Рішення

від 04.12.2012 по справі 5010/1334/2012-17/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р. Справа № 5010/1334/2012-17/86

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76007;

до відповідача: Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39", вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 17898 грн. 22 коп., з яких 13183 грн. 28 коп. основного боргу, 4266 грн. 73 коп. пені, 448 грн. 21 коп. 3% річних.

Представники сторін:

Від позивача: Терлецька М. Б. - юрисконсульт, (довіреність №341-2/12 від 27.11.12)

Від відповідача: представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ: Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подано позов до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" про стягнення 17898 грн. 22 коп., з яких 13183 грн. 28 коп. основного боргу, 4266 грн. 73 коп. пені, 448 грн. 21 коп. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання (вх. № 8095/2012-свх від 04.12.12) в якому просить припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13183 грн. 28 коп. в зв'язку зі сплатою відповідачем.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Органом самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" укладено договір про постачання теплової енергії №66 від 23.10.07.

У відповідності до п. 1.1 договору, позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за тарифами, в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 2.1. договору, енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води).

Порядок розрахунків між сторонами передбачено Розділом 7 договору.

Розрахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно тарифів встановлених п. 7.1. договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Сума передоплати за енергію визначається у відповідності з очікуваним її споживанням в наступному розрахунковому періоді і становить не менше 80 % місячної вартості. Оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в рахунках: а) з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури; б) з платежів передоплати з 1 по 5 числа поточного розрахункового періоду (п.п. 7.2., 7.3., 7.4.).

На виконання умов договору, позивач в період з 01.11.11 по 20.10.12 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 13183 грн. 28 коп., що підтверджується реєстрами рахунків та податкових накладних за даний період, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В порушення зазначених умов, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за використану теплову енергію в повному обсязі та своєчасно не виконував, внаслідок чого, як зазначає позивач в позовній заяві, станом на день подання позову борг становив 13183 грн. 28 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався, чим спричинив прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем надано суду заяву (вх. № 8095/2012-свх від 04.12.12), в якій повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу. Так, 11000 грн. відповідачем сплачено 24.10.12 - до звернення позивача з позовом до суду, та 2185 грн. сплачено 14.11.12.

З огляду на викладене, в частині стягнення 11000 грн. основного боргу слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено 2185 грн. після звернення позивача до суду з позовом, в цій частині основного боргу слід припинити провадження згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 448 грн. 21 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 7.5. договору, сторони передбачили, що у разі несплати в терміни, обумовлені договором, на суму невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

На підставі вказаного пункту за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4266 грн. 73 коп.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 4266 грн. 73 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 448 грн. 21 коп. 3 % річних, 4266 грн. 73 коп. пені, в частині позовних вимог щодо стягнення 11000 грн. основного боргу - відмовити. В частині стягнення 2185 грн. основного боргу - припинити провадження.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 33, 43, 49, 75, 80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" про стягнення 17898 грн. 22 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39", вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34844037) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 03346058) 448 (чотириста сорок вісім) грн. 21 коп. 3 % річних, 4266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн. 73 коп. пені, 620 (шістсот двадцять) грн. 48 коп. - судового збору, про що видати наказ після набирання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 2185 грн. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"