Рішення

від 26.11.2012 по справі 21/5007/1101/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" листопада 2012 р. Справа № 21/5007/1101/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Вірьовкін О.І. - довіреність від 17.09.12р.; Барановський Б.О. - директор (паспорт ВН 916444 від 02.01.01р.);

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого приватного підприємства "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (м.Новоград-Волинськ, Житомирська область)

до Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (м.Новоград-Волинський)

про визнання права власності на об'єкт нерухомості

Позивачем подано до суду позов про визнання за ним права власності на будівлі, які розташовані за адресою: 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1 та які складаються з двох приміщень: - офісу з магазином та житловим приміщенням площею забудови 284,60кв.м.; - виробничого приміщення площею забудови 1483,28 кв.м.

Представники позивача в судовому засіданні подали заяву про уточнення позовних вимог від 26.11.12р. (а.с. 45, т.2), яка була прийнята судом, згідно якої, виходячи з наведеного у позовній заяви обґрунтування, привели у відповідність до останнього предмет позову. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 26.11.12р. Крім того, в судовому засіданні подали клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Зазначене клопотання судом задоволено (а.с. 46-55, т.2).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40, т.2). Згідно клопотань від 11.10.12р. та від 08.11.12р. (а.с . 49, 124, т.1), відповідач просив суд слухати справу у відсутності представника виконавчого комітету міської ради. Також повідомляє, що не володіє інформацією щодо можливого порушення прав інших осіб у випадку задоволення позовних вимог.

Представник Головного управління будівництва та архітектури Житомирської облдержадміністрації, який викликався в порядку ст. 30 ГПК України, в судове засідання не з'явився. 21.11.12р. на адресу господарського суду від Головного управління будівництва та архітектури Житомирської обласної державної адміністрації надійшов лист за №05-1512 від 19.11.12р. (а.с. 42, т.2), згідно якого останнє, на виконання вимог ухвали суду повідомляє, що відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або землекористувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Вказує, що до містобудівної документації, зокрема, місцевого рівня, належать генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території (статті 16-19 Закону). Зазначає, що територія, на якій знаходиться будівля по вул. Вокзальній, 1 у м. Новоград-Волинському, відповідно до генерального плану міста відноситься до територій комунально-складських підприємств, а планом зонування уточнена як зона виробничих підприємств ІV-V класів шкідливості (санітарно-захисна зона 50-100 м), що є обґрунтованим для прийняття рішення щодо розміщення, або оформлення правовстановлюючих документів на вищезазначену будівлю з існуючим функціональним призначенням, тобто, для обслуговування виробничих та адміністративних приміщень МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" у порядку, визначеному діючим законодавством України. Зауважує, що питання узаконення самовільно проведеного будівництва регулюється нормативно-правовими актами, які відносяться до сфери діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, інспекції Держархбудконтролю у Житомирській області. У зв'язку з викладеним, Головне управління будівництва та архітектури просить наступне засідання суду по даній справі проводити без його представника.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, 10 січня 2001 року між ВАТ "Укрволгатехсервіс" (продавець) та Малим приватним підприємством "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майна №1/10а (далі - Договір (а.с. 7-9, т.1)), за умовами якого продавець продає, а покупець купує станцію технічного обслуговування автомобілів (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.2. наданого позивачем Договору, СТО знаходиться на земельній ділянці площею 0,3871 га за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1.

У відповідності до п. 2.3. Договору, до складу майна СТО, що відчужується за даним Договором входять, зокрема, будівлі, які перелічені в додатку №1, який за фактом його підписання є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 2.4.1. Договору), а саме: будівля адміністративно-побутового корпусу та будівля виробничого корпусу, вартістю 46840,80грн., в тому числі ПДВ, що становить 7806,80грн. (а.с.98, т.1).

Продавець, за фактом надходження на свій розрахунковий рахунок повної суми оплати вартості СТО, передає покупцеві СТО, що є предметом купівлі продажу. Право власності на СТО переходить до покупця після підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі СТО (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, продавець з передачею СТО передає покупцеві право користування земельною ділянкою, яка вказана в п. 2.2. цього Договору.

07.03.2001 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі матеріальних цінностей, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв матеріальні цінності згідно з Договором від 10.01.01р. №1/10а, які знаходяться в м. Новоград-Волинському по вул. Вокзальній, 1 (а.с. 10, т.1).

Для обслуговування вищевказаних приміщень, між Новоград-Волинською міською радою (орендодавець, відповідач) та МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (орендар, позивач) укладено попередній Договір оренди землі №43 від 18.04.12р., за умовами якого позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку на вул. Вокзальна, 1 загальною площею 0,4046 га (а.с. 13-15, т.1).

Позивач у своїх письмових поясненнях (а.с. 1, т.2) зазначив, що вказаний договір був укладений згідно ст. 635 ЦК України, і діє до оформлення технічної документації на земельну ділянку та укладення основного договору оренди. На сьогоднішній день МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, яка буде передана до земельного відділу для оформлення купівлі-продажу даної земельної ділянки, після реєстрації БТІ права власності на приміщення.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що на даний час приміщення є об'єктом завершеного будівництва, про що свідчить проведена Новоград-Волинським БТІ у 2004 році технічна інвентаризація об'єктів будівництва та виданий Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Житомирагропоект" паспорт на об'єкт завершеного будівництва, і, відповідно, приміщення відповідають державним та будівельним нормам та придатні для використання за цільовим призначенням. Зазначає, що завершення будівництва здійснювалось за його власні кошти.

Вказує, що підставою звернення до суду стало те, що МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" не може зареєструвати право власності на вказані приміщеннями, оскільки договір купівлі-продажу майна від 10.01.01р. №1/10 не був посвідчений нотаріально, так як купівля-продаж об'єктів самочинного будівництва не посвідчується нотаріально.

В судовому засіданні представник позивача в усному порядку пояснив, що спірне майно і на момент передачі його позивачу за актом приймання-передачі являлося самочинним будівництвом, оскільки документи на нього відсутні.

Посилаючись на ст.ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.11.12р. (а.с. 45, т.2), просить визнати право власності за МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" на самочинно збудовані будівлі, які розташовані за адресою 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1, та складаються з приміщень: - приміщення1 (офіс з магазином та житловим приміщенням, площа забудови 284,60м.кв., балансова вартість 40235,00грн.); - приміщення 2 (виробничі приміщення, площа забудови 1483,28м.кв., балансова вартість 26611,00грн). Загальна вартість приміщень складає 66846,00грн.).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що з метою передачі позивачу станції технічного обслуговування автомобілів (у тому числі спірного майна), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,3871 за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1 ВАТ "Укрволгатехсервіс" та МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" вчинялися дії, спрямовані на укладення договору купівлі-продажу від 10.01.01р. №1/10а (а.с. 7-9, т.1). Умови договору №1/10-а від 01.01.01р. було викладено у письмовій формі, але нотаріально посвідчено не було.

Слід зазначити, що об'єкт незавершеного будівництва також є об'єктом нерухомості, на який поширюються вимоги, зокрема, статей 182, 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріально посвідчення та державної реєстрації договору відчуження такого об'єкта.

Оскільки, при укладенні договору №1/10-а від 01.01.01р. сторонами вимоги щодо його нотаріального посвідчення не дотримані, що унеможливило державну реєстрацію вказаного договору, останній є неукладеним.

Вказані факти не заперечуються позивачем, та, за поясненнями його представника, призвели до необхідності звернення з даним позовом до суду, оскільки рішенням реєстратора КП "Новоград-Волинське МБТІ" Житомирської обласної ради було відмовлено МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" у рєстрації прав власності на нерухоме майно, так як договір нотаріально не посвідчений та не надано правовстановлюючих документів попереднього власника. Зазначені обставини підтверджуються, наявним у матеріалах справи листом Новоград-Волинської міської ради №9/3055 від 26.10.12р., з якого також вбачається факт звернення позивача до останньої з заявою про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості, та з рішення реєстратора від 20.05.09р. №99 (а.с. 108,112,113, т.1). Крім того, представник позивача в усному порядку вказав, що будь-які документи щодо здійснення будівництва об'єкта нерухомості, з приводу визнання права власності на який подано позов, у позивача відсутні.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що майно було передане за актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2001р. і перебуває у володінні та користуванні позивача з моменту передачі по дату вирішення спору, визначену актом вартість майна було сплачено МПП "Новоград-Волинськволгатехсервіс" у повному обсязі (а.с.133-150, т.1).

Водночас судом було встановлено, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.10.12р. стан юридичної особи ВАТ "Укрволгатехсервіс" - припинено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано подано позов про визнання за ним права власності саме на самочинно збудовані будівлі.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України, сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Водночас частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише при наявній сукупності наступних умов: - особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно; - при відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки; - при умові дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням; - якщо визнання права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно не порушує прав інших осіб.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 02.08.2006 року позивачем з Новоград-Волинською міською радою було укладено Договір оренди землі від 02.08.06р. (а.с. 64-67, т.1), згідно якого остання надала в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4046 га, що знаходиться на вул. Вокзальна, 1 в м. Новоград-Волинському.

Після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди, 18.04.12р. між сторонами було укладено Попередній Договір оренди землі №43 від 18.04.12р. (а.с. 13-15). Вказаний договір містить всі істотні умови договору оренди, докази його виконання сторонами надано до справи (а.с.47-54, т.2).

Також з предоставлених позивачем документів, а саме з Попереднього Договору оренди землі №43 та Витягу з Рішення Новоград-Волинської міської ради "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин (а.с. 13, т.1, а.с. 55, т.2), вбачаються наміри сторін по справі щодо продовження права позивача на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості.

Слід зазначити, що вищенаведені обставини та наявні в матеріалах справи листи відповідача свідчать про відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки щодо визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Документи, які б підтверджували, що вказане майно порушує права інших осіб, або те, що земельна ділянка використовується не за її цільовим призначенням, в матеріалах справи відсутні.

Також наданими позивачем документами підтверджено, що за його заявою від 05.07.12р., ДКПВІ "Житомирагропроект", було виготовлено паспорти на вищевказані об'єкти нерухомості. Зокрема, на об'єкт офіс з магазином та житловими приміщеннями виготовлено паспорт №1 технічного стану будівлі, згідно якого рік забудови - 1996, площа забудови 284,60кв.м., балансова вартість - 40235грн. Генпроектувальник та генпідрядник, що здійснював будівництво - ВАТ "Укрволгатехсервіс". На виробничі приміщення виготовлено Паспорт №2 технічного стану будівлі, з якого вбачається, що рік забудови вказаного об'єкту - 1934 (в осях 1-3, А-Б) 1980...1995 - інші приміщення; площа забудови - 1483,28м.кв.., балансова вартість 26611,00грн. Генпроектувальник та генпідрядник, що здійснював будівництво - ВАТ "Укрволгатехсервіс". Згідно письмових пояснень ДКПВІ "Житомирагропроект", документація по паспортизації об'єктів розроблена у відповідності з діючими нормативними документами та державними стандартами (а.с.122,т.1).

Крім того, матеріали справи містять протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.06.09р., висновок щодо комплексного містобудівного погодження від 24.07.09р., експертний висновок протипожежного стану об'єкта від 29.05.09р., висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.06.09р. (а.с. 129-132, т.1).

Водночас слід зазначити, що згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена необхідність в подальшому, після визнання в судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку.

За вказаних обставин, зокрема, зважаючи на приписи п.10 Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, виконання якої є обов'язковим для власника об'єкта самочинного будівництва та яка гарантує прийняття в експлуатацію цього об'єкта з обов'язковим дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил при будівництві об'єктів нерухомості, суд не вбачає перешкод для задоволення викладених у позовній заяві вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується наявними у справі документами, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір", останній в сумі 43,50грн. підлягає поверненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 вказаного Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Малим приватним підприємством "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, буд.1, код 31185002) на самочинно збудовані будівлі, які розташовані за адресою 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1 та складаються з двох приміщень: приміщення1 - офіс з магазином та житловими приміщеннями площею забудови 284,60кв.м., балансова вартість 40235,00грн.; приміщення 2 - виробничі приміщення площею забудови 1483,28 кв.м., балансова вартість 26611,00грн.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 16, код 04053571)

на користь Малого приватного підприємства "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, буд. 1, код 31185002) - 1609,50грн. судового збору.

4. Повернути Малому приватному підприємству "Новоград-Волинськволгатехсервіс" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, буд.1, код 31185002) з Державного бюджету 43,50грн. судового збору, надміру сплаченого згідно платіжного доручення №173 від 24.09.12р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).