Рішення

від 04.12.2012 по справі 2/5007/1233/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 2/5007/1233/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 38675,56 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.11.12, просить суд стягнути з відповідача 43565,68 грн., з яких: 40168,04 грн. - основний борг, 2686,22 грн. - пеня та 711,42 грн. - 3% річних.

28.11.12 до суду надійшла заява в якій позивач повідомляє про те, що позовні вимоги підтримує та просить розгляднути справу за відсутності його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

В судовосму засіданні, яке відбулося 20.11.12, суд оглянув оригінали документів на яких грунтуються позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Бренд-Сервіс" (покупець/відповідач) був укладений договір №3 за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а той в свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77011,86 грн., що підтверджується накладними №6020 від 29.02.11 на суму 23127,42 грн., №6795 від 18.01.12 на суму 12342,42грн., №7550 від 31.01.12 на суму 4879,44грн., №7553 від 31.01.12 на суму 4578,24грн., №7558 від 31.01.12 на суму 3230,04грн., №7554 від 31.01.12 на суму 2549,76грн., №7692 від 31.01.12 на суму 4938,06грн., №7555 від 31.01.12 на суму 4859,04грн., №7556 від 31.01.12 на суму 4865,52грн., №7557 від 31.01.12 на суму 4681,92грн., №7691 від 31.01.12 на суму 4969,86грн., №8649 від 21.02.12 на суму 1990,14грн.

Згідно накладних на поставку товару з боку покупця товар прийняв Деркач К.М.

У Додатковій угоді від 01.09.11 до договору №3, покупець визначив уповноважену особу на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", якою є - Деркач К.М. (а.с.13).

Крім того, на виконання умов договору №3 позивач поставив відповідачу товар за накладними №220048408 від 07.10.11 на суму 1769,22грн., №220048852 від 13.10.11 на суму 1277,16грн., №220049468 від 20.10.11 на суму 3463,38грн. всього на суму 6509,76 грн., який з боку відповідача отримали Кшеніна О.М. та Волощук Т.В. (а.с.39-41).

У Додатковій угоді від 11.10.11 до договору №3, покупець визначив уповноважену особу на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", якими є - Кшеніна О.М., Бурковська Т.Н., Волощук Т.В. (а.с.42).

Згідно п.5.2 договору, остаточний термін оплати отриманої партії товару складає 30 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Позивач у позовній заяві зазначив, що покупець повернув частину товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 40168,04грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 40168,04 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 2686,22 грн.(а.с.3-5).

При цьому, як вбачається з розрахунку, пеня нарахована за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань лише по накладних №6020 від 29.02.11 на суму 23127,42 грн., №6795 від 18.01.12 на суму 12342,42грн.,№7550 від 31.01.12 на суму 4879,44грн., №7553 від 31.01.12 на суму 4578,24грн., №7558 від 31.01.12 на суму 3230,04грн., №7554 від 31.01.12 на суму 2549,76грн., №7692 від 31.01.12 на суму 4938,06грн., №7555 від 31.01.12 на суму 4859,04грн., №7556 від 31.01.12 на суму 4865,52грн., №7557 від 31.01.12 на суму 4681,92грн., №7691 від 31.01.12 на суму 4969,86грн., №8649 від 21.02.12 на суму 1990,14грн.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору, сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована по кожній накладній окремо з урахуванням обмеження строку нарахування пені в шість місяців, відстрочки розрахунку за отриманий товар на строк у 30 днів та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 711,42грн. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014,м.Житомир, вул.Київська,6; код 36430420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (01135,м.Київ,Шевченківський район, вул.В'ячеслава Чорновола,12;код 37310549) - 40168,04грн. боргу, 2686,22грн. пені, 711,42грн. 3% річних, 1609,50грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (рек. )

3-відповідачу (рек. )