20 грудня 2007 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції, що не оспорюється податковим органом, оглянуто реєстраційні справи ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «Фортуна фьючер 2007», згідно яких перереєстрації назв підприємств з ТОВ «Компані стріт»на ТОВ «Овімекс»та з ТОВ «Фортуна фьючер 2007»на ТОВ «Грандіс»відбулися після виписки видаткових накладних цими контрагентами МПП «Базальт»за укладеними угодами. Тобто, на момент складання первинних документів вказані контрагенти мали саме такі назви, які зазначені в документах первинної документації, а саме ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт».

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що витрати за угодами поставки з ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт»включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів, а саме договорів поставки, податкових та видаткових накладних, оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не ставиться під сумнів товарність операцій за спірними угодами.

Подальші зміни в реєстраційних справах підприємств не можуть впливати на законність виданих раніше документів.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавці товарів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за можливу несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про правомірність включення до складу валових витрат позивача витрат за названими вище угодами поставки з ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт»є правильним.

Не ґрунтується на чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавстві і висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем п. п. 7.2.1 та 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з віднесенням останнім до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 305169 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт».

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень-вересень 2008 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, як зазначено вище, податковим органом не ставиться під сумнів товарність операцій за спірними угодами.

Зміни в реєстраційних справах підприємств-контрагентів, що мали місце після видачі податкових накладних, не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких підприємств до їх перереєстрації, та не позбавили правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Фортуна фьючер 2007»та ТОВ «Компані стріт»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень-вересень 2008 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до МПП «Базальт»штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання сторони відповідача на ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої вона ухвалена, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини не можуть адміністративним судом визнаватися заздалегідь встановленими і безумовно ним прийматися, а тому вони потребують окремого доведення при розгляді справи за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, у даній конкретній справі доказове значення постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 березня 2010 року у справі № 3-658/10 про адміністративне правопорушення зводиться до того, що вона підтверджує лише факт наявності в діях головного бухгалтера МПП «Базальт»ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України, що виявилося в неподанні або несвоєчасному поданні посадовою особою підприємства платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Проте, вказаною постановою не встановлено факт порушення МПП «Базальт»п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, та п. п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 19 листопада2012 року.

Головуючий:

Судді: